Тромбоцити

Тромбоцити, або кров'яні пластинки, — це двоякоопуклі без'ядерні тільця діаметром 2-5 мкм. Кількість тромбоцитів у 1 мм3 крові — 100000-600000. Утворюються вони з гігантських клітин кісткового мозку — мегакаріоцитів. З кожної такої клітини виробляється по 400 кров'яних пластинок, тривалість життя яких 3-12 днів.Характерною властивістю тромбоцитів є їх прилипання і розтяг­нення на шорсткій поверхні. На місці поранення судини пластинки збираються в купку, склеюються і утворюють білий тромб, що закри­ває дефект. Пізніше тут осідають еритроцити, нитки фібрину — ви­никає червоний тромб.При руйнуванні тромбоцити звільняють тромбопластин, який дає початок зсіданню крові.Крім того, кров'яні пластинки адсорбують із крові серотонін, який має здатність звужувати пошкоджені судини.Таким чином, тромбоцити беруть безпосередню участь в зупи­ненні кровотечі.

ЗсІдання кровІ

Однією з важливих функцій крові є її зсідання. Фізіологічна суть цього явища полягає в тому, що розчинний білок крові — фібриноген, під впливом ферменту тромбіну, перетворюється в нерозчинений фі­брин, нитки якого утворюють основу згустка (тромба), що припиняє кровотечу.

Основними компонентами зсідання крові є: тромбопластин, або тромбокіназа, протромбін, фібриноген, іони кальцію, вітамін К (усьо­го 13 факторів). Процес зсідання крові відбувається у три фази.

I           фаза — утворення тромбопластину, виникнення якого пов'язане з порушенням цілісності кровоносних судин і пошкодженням тка­нин. В утворенні тромбопластину беруть участь тромбоцити, фактор V — акцелератор (прискорювач) зсідання, антигемофілічний глобу­лін (фактор VIII), фактори Кристмаса — X, Хагемана — XII, а також фактор XI — попередник плазменного тромбопластину.

II         фаза — утворення тромбіну. Тромбопластин в присутності іонів кальцію перетворює неактивний фермент крові протромбін в тромбін.

Протромбін належить до глюкопротеїдів і утворюється у печінці з участю вітаміну К.

III фаза — утворення нерозчинного фібрину, в густу сітку якого осідають формені елементи крові

Далі кров'яний згусток стискується (відбувається його ретрак-ція) і від нього відділяється сироватка. Завдяки ретракції тромб стає міцним і більш надійно затримує вихід крові з судин назовні.З часом, у міру заживлення рани, фібрин розчиняється і розсмок­тується. Розчинення (фібриноліз) фібрину відбувається за участю ферменту фібринолізину.

Кровотворення та його регуляцІя

Основним органом кровотворення є червоний кістковий мозок. Тут утворюються еритроцити, зернисті лейкоцити (базофіли, еози­нофіли, нейтрофіли) та тромбоцити.

Лімфоцити, крім кісткового мозку, утворюються в лімфатичних вузлах, селезінці, лімфоїдній тканині кишок і мигдаликах, моноци­ти — в мононуклеарній фагоцитарній системі.

У плода кровотворення відбувається також у селезінці та печінці.

Для утворення еритроцитів потрібні білки, залізо, вітамін В12, фо­лієва кислота, вітаміни С і В .

Залізо організм тварин отримує з корму, а також з гемоглобіну зруйнованих еритроцитів, частина якого депонується у вигляді білка феритину (у кістковому мозку, печінці, слизовій кишок) і гемосиде-рину (у печінці, селезінці). Транспортування заліза здійснюється біл­ком трансферином.

Вітамін В12 (ціанкобаламін) усмоктується в кишках лише при поєднанні його з білком — гастромукопротеїном, що виробляється у шлунку. Його призначення — охороняти вітамін від пожирання мі­кроорганізмами. Вітамін В12 — складова частина нуклеїнових кислот клітин, з яких утворюються еритроцити. Нестача або відсутність зга­даного вітаміну призводить до недокрів'я.

Фолієва кислота, як і вітамін В, необхідна для синтезу нуклеїно­вих кислот і білка глобіну.

Вітамін С посилює дію фолієвої кислоти, стимулює всмоктуван­ня заліза з кишок, сприяє утворенню гема.

Вітамін В6 (піридоксин) бере участь у синтезі гема.

У регуляції кровотворення значне місце займає нервова система. Подразнення блукаючого нерва супроводжується збільшенням еози­нофілів, а подразнення симпатичного нерва підвищує кількість ней­трофілів.

На склад крові впливають також залози внутрішньої секреції. Гормон передньої частки гіпофіза — соматотропін збільшує кількість нейтрофілів і зменшує кількість еозинофілів.

Андрогени (чоловічі статеві гормони) стимулюють, а естрогени (жіночі статеві гормони) гальмують еритропоез. Відмічено умовно­рефлекторну регуляцію складу крові.