13. Охарактеризуйте позиції, що принципово відрізняються, в розумінні детермінації психічного розвитку людини.

Перша позиція : онтогенез людини, її психіки визначається філогенезом, надбання якого закріплюються в організмі й спадково передаються індивідові, що психічні властивості індивіда зумовлюються його природою. Згідно з другою точкою зору, психічний розвиток індивіда визначається не природою, а суспільними умовами його життя.

14. У чому зміст біогенетичного закону?

Біогенетичний закон, "біогенетична концепція виховання" - це теоретичний фундамент, на основі якого формувались нові методи вивчення людини у філософії, психології. Зміст біогенетичного закону було трансформовано філософами-позитивістами і зводився до винятково біологічного розвитку. Ця модернізація отримала назву "біогенетичної концепції виховання". Відповідно до позитивістської теорії, духовний розвиток дитини не тільки відповідає біологічному розвитку, але й визначається ним. Дитина проходить всі фази розвитку людського суспільства, розвиток індивіда фатально визначається шляхом, яким пройшли його пращури.

15. Яке переломлення біогенетичний принцип отримав у психології?

Біогенетичний принцип відноситься до числа ранніх психологічних теорій, який ще називали концепцією рекапітуляції. Е. Геккель у 1874 р. сформулював біогенетичний закон щодо ембріогенезу: ембріогенез є коротке і стисле повторення філогенезу. Американський психолог Ст. Холл вважав, що дитина у своєму розвитку коротко повторює розвиток людського роду. Переломлення відулося, коли багото вчених не погодились з біогенетичним принципом. Так, СЛ. Рубінштейн підкреслював, що подібні аналогії безпідставні: доросла людина, яка би примітивна вона не була, вступає у стосунки з природою, в боротьбу за існування як готовий, зрілий індивід; у дитини зовсім інші стосунки з навколишньою дійсністю.

16. ЧОМУ МЕТОДИ, ВИКОРИСТАНІ ХОЛОМ, НЕ МОГЛИ ПРИВЕСТИ ДО СТВОРЕННЯ ОБҐРУНТОВАНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ У ДИТИНСТВІ?

Головним законом психології розвитку С. Хол вважав біогенетичний «закон рекапитуляции», згідно з яким індивідуальний розвиток (онтогенез) повторює головні стадії філогенезу. Дитинство відтворює тваринну фазу розвитку. Дитинство відповідає епосі, коли головними заняттями давньої людини були полювання і рибальство. Період від 8 до 12 років, який називають іноді предподростковий, відповідає кінця дикості і початку цивілізації, а юність, що охоплює період з початку статевого дозрівання (12-13 років) до настання дорослості (22-25 років), еквівалентна психологічної епосі романтизму. Поверхневі аналогії, на яких заснований «закон рекапитуляции», заважають зрозуміти конкретні закономірності психічного розвитку.

17. Які питання ставилися і обговорювалися в роботах російських психологів і педагогів в кінці XIX - початку XX в.

Як відомо, початок XIX століття в Росії пов'язано з формуванням основ анатомофізіологічної науки, формуються нові підходи до психіки. З початком XIX століття в науці стали складатися принципово нові погляди, що суперечать ідеям незмінності природи, все більш явно стали виявлятися переходи від одного ряду явищ до іншого і формуватися, відповідні подання про єдність і розвитку природи. У міру того як зростала потреба в більш глибокому проникненні в закони природи, накопичувалися нові дані, які суперечили старим уявленням, ставала все ясніше необхідність нових методів дослідження, нового підходу до вивчення навколишнього світу і, головне, нових поглядів на природу та її пізнання. Все це призвело до формування стійкого інтересу натуралістів і філософів у першій половині XIX століття до проблем методу дослідження природи й іншим загальних питань наукового пізнання. І в якості таких методів стали розглядатися методи природничих наук, в першу чергу фізики та хімії. Важливо, що дуже швидко вони довели свою плідність саме в області фізіології в поясненні процесів життєдіяльності організмів. Тим самим все більш чітко усвідомлювалася ідея про те, що вони застосовні і до людини як живої істоти.