- •1. Дайте визначення предмета вікової психології.
- •3.З якими причинами пов'язано історична зміна розуміння предмета вікової психології?
- •4. А. В. Толстих вважає, що предмет вікової психології - «особистість через призму її онтогенетичного розвитку». Як ви розумієте це твердження?
- •7. Спробуйте скласти список проблем (питань), що відносяться до області вікової психології, на вашу думку, найбільш актуал або найцікавіших.
- •8.Перерахуйте переваги і недоліки методу спостереження і методу експерименту.
- •9. Охарактеризуйте констатуючий і формуючий стратегії дослідження у віковій психології
- •10. Як вам здається, в чому різниця застосування навчального експерименту в області психології розвитку і в педагогічних цілях?
- •11. Наведіть приклади експериментальних досліджень зрізового типу, вже знайомі вам з курсу загальної психології.
- •13. Охарактеризуйте позиції, що принципово відрізняються, в розумінні детермінації психічного розвитку людини.
- •14. У чому зміст біогенетичного закону?
- •15. Яке переломлення біогенетичний принцип отримав у психології?
- •17. Які питання ставилися і обговорювалися в роботах російських психологів і педагогів в кінці XIX - початку XX в.
- •18. Позначте основні тенденції в розвитку вікової психології в період першої третини XX в.
- •19. Які існують принципові позиції з проблеми детермінації психічного розвитку людини?
- •20. Як вирішувалося питання про детерміацію психічного розвитку дітей в підходах монтессорі і гезелла? які педагогічні висновки логічно виходять з їх поглядів?
- •21. Яка основна ідея теорії бюлера?
- •22.У чому обмеженість методу зоопсихологічного експерименту в дитячої психології? що можна і що не можна встановити з його допомогою?
- •23.Назвіть мотиви, які на думку фрейда лежать в основі людської поведінки.
- •24.Опишіть структуру особи та її розвиток в процесі онтогенезу. У чому полягають передумови виникнення внутрішнього конфлікту людини?
- •25. Чому до розуміння психічного розвитку людини психоаналітичний підхід може бути охарактеризований як преформистский?
- •27. Як трансформувався психоаналітичний підхід в дитячому психоаналізі (цілі, методи, способи корекції)?
- •29. Чому концепцію еріксона називають психосоціальною теорією розвитку особи, епігенетичною концепцією, концепцією життєвого шляху особи
- •30. Які умови і чинники перешкоджають позитивному виходу з кризи людини і на що можна спертися?
- •31. Охарактеризуйте проблеми досягнення ідентичності в сучасній україні та росії
- •32. Які закономірності формування нових форм поведінки (з позиції класичного біхевіоризму).
- •34. Порівняйте навчання за законами класичного обумовлення і оперантного навчання.
- •36. Як вирішується проблема вікової періодизації розвитку в поведінкової психології?
- •37. Що таке модифікація поведінки?
- •38. У чому специфіка бихевіорального підходу до проблеми соціалізації дітей?
- •39. Розкрийте поняття соціалізації в концепції соціального навчання.
- •40. Як змінилося трактування факторів розвитку і функціонування психіки в теорії соціального навчання бандури в порівнянні з класичним біхевіоризмом і теорією оперантного навчання?
- •41.Порівняйте поняття імітації (наслідування), ідентифікації, моделювання в теорії соціального навчання і в психоаналізі.
- •42. Чому дослідження агресії і агресивної поведінки в напрямку соціального навчання займають найважливіше місце?
- •43.За рахунок яких механізмів здійснюється вплив засобів масової інформації на поведінку людини?
7. Спробуйте скласти список проблем (питань), що відносяться до області вікової психології, на вашу думку, найбільш актуал або найцікавіших.
Проблеми зрілого дорослого віку
У зрілому дорослому віці перед людиною постає багато проблем, від вирішення яких залежить її розвиток. Основними з них є перехід до генеративності, захопленості собою, стагнація. Генеративність (лат. generativus — породжую) полягає в інтересі до наступного покоління, різноманітних аспектів його виховання. На цій стадії люди діють у проекреативній (породжують і задовольняють потреби наступного покоління), продуктивній (поєднують роботу із сімейним життям і вихованням нового покоління) і креативній (збільшують культурний потенціал) сферах. У жінок генеративність здебільшого виражається в просоціальних властивостях особистості (здатності допомагати іншим людям, дбати про інтереси групи, суспільства), у заглибленні в процес виховання дітей, турботі про близьких людей, відповідних настановах у своїй роботі. Захопленість собою виявляється в тому, що людина так перебудовує своє життя, внаслідок чого в його центрі опиняється її Я. Вона не турбується про інших, а дбає про своє здоров'я, має хобі, подорожує, відпочиває на курортах, відвідує розважальні заходи, ходить у гості. Стагнація полягає у відсутності життєвих перспектив, недостатньому орієнтуванні людини в часі, втраті сенсу життя. Своїм настроєм, поведінкою вона виражає втому від життя, пасивне очікування смерті. Найвідчутнішими в житті дорослої людини є такі проблеми: а) зниження життєвих сил, послаблення здоров'я, що змушує переключити енергію з фізичної на розумову діяльність. У свідомості людини визнання цінності фізичних сил змінюється визнанням цінності мудрості; б) фізіологічні зміни, що спонукає людину до врівноваження соціального й сексуального аспектів у стосунках. її спілкування з представником протилежної статі розгортається на товариських засадах, а не на сексуальній близькості чи конкуренції; в) емоційне збіднення життєвих буднів, що потребує від особистості неабиякої емоційної гнучкості. Причиною цього можуть бути руйнування сім'ї, віддаленість від друзів, охолодження до того, що захоплювало на попередніх етапах життя; г) розумова ригідність (негнучкість), тобто схильність надто вперто дотримуватися своїх життєвих правил, з недовірою ставитись до нових ідей. Зумовлюють її попередній досвід, звички, усталений стиль розмірковувань. Усе це актуалізує проблему розумової гнучкості особистості. У зрілому дорослому віці людина опиняється перед неминучістю вирішення таких завдань: а) необхідність диференціації Я (Я-професіонал, Я-потенційний пенсіонер, Я-сім'янин, Я-керівник, Я-зріла особистість та ін.), уникнення надмірної захопленості своїми соціальними ролями. Якщо люди утверджують себе тільки в межах своєї роботи чи сім'ї, то вихід на пенсію, зміна роботи чи покидання дітьми батьківського дому зумовлюють такий наплив негативних емоцій, з якими дорослий може не впоратися; б) уникнення надмірного зосередження на хворобах, болях, якими супроводжується старість; в) трансцендентація Я (вихід за межі Я до вічного, космічного, божественного), яка приходить на зміну захопленості Я. Особливе значення вона має у старості, але і в ранньому дорослому віці багатьох людей навідують думки про старість і смерть. Важливо, щоб вони зустрічали старість без відчаю, долали страх від усвідомлення неминучості смерті зацікавленою участю в долі молодого покоління. Ці проблеми набувають особливого значення наприкінці зрілого дорослого віку. Як свідчать дослідження, період від 50 до 60 років є сприятливим для корекцій стилю життя, головних цілей та інтересів. У зрілому дорослому віці людина переглядає свої цілі, задумується, наскільки реалізовані поставлені перед собою завдання, часто по-новому починає бачити свою роботу, усвідомлюючи, що професійний вибір уже зроблено. Окремі з них, розчарувавшись у своїй роботі, втративши її чи не досягнувши бажаного професійного статусу, відчувають гостре невдоволення собою і своїм життям. Інші, збагнувши, що надто багато часу було віддано професійним справам, зосереджуються на сім'ї, міжособистісних стосунках, духовному, моральному вдосконаленні. Нерідко на цьому віковому етапі людину переслідують не тільки традиційні, а й специфічні проблеми (алкоголізм, самотність, безпритульність, хронічні захворювання, інвалідність тощо), для подолання яких необхідні додаткові психологічні, емоційні сили, специфічні способи соціальної поведінки.
