1.2. Методика дослідження

При проведенні досліджень застосовано порівняльно-географічний, морфолого-генетичний (профільний) і порівняльно-аналітичний види методів. В лаболаторних умовах для досягнення мети ми використовували такі методи:

1.Структурно-агрегатний склад:

1.1.Сухе і вологе просіювання – ситовим методом;

1.2.Водостійкість ґрунтових агрегатів за методом Саввінова.

2.Щільність твердої фази – пікнометричним методом.

3.Щільність будови – методом ріжучого кільця;

4. Загальна шпаруватість – розрахунково;

5. Шпаруватість аерації – розрахунково;

6.Гігроскопічну вологу – термостатно-ваговим методом.

Розділ 2. Природні передумови формування чорноземів Західного Поділля

2.1. Геологічна будова.

За фізико-географічним районуванням Тернопільське плато є частиною Подільської височини.

Поверхня плато плоска або злегка хвиляста. Абсолютні висоти в північній частині — від 400 м і більше, на півдні та південному сході поступово спадають до 320 - 350 м, відносні висоти — 15 - 20 м; лише долини найбільших річок Серет і Стрипа врізані до 40 - 60 м.

У кінці мезозою — на початку кайнозою територія Подільської височини зазнає коливних рухів. У палеогені відбувається опускання земної кори на даній території і вона знову захоплюється морем. У той час утворюються піски, мергелі, пісковики, які заповнюють знижені ділянки поверхні.

Територія Подільської височини почала підніматися в неогеновому періоді кайнозойської ери.

Протягом неогенового і четвертинного періодів кайнозойської ери поверхня району, як і області, формувалася під впливом вивітрювання, а також текучих вод. Вивітрювання корінних порід (крейди, мергелів) призвело до утворення лесів. На лесових відкладах утворилися чорноземні ґрунти. Відклади неогену поширені у вигляді вапняків та пісковиків.

2.2.Гідрологічні умови

Найбільші річки Серет та Стрипа на території Тернопільського плато утворюють урочище у якому знаходиться степ Панталиха.

Серет – найдовша із приток Дністра. Водний режим Серету визначається живленням ріки, в якому переважають снігові талі води, тому досить чітко виділяється висока весняна повінь, низька літня межень, яка порушується дощовими паводками. Термічний режим ріки характеризується тим, що у верхів’ях протягом року температури води досить високі , особливо зимою +2…+3 С. Це пов’язано з виходом більш теплих підземних вод, які живлять ріку. Льодовий режим нестійкий, ріка замерзає в холодні зими, а у верхів’ях льодостав відсутній, що знову ж таки зумовлено характером підземних вод.

Стрипа – третя за величиною з лівих приток Дністра. Водному режиму річки властива весняна повінь і дощові паводки у літньо – осінній період, а також незначні підйоми рівня води зимою.

2.3.Клімат. Територія району має помірно континентальний клімат із не спекотним літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Він сформувався під впливом різноманітних чинників. Головним з них є географічна широта, з якою пов'язана висота сонця над горизонтом і величина сонячної радіації, що надходить на поверхню району.

На територію району надходять повітряні маси з Атлантичного океану. Взимку вони приносять потепління, відлигу, велику хмарність, опади у вигляді дощу або мокрого снігу. Влітку — прохолодну, хмарну і дощову погоду.

Навесні і на початку осені на територію району проникає континентальне арктичне повітря, яке приносить різке похолодання. Узимку сюди вриваються повітряні маси зі сходу Євразії, які приносять холодну погоду.

Середньорічна температура тут становить +7ºС. Середня температура січня сягає −5,5ºС, а липня — +16ºС. Близько 25 % літнього сезону має середньодобову температуру вище +25ºС.

Тернопільське плато розташоване в зоні значного зволоження. Середня кількість опадів становить 620 мм. Особливо дощовими є три літніх місяці. У літній період часто бувають зливи, нерідко — грози, а іноді — град. Взимку опадів у 2,5-3 рази, а восени і навесні в 1,5-2 рази менше, ніж влітку.

Упродовж року на території Подільської височини переважають західні повітряні маси. Швидкість вітру коливається від 4,5 до 6,0 м/с. Сильні вітри дмуть рідко, найчастіше — узимку і навесні. Зима триває близько 112 днів. Сильні морози бувають рідко. Досить характерні для сезону відлиги, тому сніговий покрив нестійкий.

Тут найкоротше і найхолодніше літо, найбільше днів із сніговим покривом, тут є всі умови для життя і господарської діяльності людини. Також достатньо світла, тепла і вологи, тобто всіх життєво необхідних чинників, для росту сільськогосподарських рослин.

У червні-липні над районом інколи випадають сильні дощі, які називають зливами. Часто дощі поєднуються із сильним вітром, блискавкою, градом.

Тут нерідко бувають суховії, які призводять до посухи. Іноді взимку спостерігаються значні снігопади. Нерідко ці несприятливі природні явища завдають шкоди сільському господарству.

2.4.Рельєф Сучасний рельєф Тернопільського плато сформувався відповідно до геологічної будови та історії розвитку земної кори. Тут збільшуються висоти і поверхня його стає горбистою, абсолютні висоти складають 210 - 250 м. Річкові долини мають меншу глибину, пологі схили й широке дно. Нахил території району з півночі на південь визначив меридіанний напрям і паралельність рік Серету та Стрипи.

У багатьох місцях межиріччя майже ідеально плоскі, що ускладнює дренаж атмосферних вод, сприяє надмірному зволоженню ґрунтів і приводить до оглеювання чорноземів (степ «Панталиха» на вододілі Серету і Стрипи). Тут поширені карстово-просадочні западини різної форми (від блюдцеподібних до коритоподібних) і розмірів. Раніше вони були заповнені водою і утворювали невеликі озерця. Зараз ця територія осушена і розорюється.

На Тернопільському плато, річкові долини Серету і Стрипи врізані лише на 40 – 60 м. Долини річок та їхніх приток мають досить широкі (місцями більше кілометра) заболочені заплави, зручні для будівництва ставків і більших водойм.