6. Самоосвіта у процесі навчання

Самоосвіта - самостійна цілеспрямована пізнавальна діяльність, керована самою особистістю; придбання систематичних знань в якій-небудь галузі науки, техніки, культури, політичного життя та ін.

Зваживши усі задатки особистості та основні характеристики самоосвіти можна відобразити і саму структуру самоосвіти.

самостійна робота з різними джерелами інформації

вільний вибір

кола проблем

рухливий обсяг знань

Самоосвіта

Самовиховання

Особисті якості, безпосередні інтереси, що обумовлені соціальними, економічними та культурними потребами

В иди самоосвіти

Загальна спеціальна(професіональна) політична

Основна форма самоосвіти - вивчення наукової, науково-популярної, навчальної, художньої та іншої літератури, участь у науково-дослідній роботі. Джерелами самоосвіти служать також прослуховування лекцій, участі у різного рівня конференціях, доповідях, консультацій фахівців, перегляд вистав, кінофільмів, відвідування музеїв, виставок та ін.

Спрямованість на розвиток особистості, розкриття здібностей людини, творчого потенціалу, самовираження, реалізацію його духовних інтересів обумовлює особливу значущість самоосвіти.

Навички самоосвіти виробляються в першу чергу в процесі проведення різних видів самостійної навчальної роботи студентів, передбачених освітніми програмами. Розвитку навичок самоосвіти сприяють поза аудиторні заняття в різноманітних гуртках, клубах, лекторіях, технічна творчість, дослідні роботи.

Основні компоненти готовності людини до самоосвіти

Самоосвіта - риса характеру наполегливих осіб, засіб виховання, загартування характеру, вивірка можливостей дорослішаючої особи.

©®