4. Види семінарських та практичних занять
Семінар (лат. — розсадник) — вид навчальних занять практичного характеру, спрямованих на поглиблення, розширення, деталізацію і закріплення теоретичного матеріалу. Семінарські заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню відстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Вони сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності, активно впливати на соціальне становлення особистості.
У практиці навчальної роботи виокремлюють три різновиди семінарських занять.
Семінарські заняття
Просемінари
Семінари
Наукові студентські семінари за спеціалізцією
Спецсемінари
Класифікація семінару як організаційної форми навчання
Практичні заняття – форма навчального заняття‚ при якому педагог організовує детальних розгляд студентами окремих теоретичних положень навчального предмета й формує уміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.
Практичні заняття можна розглядати в якості визначеного виду практики‚ що пов’язані з поглибленням‚ застосуванням і розширенням знань і навичок на підставі змісту лекції.
Практичні заняття, які проводять у ВНЗ, науковці поділяють на такі групи:
ознайомчі практичні заняття
підтверджуючі практичні заняття
частково-пошукові практичні заняття
дослідні практичні заняття.
Основні завдання практичних занять:
поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи;
формування інтелектуальних навичок і вмінь планування, аналізу й узагальнень, опанування навичок організації професійної діяльності;
накопичення первинного досвіду організації виробництва та технікою управління ним;
оволодіння початковими навичками керівництва, менеджменту та самоменеджменту.
5. Самостійна робота студентів як шлях до самоорганізації та творчого розвитку особистості
Методологія організації самостійної та індивідуальної роботи за кредитно-модульною системою передбачає переорієнтацію із лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму та на організацію самоосвіти студентів.
Самостійна робота(СРС) – це організаційна форма навчання, за якою студент засвоює необхідні знання, оволодіває вміннями і навичками, вчиться планомірно, систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності.
Завдання СРС у ВНЗ – навчити студентів:
творчо і самостійно працювати;
планувати особисту стратегію навчання;
раціонально організовувати свій час;
працювати з комп’ютером;
опрацьовувати інформаційні і літературні джерела;
виконувати дослідницьку роботу, аналізувати та інтерпретувати результати наукових досліджень.
Базуючись на рівнях засвоєння творчого досвіду (впізнавання, відтворення, застосування, творчість), можна виділити чотири рівні змістовної самостійності:
Виконавча самостійність.
С
амостійність у типових ситуаціях.
Самостійність в нетипових ситуаціях.
Творча самостійність.
В педагогічній літературі існує багато класифікацій типів і видів СРС, найбільше завданням сучасної вищої освіти відповідає класифікація П.І.Підкасістого.
С
А
М
О
С
Т
І
Й
Н
А
Р
О
Б
О
Т
А
самостійні роботи за зразком включають розв’язування типових задач, виконання різних вправ за зразком. Вони дозволяють засвоїти матеріал, проте не розвивають творчої активності.
реконструктивно-варіативні самостійні роботи, які передбачають відтворення не лише функціональної характеристики знань, але й структуру знань, залучення наявних знань для розв’язування задач, вирішення проблем
евристичні (частково-пошукові) пов’язані з вирішенням окремих питань, проблем, поставлених на лекціях, під час лабораторних, практичних чи семінарських занять
дослідницькі самостійні роботи передбачають уміння побачити проблему дослідження, самостійно її сформулювати, виділити гіпотезу, розробити план вирішення і вирішити її. В таких роботах завдання містять умови, що стимулюють виникнення проблемних ситуацій. До таких робіт відносять завдання, пов’язані з постановкою експериментів, визначення плану пошуку рішення шляхом висунення гіпотез.
СРС реалізується у ВНЗ у вигляді таких форм:
домашні завдання;
систематична робота над підручниками, навчальними посібниками, першоджерелами на лекціях, семінарах і в позааудиторний час (конспектування, реферування, складання тез);
систематична робота над конспектами лекцій (до і після них);
систематична робота над документами, у лабораторіях, на практичних заняттях;
систематична роботу у комп’ютерних мережах;
розв’язання задач, виконання вправ;
самостійні спостереження;
оцінювання професійних ситуацій.
Структура самостійної роботи студентів
Самостійна робота взаємозв’язана зі всіма організаційними формами навчання, більш того вона їх об’єднує. Самостійну роботу від інших форм навчання відрізняє існування можливості для кожного студента в її організації у відповідності з визначеною метою чи певним завданням.