Розділ XIV економічна та еколопчна культура юриста

§ 1. Поняття, структура і зміст економічної

Культури юриста

Економічна культура юриста — система економічних знань, умінь і навичок, що дозволяють реалізовувати економічні права й економічно обґрунтовано виконувати професійні обов'язки.

Формування економічної культури юриста продиктовано економі­чною політикою держави, спрямованою на мобілізацію зусиль усіх професіоналів для піднесення української економіки і підтримки віт­чизняного товаровиробника. У сучасних умовах, коли всім шарам суспільства необхідний визначений рівень економічних знань, щоб зрозуміти економічний світ, у якому вони живуть, від юриста-професіонала (адвоката, судді, нотаріуса, юрисконсульта, працівника мі­ліції в системі економічної безпеки, працівника податкової міліції, державного виконавця й ін.) потрібні більш глибокі знання в сфері економічних відносин. Юрист повинен уміти розібратися в питаннях економіки при вирішенні справ, тісно з нею зв'язаних, займати акти­вну соціальну позицію.

Внесок юриста-професіонала в реалізацію економічної політики держави полягає в тому, щоб: 1) приймати правові рішення в об­ласті економіки на професійному рівні; 2) запобігати правопору­шенням в економічній сфері.

Зміст економічної культури юриста:

Економічна свідомість	Економічні відносини	Економічна поведінка
економічні ідеї, цінності, уста­новки	економічна взаємодія, еко­номічний конфлікт, еконо­мічний договір, економіч­ний авторитет і ін.	економічний вчинок, економічні наслідки, економічна практика йін.
Теоретичний аспект	Практичний аспект

Структура економічної культури юриста:

1) оволодіння знаннями економічної теорії і законодавства в об­ласті економіки, широка інформованість про економічне життя суспільства, його закономірності, права і обов'язки громадян як учас­ників економічних відносин;

2) усвідомлення цінності і необхідності економічних знань; пере­конаність у доцільності економічних реформ ринкового типу, піднятті економічного рівня країни, звільненні економіки від тіньових струк­тур і утвердженні її стабільності, охорони і захисту економічних прав і свобод громадян;

3) уміння використовувати економічні знання в професійно-пра­вовій діяльності, брати участь на професійному рівні в недопу­щенні і припиненні зловживань у системі економіко-правових від­носин.

Першорядне значення має знання юристом економічних прав, тобто суб'єктивних прав в області економіки, у сфері економічних (майнових) відносин. Глибина пізнання механізму їхнього здійснен­ня необхідна не тільки для реалізації власних прав. Вона дозволяє юристові кваліфіковано охороняти і захищати економічні права клієнтів.

Економічні права — можливості (свободи) людини і громадя­нина розпоряджатися предметами споживання й основними факто­рами господарської діяльності: власністю і працею, виявляти запо­взятливість і ініціативу в реалізації своїх здібностей і придбанні способів для існування, приймаючи участь у виробництві матеріа­льних та інших благ.

До цих прав належать право приватної власності, право на під­приємницьку діяльність, право громадян на користування: а) при­родними об'єктами права власності народу; б) об'єктами права дер­жавної і комунальної власності.

Особливе місце серед економічних прав займає право на прива­тну власність. У ст. 41 Конституції України закріплено, що кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право при­ватної власності здобувається в порядку, визначеному законом. Ні­хто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Кримінальним кодексом України в п'ят­надцятьох статтях передбачена відповідальність за знищення або ушкодження чужого майна. Майно може бути вилучене у власника тільки у випадках і в порядку, передбачених чинним законодав­ством.

Разом з тим використання власності не може заподіювати шко­ди правам, свободам і достоїнствам громадян, інтересам суспільс­тва, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Конституція України проголосила право кожного на підприємни­цьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42). Підприємницька діяльність — це систематична на власний ризик діяльність по виро­бництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і заняттю тор­гівлею з метою одержання прибутку. Обмежено підприємницьку діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Гарантуючи право приватної власності, право підприємницької діяльності й інших економічних прав, Конституція України підкреслює: «Власність зо­бов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує... соціальну спрямованість еконо­міки». Відповідно до Конституції України забезпечується не тільки рівність усіх форм власності — державної, приватної, комунальної, але і їх рівний юридичний захист.

Глибока орієнтація юриста в механізмі реалізації економічних прав громадян неможлива без знання економічного або господарсь­кого механізму в широкому змісті слова. Це — закони, норми, пра­вила поведінки, процентна і податкова політика, колективні догово­ри, міжурядові й інші угоди. Усі вони органічно взаємодіють між собою, у тому числі і з механізмом ринкового регулювання еконо­міки. Знання про них можна почерпнути в економічній теорії. Саме економічна теорія служить фундаментом економічної культури юриста: вона забезпечує його професіоналізм при вирішенні юриди­чних справ, що мають економічний зміст (наприклад при розгляді господарських спорів у господарському суді). Юрист-професіонал повинен вільно орієнтуватися в економічних поняттях на вид про­стих, а в дійсності складних: що таке виробництво, споживання, гроші, ціни, доходи, витрати. Він зобов'язаний відрізняти удаване в економіці від дійсного. Наприклад, при розгляді юридичної спра­ви і визначенні рівня добробуту особистості необхідно враховувати не тільки поточний грошовий доход, але і накопичене майно, гро­шові заощадження.

Для юриста важливе знання основ:

• мікроекономіки — на рівні людини, родини, підприємства, фірми;

• макроекономіки — уявлення про економіку як про цілісну єдину систему, тобто про процеси виробництва, розподілу, спожи­вання товарів, благ, послуг у масштабах регіонів, країни, світу.

З огляду на той факт, що в економічній науці виділяють теорети­чну (політичну економію й ін.) і практичну (прикладну економіку) галузі, виникає питання, наскільки глибоко юрист повинен знати ко­жну з них. Юридична практика свідчить, що для юриста будь-якої спеціалізації (насамперед юриста, що займається правотворчістю) важливо знати основи теоретичної частини економічної теорії, а для юриста, що вирішує завдання в сфері реальних економічних відно­син, необхідні глибокі пізнання прикладної економіки. Це пояснюєть­ся тим, що прикладна економіка прив'язана до економічної конкре­тики — вона предметно аналізує господарську діяльність, вивчає економічну ситуацію, що позначається на веденні домашнього гос­подарства, розвитку підприємництва, функціонуванні фірм, підпри­ємств. Прикладна економіка спирається на реальну інформацію, широке використання практичних даних.

Показником економічної культури юриста (наприклад юриста банківської системи, оперуповноваженого по боротьбі з економічни­ми злочинами, слідчого податкової міліції, державного виконавця, судді господарського суду, а також суддів земельних, фінансових (податкових) судів, що можуть бути створені в перспективі) є наяв­ність і юридичного мислення, і системного економічного мислення. Таке мислення дає можливість юристові при вирішенні юридичних справ не допустити економічних помилок, економічно обґрунтувати свої професійні дії. Так, юрист не може впадати в оману, що знижен­ня ставок і величини державних податків є відоме благо для грома­дян держави. Оскільки податки — головне джерело бюджетних надходжень, їхнє зменшення завдає прямого удару бюджетному фінансуванню соціальних програм, освіти, охорони здоров'я, культу­ри. Юрисконсульт повинен глибоко розбиратися в економіці підпри­ємств; працівник податкової адміністрації — у податках і податковій системі; юрист—працівник банку — грошовому обігу і грошовій системі, знати ринок цінних паперів і т. д.

При виконанні службових повноважень юристові не слід опус­катися до рівня споживчого відношення до суспільства, фірми або підприємця. Він не повинен бути підданий стереотипові економічної корисливості або прагненню до загальної зрівнялівки. Економічна свідомість юриста, орієнтована на зміцнення економічної безпеки держави, включає моральну відповідальність. Вона не сумісна з мо­ральною деформацією, що виражається в прихованні злочинної дія­льності окремих економічних структур або соціальних груп (напри­клад злочинного бізнесу). Будучи обізнаним, як тіньовий сектор економіки може впливати на циклічне коливання виробництва, як незаконні операції в економіці (застосування фіктивного або навми­сного банкрутства з метою «відмивання» або використання грошей не за призначенням) стримують розвиток ринкового механізму дер­жави, юрист повинен вчасно розпізнати і припинити злочинну діяль­ність.

Юрист, що працює в системі органів податкової адміністрації, використовує свої економічні знання (про сутність податкової сис­теми, види податків, податок на прибуток, податок на додану вар­тість, податковий механізм інвестиційного виробництва й ін.), щоб: І) здійснювати контроль над дотриманням податкового законодав­ства; 2) допомогти громадянам і юридичним особам додержувати­ся податкової дисципліни; 3) виявляти дійсні причини податкової заборгованості підприємств (наприклад приховання доходів від оподатковування) та ін.

Економічна культура працівника податкової міліції виражається и особливостях його підходу до виявлення, попередження і припи­нення податкових злочинів і правопорушень, що відрізняють його діяльність від співробітника системи інших правоохоронних органів: МВС, СБУ, прокуратури. Якщо зазначені органи завантажені боро­тьбою із «загальнокримінальною» злочинністю й орієнтовані на ви­явлення злочинів, то більшість податкових правопорушень не ма­ють кримінального характеру. Працівник податкової міліції (поліції) використовує негласні форми діяльності, властиві оперативно-розшуковим службам, а не податковій інспекції, оскільки він шукає зло­чинців.

Боротьба проти «відмивання» грошей і економічної злочинності с найважливішим елементом стратегії боротьби юриста проти ор­ганізованої злочинності. Запорука успіху цієї боротьби полягає в установленні широких контактів юристів різних країн, узгодженні відповідних механізмів їхніх дій, активний участі в ініціативах, спрямованих на державу і території, які пропонують офшорні фінансові послуги, що дозволяють «відмивати» доходи від злочинів.

Економічна культура дозволяє юристові проникати в економічну сутність правових інститутів, розкривати закономірності їхнього розвитку, установлювати причинно-наслідкові зв'язки між економі­чними і правовими явищами.

Високий ступінь оволодіння економічними знаннями й уміннями дає можливість ефективно виконувати практичну юридичну діяль­ність: попереджати і припиняти невиконання фінансової дисципліни посадовими особами і громадянами; не допускати фінансово-госпо­дарських зловживань у державі; активно сприяти перетворенню ті­ньової економіки в державну; підтримувати чесне підприємництво і ставити заслони злочинним махінаціям та ін.

У здійсненні юристами-професіоналами державного контролю над економічною сферою життя суспільства виражається їхній за­хист економічної безпеки держави.