§ 3. Адвокат

Адвокат — юрист, що надає професійну правову допомогу громадянам і організаціям усіма спо­собами (консультаціями, судовим захистом, представництвом), пе­редбаченими законодавством відповідної держави.

Основне призначення адвоката — виконання обов'язків при провадженні дізнання, попереднього слідства, захисті підсудного в суді, проведенні юридичних консультацій і складанні документів правового характеру, правовому забезпеченні підприємницької і зо­внішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб. Ст. 59 Конституції України проголосила основні функції адвоката: забез­печення права на захист від звинувачення і надання правової допо­моги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Адвокат — не чиновник, а люди­на «вільної професії». Якщо судді і прокурори спираються на вла­ду, то адвокат — сам на себе, свою совість, свій талант і, безумов­но, на закон, на доскональне знання його тонкощів. Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в ко­легії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання. Адвокат як захисник не має права визнати в суді винність підсудного в тому випадку, якщо він особисто одержав від нього таке визнання. Він не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, на користь якої прийняв доручення, або відмовити­ся від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвокатом може бути громадянин України, який: має вищу юридичну освіту; має стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше двох років; склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право займатися адвокатською діяльністю і має реєстраційне свідоцтво; прийняв присягу адвоката України.

Адвокати письмово повідомляють у місцеві органи влади про отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльніс­тю.

Для ведення справи в суді адвокат повинен мати повноваження, підтверджені ордером відповідної юридичної консультації. Адвокат, що займається адвокатською діяльністю індивідуально, набуває по­вноважень після подання в суд доручення, виданого довірителем, а також свідоцтва про право займатися адвокатською діяльніс­тю.

Згідно із Законом України «Про адвокатуру» адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках:

1) якщо в даній справі він надає чи раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, котра звернулася з проханням вести її справу;

2) якщо він брав участь в даній справі як слідчий, дізнавач, про­курор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, фахівець, представник потерпілого, цивільний позивач (відповідач), свідок, перекладач, понятий;

3) якщо в розслідуванні або в розгляді справи бере участь поса­дова особа, з якою адвокат знаходиться в родинних відносинах.

Будь-яке втручання в діяльність адвоката заборонено законом. Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокуро­ром, а також винесено окреме визначення щодо правової позиції адвоката в справі. Діяльність адвоката може бути припинена рішен­ням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Виключається робота адвоката за сумісництвом у суді, прокура­турі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ і служби без­пеки, державному управлінні.

Адвокатом не може бути особа, що має судимість.

Адвокат може мати помічника або декілька помічників із числа осіб, котрі мають вищу освіту. Умови роботи визначаються контра­ктом між адвокатом (адвокатським об'єднанням) і помічником ад­воката з дотриманням законодавства про працю. Помічник адвоката може виконувати доручення в справах, що знаходяться у прова­дженні адвоката, окрім тих, що належать до процесуальних повно­важень останнього.

Іноземні адвокати і адвокатські компанії можуть представляти в суді чи в іншому органі України інтереси іноземних інвесторів.