§ 2. Кодекс професійної етики юриста

Кодекс професійної етики юриста — це система мораль­них принципів, що лежать в основі діяльності юриста, є його світо­глядним і методологічним орієнтиром. Дати вичерпний перелік усіх моральних принципів юриста неможливо, тому що кожна особа індивідуальна і є носієм більшої або меншої їх кількості в різному поєднанні. Проте варто виділити основні моральні принципи, без яких не може відбутися юрист у правовій державі. Вони становлять зміст кодексу професійної етики юриста.

1. Дотримання принципів верховенства права означає усвідо­млення юристом своєї місії служіння праву. Юрист-практик не по­винен ототожнювати поняття права і закону, але він не може і про­тиставляти їх. Він зобов'язаний керуватися міркуваннями про те, що закон у правовій державі є правовим, справедливим, котрий під­лягає точному виконанню. У випадку, коли якийсь закон, з точки зору юриста, не цілком відповідає ідеям правової держави, то він зобов'язаний стояти на сторожі дотримання прав людини відповід­но до Конституції країни і міжнародних стандартів з прав людини. Кожен юрист покликаний вести боротьбу з правовою анархією, ні­гілізмом, бути «служителем» права, охоронцем закону.

2. Гуманне ставлення до людини — це ставлення до її життя і здоров'я, честі і гідності як вищої соціальної цінності. Для юриста важливо усвідомлювати свою роль, як представника держави у справі створення умов для реального здійснення основних прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, а також їх юри­дичної охорони і захисту. Однієї високої кваліфікації (диплома і ате­стації) недостатньо для того, щоб відбувся професійний працівник юридичної сфери. Необхідно турботливе ставлення до людини, з якою він стикається в процесі виконання своїх службових обо­в'язків. Кожен, хто за обставинами має спілкування з прокурором, слідчим, суддею, адвокатом і т. д., очікує, поряд із кваліфікованим виконанням обов'язків, поважного ставлення до себе. У ході про­фесійного контакту з особами, що вчинили злочин, юрист не пови­нен втрачати витримки і самовладання, зобов'язаний шанувати їх права.

Сформоване в моральній свідомості суспільства поняття поваги передбачає: справедливість, рівність прав, можливість найбільш повно задовольнити інтереси особи, довіру до неї, уважне ставлення до її переконань, проблем, чуйність, ввічливість, делікатність. У гу­манному ставленні до людини з боку юриста лежить визнання гід­ності особи.

3. Порядність — це вихідний принцип високого морального рів­ня виконання професійних повноважень. Порядність означає органі­чну нездатність до безчесного, низького вчинку. Вона виявляється насамперед у засобах і прийомах, використовуваних юристом у своїй діяльності. Для досягнення поставленої цілі юрист вибирає засоби І прийоми, що не суперечать нормам права і моралі, відповідають прийнятим правилам поведінки. Неможливо законодавчо регламен­тувати всі нюанси, що пов'язані з юридичною практикою, у деяких ситуаціях саме від порядності слідчого, судді, нотаріуса залежить доля, добре ім'я конкретної людини або її близьких.

Порядність юриста-професіонала будується на таких якостях, як довіра і співчуття, чесність і правдивість¹. Ці якості повинні вияв­лятися в усіх видах взаємовідносин: «керівник — підлеглі», «між колегами», «юрист — клієнт».

4. Довіра являє собою ставлення людини до дій іншої особи, до неї самої і заснована на переконаності в її правоті, вірності, сумлін­ності, чесності.

Якщо керівник бачить у підлеглому лише виконавця своєї волі, а не особу, між ними не виникне довіри. Черствість і брутальність і боку керівника, бажання «зірвати зло» на підлеглих, відсутність самоконтролю тільки створює нетерпиму обстановку в колективі. Ображений підлеглий, у свою чергу, може перенести таке пово­дження на колег і клієнтів.

Ґрунтом для довіри може стати тільки турбота керівника про кожного підлеглого. Він має проявити увагу до проблем у ро­дині підлеглого, якими він стурбований; у міру можливостей відгук­нутися на прохання особистого характеру; уміти вислухати і дати пораду; зміцнити впевненість підлеглого в його професійній придат­ності; об'єктивно оцінити його як фахівця. Виконувати обов'язок керівника — це також захищати своїх підлеглих від погроз, насиль­ства, наклепу, образи, жертвами яких вони стають під час виконан ня своїх службових обов'язків, а також піклуватися про здорову морально-психологічну атмосферу в робочій групі (колективі). При такому підході підлеглий усвідомлює, що інтереси діла — це і його інтереси.

Принцип правдивості передбачає надання тільки правдивої, суб'єктивно істинної інформації. Принцип чесності — ширший: крім суб'єктивно чесного ста­влення до висловлення індивідуальних оцінок, особистої думки, власної правової позиції, він припускає також добросовісну (порядну, гідну, моральну) поведінку у взаємовідносинах із колегами і клієнтами.

Довіра між колегами відіграє величезну роль, тому що при ін­дивідуальності праці юриста позитивний результат може бути дося­гнутий тільки спільними зусиллями всього колективу як об'єднання однодумців. Для довіри важлива вимогливість до себе і колег, вмін­ня визнавати допущені помилки, надавати допомогу іншим.

Співчуття — це розуміння почуттів і думок іншого. Воно виражається в наданні моральної підтримки устремлінням людини і готовності сприяти їхньому здійсненню (наприклад, знаючи про недостатній досвід свого молодого колеги, надати йому посильну допомогу у складних ситуаціях).

Довіра і співчуття стосовно клієнтів є важливими засобами встановлення морально-психологічного контакту. Використовувати надані державою повноваження необхідно розумно, в рамках закону, з урахуванням загальнолюдських цінностей. Так, норми моралі і зобов'язують слідчого в процесі обшуку бережно ставитися до майна особи, що обшукується.

Людина буде співробітничати з юристом (слідчим, адвокатом), якщо зрозуміє, що він співчуває їй і хоче допомогти шляхом встано­влення істини в справі. Юрист не повинен виявляти агресивність, збентежувати клієнта, викликати в нього почуття провини (крім особливих ситуацій), придушувати його або, навпаки, помітно під­строюватися під позицію співрозмовника. Довіра і співчуття до людини виступають критеріями вибору слідчим, прокурором, суд­дею запобіжного заходу, а також визначення виду покарання, засно­ваного на приписах закону.

6. Чесність передбачає принциповість, вірність зобов'язанням, суб'єктивну переконаність у правоті проведеної справи, щирість перед іншими і перед собою, визнання і дотримання прав інших людей на те, що їм законно належить. Ця якість повинна визначати поведінку юриста у всіх випадках спілкування із клієнтом і взяття і на себе зобов'язання щодо виконання таких значимих для нього дій: забезпечення безпеки клієнта або членів його сім'ї, створення всіх умов для захисту, обіцянку довести справу до кінця, які б тру­днощі не довелося перебороти. Чесність — це запорука моральних стосунків в юридичній практиці. Дана вимога випливає з об'єктивної необхідності спільної діяльності, і виявляється у загальному інте­ресі — встановленні істини.

7. Правдивість юриста являє собою моральну якість, що харак­теризує його як особу, котра зробила для себе правилом говорити людям істину, не приховувати від них дійсний стан справ, якщо це не заподіє шкоди інтересам громадянина і держави. Правдивість — це загальнолюдська вимога, проте окремі види юридичної діяльності н силу їх специфіки мають потребу у деяких обмеженнях — випра­вданих і допустимих. До них варто віднести доброчесний обман: дезінформація супротивника, легендування оперативно-розшукової діяльності і деякі інші засоби, що використовують правоохоронні органи. До цього можна додати те, що правда не завжди моральна. Розкриття перед злочинцем плану проведеної операції не можна назвати моральним вчинком. У деяких випадках припустимим і ви­правданим можна вважати обман стосовно своїх колег, якщо аналі­зована справа пов'язана з корумпованістю чиновників і необхідно уникати тиску з боку «зацікавлених осіб».

8. Сумлінність означає не тільки діяти компетентно (мати про­фесійні знання, уміння і навички), але й з найбільшою віддачею власних сил і здібностей, докладанням всіх зусиль для виконання професійного обов'язку в найкоротші терміни і при максимально­му врахуванні інтересів справи. Сумлінність передбачає компетен­тність, старанність і пунктуальність в процесі виконання профе­сійних обов'язків.

9. Самовідданість виражається в діях, що за своїм характером представляють собою акт самопожертви — добровільного прине­сення в жертву своїх інтересів, а іноді і життя заради інтересів інших людей, досягнення поставлених цілей в ім'я справедливості.

В умовах перехідного періоду нашого суспільства і держави, що супроводжується нестійкістю економічного, політичного і духовно­го життя народу, саме юристи, як носії високих етичних принципів, повинні стати зразком у виконанні своїх професійних функцій. Не­рідко жертвуючи своїми особистими інтересами (як духовними, так і матеріальними), вони отримують задоволення від результатів своєї праці: якісного і повного розслідування кримінальної справи, вда­ного захисту клієнта в суді і т. п. Так, вчинок працівника право­охоронних органів, що вступає в нерівну боротьбу із супротивником і не шкодує своїм здоров'ям, іноді не має, на перший погляд, істотного практичного ефекту, проте незмірно велика його моральна цінність. Такий вчинок сильніше впливає на свідомість і поведінку всіх членів суспільства — як законослухняних, так і злочинців.

Зазначені принципи містяться в етичних (деонтологічних) кодек­сах юридичних професій. Деякі з них стали «заповідями» юристів-початківців. Наприклад, у США діють 10 заповідей суддів-початківців: будьте ласкаві; будьте терплячі; будьте порядні; не будьте чванливі; ледачий суддя — поганий суддя; не бійтеся скасування ваших рішень вищими інстанціями; не буває неважливих справ; будьте оперативні; користуйтеся здоровим глуздом; просіть Боже провидіння про допомогу і наставляння.