§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі

Діяльність юриста-практика протікає в колективі, в рамках тих або інших соціальних груп. Соціальні групи можуть бути великі (нація, етнічна група, суспільство, держава, партія) і малі (кон­тактні). У повсякденній практичній діяльності юрист може бути включений до різноманітних соціальних груп, що мають свої вну­трішньо-групові відносини. Основна його діяльність протікає в слу­жбовому колективі.

Службовий колектив — це спеціально створене на правовій основі об'єднання людей для спільної діяльності, кожний член якого наділений конкретними функціональними обов'язками і пов'яза­ний один з одним єдністю цілей та інтересів, взаємною відповідаль­ністю, ставленнями товариства і взаємодопомоги. Член колективу виступає носієм колективної свідомості, створеної цінностями і гор­нами даного об'єднання.

Службові колективи юристів різноманітні. їхньою основною ланкою є первинні колективи: міські або районні органи внутрішніх прав, кримінально-виконавчі установи, органи нотаріату й адвокатури, місцеві суди й інші.

Психологія службового колективу (робочої групи) — це суку­пність певних соціально-психологічних явищ, що виникають у про­цесі формування і функціонування групи на основі внутрішніх зв'язків форм і засобів взаємного задоволення потреб його членів.

Психологія службового колективу (робочої групи) включає: психологічну сумісність; психологічний клімат; засоби ділового спілкування; міжособистісні стосунки та ін.

Ділове спілкування юристів-практиків — це взаємодія осіб і приводу юридичної практичної діяльності, яка спрямована на її організацію і вибір найкоротших шляхів досягнення результату.

У групі працівників юридичної сфери предметом спілкування є юридична справа. Основне завдання спілкування полягає в про­ективному співробітництві і взаєморозумінні питань справи, знанні психології спілкування. Наприклад, суддя вступає в ділове спілку­вання в процесі розгляду справ з питань законності страйку, право­мірності закриття друкованого видання, спору про майно і т. п.

Психологія ділового спілкування передбачає вміння розбиратися в людях, а на цій основі будувати взаємовідносини з партнером або клієнтом, підозрюваним, обвинувачуваним, правопорушником, засудженим, впливати на нього.

Психологія спілкування може бути подана через єдність ії трьох аспектів:

Сприйняття	Комунікація	Взаємодія
цілісний образ іншої люди­ни, що формується на осно­ві оцінки її зовнішнього вигляду і поведінки	обмін інформацією, значимою для уча­сників спілкування	вплив на партнера, клієнта, вступ у ді­лові та інші відно­сини з ним

Засоби спілкування: Вербальні (словесні) передача інформації за допомогою мови.

Невербальні — передача інформації за допомогою психічного стану (міміка, поза, погляд, хода та ін.).

Процес спілкування має такі етапи:

1) встановлення контакту (спонукання співрозмовника до спі­лкування і створення атмосфери для подальшого ділового обгово­рення і прийняття рішень);

2) орієнтація в ситуації (розвиток інтересу до ділового спілку­вання, залучення партнера в коло спільних інтересів);

3) обговорення питання (його ефективність залежить від єд­ності (подібності) позицій, вміння слухати і переконувати);