§ 3. Система психічних властивостей юриста-практика як особи: темперамент, здатності, спрямованість, характер

Система психічних властивостей особи має таку структуру:

1) темперамент — динаміка психічних процесів;

2) здатності — психічні можливості особи;

3) спрямованість — органічна єдність потреб, інтересів, уста­новок, відношень, поглядів, ідей, що одночасно є і мотивами діяль­ності; переконання — вища форма спрямованості;

4) характер — результат спрямованості особи. Розглянемо кожний із вказаних елементів.

Темперамент (від лат. tempero — змішаний у належному спів­відношенні) — це сукупність типологічних особливостей людини, що виявляється в динаміці, тонусі, ступені врівноваженості її психі­чної діяльності.

Нервові процеси характеризуються такими основними властиво­стями — силою, врівноваженістю і рухливістю.

Комбінації сили, врівноваженості і рухливості утворюють тип вищої нервової діяльності — відповідний темперамент:

Назви темпераментів вперше ввів у науковий обіг давньогрецький лікар Гіп­пократ (IV ст. до н. є.), який пов'язав види темпераментів із переважанням в орга­нізмі людини різних рідин: крові (сангвіс) — у сангвініка, жовтої жовчі (холе) — V холерика, слизу (флегми) — у флегматика, чорної жовчі (мелайна холе) — у ме­ланхоліка.

Сангвінік — «живий» — сильний. Врівноважений (процес збудження збалансований з процесом га­льмування), швидкий, рухливий (процеси збудження і гальмування легко змінюють один одного). Легко пристосовується до змін в умо­вах життя. Товариський. Легко утворює тимчасові зв'язки. В новій обстановці не розгублюється; здатний до оперативного переключен­ня уваги. Не створює конфліктних ситуацій. Швидко реалізує правові норми. Уміло керує юридичними справами. Рекомендується діяльність, що потребує швидких реакцій, вели­ких зусиль, розподілення уваги.

Холерик — «невтримний» — сильний. Неврівноважений (процес збудження переважає над процесом га­льмування), рухливий, іноді рвучкий, із сильними і швидко виника­ючими емоціями. Відрізняється великою енергією і прямолінійністю у стосунках; підвищеною збуджуваністю, що призводить до запаль­ності і навіть до агресивності. Швидка збудливість межує зі швид­кою відхідливістю. Ображається ненадовго, неприємності забуває швидко. Може переборювати значні труднощі оперативної діяльнос­ті, виконувати завдання підвищеної організаційно-юридичної склад­ності. Уміння віддаватися справі з великою пристрастю може при­звести до прийняття неправильного правового рішення, однак він здатний знайти вихід зі складної, здавалося б безвихідної ситуації. Рекомендується діяльність, що потребує підвищеної реакції і си­льної одночасної напруги сил.

Флегматик — «спокійний» — сильний. Врівноважений, інертний (процеси збудження і гальмування мало рухливі), із слабко вираженими емоціями. Характеризується спокоєм і витримкою в складних ситуаціях. Правильно розраховує свої сили. Наполегливий у доведенні справи до кінця. Увага переключається повільно. Поведінка в ряді випадків недостатньо гнучка. Оволодіння правовими знаннями і професійною культурою відбувається повіль­но, але надовго. Обране з альтернативних варіантів рішення юридич­ної справи є зваженим. Він не піддається домовленостям і слідує своєму переконанню, вірить у правоту власної думки, що рідко його підводить. Однак він ніколи не поспішає висловити свої пропозиції колективу, коли приймається рішення з якогось питання. Рекомендується діяльність, що потребує рівномірної напруги сил, усталеності уваги і великого терпіння.

Меланхолік — «інертний» — слабкий. Неврівноважений (нервова система не витримує тривалого і силь­ного навантаження); емоційні реакції не відрізняються розмаїтістю, проте можуть набувати великої сили і тривалості. Здатний до глибо­ких переживань, навіть за незначної причини. Почуття легко вини­кають і виражаються відкрито без належного стримування. Діяль­ність утруднюється сильними зовнішніми впливами. Зауваження і пропозиції начальника і колег сприймає неадекватно, насторожено. Його щиросердечна рівновага може похитнутися, навіть поглядом начальника чи колеги. Він болісно сприймає оцінки, висловлювання про свою особливість. Юридичне рішення може бути прийняте під впливом якогось емоційного переживання і тому воно є незрозумілим ні колегам, ні особі, стосовно якої воно прийнято. Рекомендується діяльність, що потребує підвищеної чутливості і реакції.

Темперамент є індивідуально своєрідною сукупністю обумовле­них природою психічних особливостей індивіда. Розглянуті чотири види темпераменту, як правило, не зустрічаються в «чистому» ви­гляді, тобто люди мають змішані темпераменти при одному виді — головному. При фаховому доборі юристів-спеціалістів варто врахо­вувати особливості їх темпераменту.

Здатність — це сукупність вроджених і придбаних властивостей регуляції, що визначають фізичні і психічні можливості людини і» конкретному виді діяльності. Здатності — це міра відповідності властивостей особи вимогам конкретної діяльності.

Розвиток спроможностей пов'язаний із засвоєнням і творчим застосуванням знань, навичок, вмінь, проте їх не можна ототожню­вати. Здатності визначають можливості людини до навчання, оволо­діння знаннями і навичками. Працьовитість, наполегливість, пра­цездатність — передумови формування спроможностей.

Види здатностей:

Загальні

Спеціальні (професійні)

Прості — здатність до психічного відбитку дій­сності, необхідний рі­вень розвитку пам'яті, мислення, волі та ін. — не залежать від індиві­дуальних особливостей Складні — здатність до засвоєння знань, спосте­режливість, загальний рівень інтелекту та ін. — не є показниками індивідуальних особли­востей

Організаторські, педагогічні, наукові, здат­ності впливати на людей, встановлювати ді­лові контакти, ораторські і т. п. — зале­жать від індивідуальних особливостей: 1) швидкості, темпу і сили рухів, їхньої сво­боди і напруженості; 2) рівня розвиненості чутливості різноманітних аналізаторів — зо рового, слухового та ін.; 3) індивідуальних особливостей сприйняття; 4) переважного розвитку окремих видів і якостей пам'яті (логічної, емоційної, слухової та ін.); 5) ін­телектуальної організації особи — індивіду­альних особливостей мислення; 6) вольової сили особи

При оцінці фахових спроможностей юриста-практика варто вра­ховувати психічну структуру спеціаліста — слідчого, прокурора, судді, нотаріуса, адвоката та ін.

Спрямованість особи — це система орієнтацій та основа її мо­тиваційного стану. Спрямованість особи включає систему спону­кань, що визначає її активність, вибірність відносин. Діяльність неможлива без її спрямованості, бо спрямованість особи визначає психічні мотиви діяльності (їх ще називають мотиваційними психі­чними чинниками).

Мотиваційні психічні чинники діяльності (мотиви або мо­тивація) — це система спонукань особи, яка обумовлена її потре­бами, що викликають активну спрямованість на досягнення цілі. Мотиваційні психічні чинники впливають на професійну діяльність особи юриста та обумовлюють її.

Рівні мотиваційних психічних чинників особи:

Чинники активно-динамічного порядку (ціль, потреба, мотив, інтерес): психічні властивості, що характе­ризуються рухливістю, підлягають змінам, можуть бути вичерпані, тоб­то постійно знаходяться в динаміці і передбачають активність особи.

Чинники стабільного порядку (установки, вміння, навички, звички, переконаність): психічні властивості, що відріз­няються стійкістю, сталістю, ґрунтуються на ціннісних орієн­таціях (принципах) особи і її досвіді.

Зазначені психічні властивості особи становлять суб'єктивну сторону правової поведінки (правомірної і протиправної). Вони повинні не тільки враховуватися при проведенні кваліфікаційної ате­стації юриста-практика, але і стати інформацією для його самоана­лізу та самовдосконалення.

Наприклад, інститутом підвищення кваліфікації прокурорських працівників передбачено проводити за один-два роки курс психологічної корекції після 10 років праці (так звана психологічна реабілітація працівників прокуратури).

Характер (від грец. «креслити», «лишати відтиск», тобто чітко виражені риси поведінки) — це сукупність властивостей особи, що визначають типові способи її реагування на життєві обставини, тобто загальні стійкі способи взаємодії особи із середовищем, які вона придбала в конкретних соціальних умовах. Характер — це загальна якість особи, сукупність не всіх, а найбільш взаємозалеж­них рис особи, від яких залежить процес протікання діяльності і поведінки людини в цілому у різноманітних життєвих ситуаціях. Характер — це «каркас» особи. Якщо у людини сильний, яскраво виражений характер, то легше передбачати, як вона діятиме в тому або іншому випадку. «Безхарактерна» людина легко піддається впливу інших людей, обстановці, зовнішньому впливу; її вчинки часто залежать від випадків.

Риси характеру: вольові — стійкі індивідуально-типологічні особливості свідомої, поняттєво-опосередкованої регуляції діяль­ності і поведінки: цілеспрямування, самостійність, рішучість, на­полегливість, сміливість, витримка і самовладання, мужність, дис­циплінованість; емоційні — стійкі індивідуально-типологічні особливості безпосереднього, спонтанного регулювання поведінки: підвищена вразливість, пасивно-споглядальна емоційність, експре­сивність (підвищена емоційність, пов'язана з бурхливою діяльністю), мала емоційність; інтелектуальні — стійкі індивідуально-типологічні особливості розумових спроможностей (теоретичний або практичний склад розуму, різноманітні ступені гнучкості і глибини інтелекту, швидкість протікання розумових процесів, здатність до творчого осмислення досвідів, самостійність у постановці і вирі­шенні завдань).

Типи характеру за способом адаптації (пристосування) до на­вколишнього середовища:

1) гармонічно цілісний — швидко адаптується в різноманітних ситуаціях, стійкий у стосунках, товариський, вольовий, принципо­вий;

2) внутрішньо конфліктний, проте узгоджений зовнішньо (із зовнішнім середовищем) — відрізняється суперечливістю між внутрішніми спонуканнями і зовнішньою поведінкою; узгоджує поведінку з вимогами оточуючого середовища з великою напругою, не показує своїх сумнівів, зовнішньо виглядає впевнено;

3) внутрішньо конфліктний із зниженим пристосуванням (адаптацією) до зовнішнього середовища — відрізняється конф­ліктністю між внутрішніми спонуканнями і соціальними обов'язка­ми, нерозвиненістю комунікативних властивостей, перевагою нега­тивних емоцій;

4) варіативний — адаптується до будь-яких умов внаслідок не­стійкості позиції і безпринципності (показник низького рівня розви­тку особи).

Риси характеру, необхідні для професійної діяльності, кожен юрист-практик повинен виховувати планомірно і цілеспрямовано, долаючи суб'єктивізм (коли особиста думка видається за об'єктив­ну), шаблонність, відсутність індивідуального підходу.

Якщо оперативний працівник пише характеристику на конкрет­ну особу, то він повинен враховувати, що всі риси характеру є риса­ми особи, але далеко не всі риси особи є рисами характеру. Напри­клад, один слідчий схильний помічати набагато більше деталей в одязі, зовнішності та діях оточуючих його людей у побутовій об­становці, чим інший. Хоча вони обидва мають професійні якості і властивості особи, тільки у першого ці якості стали рисами хара­ктеру, що виявляються в усіх видах діяльності. Працівнику право­охоронних органів важливо навчитися виявляти риси особи, що ста­ли рисами характеру.

Типи темпераменту, види здатностей, спрямованість (види моти­вацій та їх рівні), типи характеру повинні враховуватися юристом-практиком в процесі розгляду юридичних справ клієнтів, підозрю­ваних, обвинувачуваних, підсудних.