§ 1. Кваліфікаційна атестація

юристів-фахівців як правова вимога визначення

їх професіоналізму

Атестація юристів-фахівців — система визначених нормативно-правовими актами оцінних дій по встановленню рівня кваліфі­кації юриста, відповідності посаді, росту і якості знань, характеристики професіоналізму.

Порядок атестації працівників юридичної праці визначений дер­жавою у відповідних офіційних документах: законах, указах міністерств і інших нормативно-правових актів.

Для проведення атестації створюються кваліфікаційні комісії.

Мета кваліфікаційної атестації фахівця — поліпшення якіс­ного складу працівників юридичної сфери, підняття професійного рі­ння кожного з них.

Завдання кваліфікаційної атестації юристів-фахівців:

1) визначення рівня професійної кваліфікації;

2) встановлення відповідності займаній посаді;

3) вирішення питання про заохочення для стимулювання росту професіоналізму, розвитку морально-правового обов'язку і відпові­дальності за зміцнення законності, охорони і захисти прав громадян.

Правові заохочення в залежності від галузі права:

— конституційні (ордени і медалі як державні нагороди);

— адміністративні (дострокове присвоєння спеціального звання);

— трудові (нагородження Почесною грамотою). Правові заохочення в залежності від змісту:

— матеріальні (видача грошової премії);

— моральні (оголошення подяки);

— організаційні (підвищення в кваліфікаційному класі).

4) вирішення питання про покарання. Правові покарання — форма і міра осудження протиправної і винної поведінки особи. Результа­том такого осудження є обмеження в чомусь або позбавлення чогось. Наприклад, зниження в кваліфікаційному розряді, накладення дисци­плінарного стягнення, що розглядається як одна з умов усунення недоліків у роботі.

Основні умови професійної відповідності юристів-практиків:

1) наявність необхідного мінімуму знань, умінь, навичок, отри­маних у результаті навчання і досвіду;

2) емоційно-вольова готовність до виконання професійної ді­яльності. Виявити це можливо за допомогою вивчення мотивів про­фесійного вибору, життєвих цілей особи, шляхів їхнього досягнення, особливостей світогляду, що відображають розуміння загальносоціальних і професійних проблем, зміст праці і службові прагнення;

3) здатність до конкретної професійної діяльності. Вона роз­кривається через інтелект, професійне мислення. Головні з них: уміння аналітично і логічно мислити, мати професійну спостережли­вість, оперативну і довгострокову пам'ять, творчу пошукову актив­ність і кмітливість.

У процесі атестації для оцінки ділової кваліфікації і профе­сійної майстерності застосовуються такі методи:

1) вивчення результатів діяльності за певний час (наприклад кількість розслідуваних справ, внесених протестів, пред'явлених і задоволених у силу обґрунтованості позовів);

2) узагальнення усних характеристик особи, що атестується, з боку керівників, колег та інших осіб, з якими здійснюється спів­робітництво;

3) вивчення складених керівниками письмових характеристик, в яких містяться відомості про успіхи або недоліки їх підлеглих за визначений час;

4) біографічний метод, що передбачає оцінку даних трудової біо­графії особи, що атестується (застосовується при переході працівни­ків у прокуратуру, суд та інші органи з правоохоронних та інших дер­жавних структур).

Основні групи вимог до атестації юристів-практиків:

Вимоги до атестації як до процесу перевірки роботи й оцінки достоїнств особи, що атестується

Вимоги до упорядкування атестаційного документа

Атестаційна характеристика повинна підбивати підсумок розгляду ділової кваліфікації юриста і прогнозувати його подальшу долю — давати ви­сновок відповідає чи не відповідає він займаній посаді, чи заслуговує бути зарахованим до резерву на просування по службі та ін. До висновків ате­стації важливо включати про­позиції про те, що працівник повинен зробити самостійно, щоб усунути виявлені комі­сією недоліки

Варто уникати трафаретних слово­сполучень, позбавлених інформації про конкретну людину (наприклад «моральна витривалість» та ін.), нечітких визначень (наприклад «по-доб­рому впертий», «надмірно скрупу­льозний» і т. п.), перерахувань люд­ських якостей взагалі, які не мають безпосереднього відношення до оцін­ки ділової кваліфікації і професійної відповідності особи, що атестується. Водночас в атестації необхідно від­бити якості, які чітко і точно характе­ризують діяльність працівника юри­дичної сфери. Висновки повинні ви­пливати з тексту атестації, бути стис-лими, конкретними і чіткими

У атестації-документі повинні міститися такі елементи харак­теристики:

1) оцінка практичної діяльності і професійних якостей особи, що атестується;

2) оцінка ставлення особи, що атестується, до колег по роботі;

3) оцінка колегами внеску особи, що атестується, у професійну діяльність колективу й у створення сприятливого клімату в ньому;

4) самооцінка особи, що атестується.

Висновок або рішення кваліфікаційної комісії викладаються її письмовій формі і повинні містити дату і місце його винесення, склад комісії, розглянуті питання, мотиви прийнятого рішення. Висновок або рішення підписується головуючим і членами комісії, які брали участь у засіданні. Член (члени) комісії, що має особли­ву думку щодо рішення або висновку, може викласти її в письмовій формі. Цей документ приєднується до справи, але розголосу не під­лягає.