§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології

Нормативними (регулятивними) основами юридичної деон­тології є Конституція України, поточне законодавство країни, кодекси етики, правила поведінки і дисциплінарні статути, інші службові докумен­ти окремих професійних груп юристів, які юридично або морально зобов'язують дотримуватися викладених в них норм при здійсненні професійної діяльності. Коли ми говоримо про нормативи культури (поведінки) юриста-практика, то маємо на увазі, що нормативи міс­тяться як в правових актах держави, так і в корпоративних докуме­нтах, в моральних (деонтологічних) кодексах юридичних об'єднань (спілок адвокатів, корпорації суддів і т. п.) — внутрішньодержавних і міжнародних.

Нормативні основи юридичної деонтології:

1) етичні або деонтологічні кодекси (правила поведінки) профе­сійних груп юристів, які прийняті в державі — кодекси національ­них об'єднань (корпорацій) юристів;

2) етичні або деонтологічні кодекси (правила поведінки) юрис­тів, які затверджені як міжнародні стандарти — кодекси міжнаро­дних об'єднань юристів;

3) законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти держави в тій їх частині, в якій містяться нормативні приписи етичного (деонтологічного) змісту — національне законодавство.

Забезпеченість норм (нормативів), що містяться в цих докумен­тах, залежить від суб'єктів їх ухвалення. Ними є національні профе­сійні об'єднання юристів, міжнародні (європейські) організації юристів, правотворчі органи держави та т.п.

У цивілізованому суспільстві виникла соціальна необхідність в систематизації і приведенні в дію наукових і практичних способів формування атмосфери взаєморозуміння між виконавцями службо­вих функцій і споживачами їх послуг. Документи, що регулюють етичні та інші соціальні норми поведінки окремих юридичних профе­сій в різних країнах, мають різноманітні назви.

Назвемо деякі деонтологічні документи, що діють у США:

1) «Канони професійної етики» — затверджені Американською Правовою Асоціацією; 2) «Правила професійної поведінки» — при­йняті в кожному штаті для регулювання діяльності членів адвока­тур штатів. У їх основі лежать Типові правила професійної пове­дінки (прийняті АВА в 1983 р. з подальшими поправками), які мають силу нормативного документа на відповідній території; 3) «Федеральні правила цивільного процесу» — служать зразком для цивільного процесу в штатах; 4) «Кодекс судової етики» — міс­тить такі правила: суддя повинен зберігати чесність і незалеж­ність судової влади; суддя не повинен здійснювати неналежних дій у своїй діяльності і не допускати сумнівної поведінки; суддя повинен виконувати посадові обов'язки неупереджено і старанно; суддя може займатися позасудовою діяльністю з метою вдосконалення закону, правової системи і процесу здійснення правосуддя; суддя повинен регулярно подавати звіти про свої доходи, які він одержав за правову і позасудову діяльність; суддя не повинен втручатися в політичну діяльність; 5) «Висновки Верховного Суду з етичних питань» — Верховні суди штатів виробляють етичні роз'яснення або безпосередньо, або через створювані ними органи (комісії, ко­мітети); 6) «Етичні стандарти прокурорів округу Окленд» — прий­няті правоохоронними органами майже в кожному штаті країни; 7) «Статут поліцейських міста Ленсинга», «Кодекс етики поліцей­ських штату Мічиган»; 8) «Морально-етичний кодекс поліцейського США» — служить моделлю для морально-етичних кодексів праців­ників поліції кожного штату.

Етичні правила та інші нормативи культури адвокатів, суддів та інших юридичних професій діють у Франції, Англії і Уельсі, Шотландії, Німеччині, Нідерландах, Бельгії, Данії, Австрії, Польщі, Туреччині, Ізраїлі, Росії та інших країнах. Тільки відносно адвокатів розроблені «Етичні правила солісторів Великобританії», «Регла­мент Паризької колегії адвокатів», «Кодекс адвокатської етики Нідерландів», «Правила професійної етики російських адвока­тів», «Зібрання основ адвокатської етики і професійної гід­ності» Польщ іта ін.

Існують акти деонтологічного змісту для працівників системи органів внутрішніх справ та з якимі проводиться їх освітня підготовка. Декретом № 86592 введено «Кодекс деонтології національної поліції Франції». У Англії діє «Положення про ети­чні принципи поліцейської служби Великобританії», у ФРН — «Етика поліцейського ФРН», в Росії — «Кодекс честі рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Російської Фе­дерації».

Активізувалася діяльність з розробки і ухвалення деонтологічних (за назвою -— етичних) правил для юридичних професій в Україні з метою: 1) підвищення ефективності досягнення професій­ного результату; 2) забезпечення сприятливих умов для користува­чів послуг.

Наведемо основні документи деонтологічнічного значення в Україні (за роками появи):

Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України	Наказ МВС України (1996 р.)
Раритети4 Правила адвокатської етики	Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України (1999 р.)
Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ	Схвалений Колегією МВС України (2000 р.)
Загальні правила поведінки державного службовця	Наказ Головного управління дер­жавної служби України (2000 р.)
Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу) та ін.	Наказ Національної служби посе­редництва і примирення (2000 р.)
Основні положення професійної етики юристів України	Затверджені V з'їздом Союзу юристів України (2001 р.)
Кодекс професійної етики суддів	Затверджений V з'їздом суддів Ук­раїни (2002 р.)
Кодекс професійної етики нотаріусів	Затверджений рішенням Конфе­ренції Української нотаріальної палати (2007 р.)

Кодекси юридичних професій в нашій країні і за кордо­ном, що мають назву моральних (етичних), не вичерпуються лише етичними нормами. Їх зміст становлять положення мате­ріального і процесуального права, правила судочинства та інші нор­ми, що відносяться до юридичної практики взагалі, а також до її спе­ціальних питань (ліцензування, взаємостосунки адвоката і клієнта тощо). Крім того, ці норми забезпечені механізмом їх реалізації і си­стемою відповідальності в межах дисциплінарного процесу.

Як правило, етичні (або деонтологічні) кодекси юридичних про­фесій в Україні розробляються з орієнтацією скоріше на євро­пейські, чим на американські моделі, хоча вивчаються при їх скла­данні всі.

Нормативними основами юридичної деонтології є також служ­бові документи, затверджені певними міністерствами і відомствами, наприклад, «Статут патрульно-постової служби міліції України», затверджений наказом МВС від 28.07.1994 р. У найбільш загальному вигляді деонтологічні вимоги до юристів рі­зних спеціальностей закріплені в законах України: «Про адвокатуру», «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про нотаріат», «Про статус суддів» та ін.

На відміну від нормативно-правових актів деонтологічні доку­менти (декларації, рекомендації, принципи, основоположні принципи, керівні положення, етичні кодекси та ін.) не мають обов'язкової юри­дичної сили. Вони, по суті, є заявами про наміри, звичайно націлени­ми на конкретні професійні галузі, наприклад, роль поліцейських, прокурорів, суддів. Проте заяви такого роду є легітимними в межах певної корпорації (об'єднань адвокатів, нотаріусів і т. д.) і з часом можуть бути занесені до нормативно-правових актів, стати обов'я­зковими для виконання (легальними). Якщо ж вони офіційно (на дер­жавному рівні) закріплюються, то тим самим підтверджується їх легальність (законність).

На рубежі XX і XXI століть в світі спостерігається об'єктивна тенденція гармонізації деонтологічних (або етичних) норм поведі­нки професійних груп юристів, незалежно від їх державної прина­лежності. У національних правилах утілюються міжнародно визнані єдині принципи і підходи, затверджуються схожі нормативи культури юриста: судді, адвоката, прокурора і ін. Іншими словами, відбува­ється зближення у вимогах до правил поведінки юристів різних країн завдяки розробці деонтологічних (або етичних) моделей їх культури. Вищими стандартами служать міжнародні деонтологічні (або етич­ні) документи юридичних професій, наприклад Деонтологічний ко­декс (Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів Європейського співтовариства, прийнятий делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні в Страсбурзі в жовтні 1988 р.) та ін.