§ 6. Юридичний процес і його види

Юридичний процес — урегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів, що виражається в сис­темі їхніх процесуальних дій по підготовці, прийняттю і документу­ванню юридичних рішень загального й індивідуального характеру. При цьому відповідно до процедурно-процесуальних норм відбува­ється застосування норм матеріального права, вирішення індивіду­ально-конкретних справ і фіксування їхнього розгляду в правових документах.

Ознаки юридичного процесу:

1) різновид соціального процесу;

2) має юридичну природу, його призначення — вирішення юриди­чних справ (правопорушення, спори про право, скарги й ін.);

3) регламентується процесуальними нормами національних і між­народних актів, на основі яких здійснюється;

4) є владною діяльністю уповноважених суб'єктів — компетен­тних органів і посадових осіб;

5) складається з процесуальних стадій — сукупності процесуа­льних дій, пов'язаних найближчою метою;

6) має на меті прийняття юридичних рішень загального (норма­тивні акти) або індивідуального (правозастосовчі акти) характеру;

7) фіксується, як правило, у документально оформлених право­вих актах різними технічними засобами.

Система процесуальних дій — визначений нормами права поря­док діяльності слідчих, адміністративних, судових та інших органів.

Юридичний процес можна класифікувати по галузях процесуа­льного права: конституційний; кримінальний; цивільний; господар­ський; адміністративний (в частині адміністративної діяльності судів і діяльності будь-яких адміністративних органів по залученню до юридичної відповідальності). У даному випадку за основу класифі­кації узяті відповідні галузі матеріального права. Однак за допомо­гою такої класифікації неможливо уявити юридичний процес як сис­тему в усій її структурній єдності.

Найбільш оптимальною для цієї мети є класифікація юридично­го процесу по основних правових формах здійснення функцій (фор­мах діяльності) держави;

Правотворчий процес — урегульована правовими нормами система взаємозалежних процедур (стадій) по прийняттю, зміні, обнародуванню (доведенню до відома виконавців) законів і підза-конних актів уповноваженими органами держави, організаціями і посадовими особами.

Правозастосовчий процес — урегульована правовими нормами система взаємозалежних процедур (стадій) по розгляду і вирішен­ню юридично значимих індивідуальних справ уповноваженими органами держави, організаціями і посадовими особами.

Судовий процес (як різновид правозастосовчого процесу) — урегульована правовими нормами система взаємозалежних про­цедур (стадій) по судовому розгляду і вирішенню юридично зна­чимих індивідуальних справ — цивільних, кримінальних, господарських. Для кожного виду судових справ судовий процес має особ­ливості.

Контрольно-наглядовий процес — урегульована правовими нормами система взаємозалежних процедур (стадій) по перевірці уповноваженими органами держави, організаціями і посадовими особами відповідності (невідповідності) контрольованих об'єктів формально-визначеним нормативам (стандартам), що завершується ухваленням рішення про заходи реагування, адекватні отриманим результатам.

Установчий процес — урегульована правовими нормами сис­тема взаємозалежних процедур (стадій), здійснюваних уповнова­женими органами держави, організаціями і посадовими особами по формуванню, перетворенню або скасуванню органів держави, їхніх структурних підрозділів, посадових осіб.

Судовими процесами є наступні види:

конституційний — його змістом є спір про право і діяльність конституційних та інших видів судів з вирішення такого спору з усі­ма встановленими законом для цього діями. У конституційному за­коні «Про Конституційний Суд України» другий розділ присвячений загальним правилам конституційного судочинства, третій — особ­ливостям конституційного провадження;

кримінальний — його змістом є розслідування справи про зло­чин відповідними органами і розгляд справи судом загальної юрис­дикції з винесенням рішення про вид і міру відповідальності обвину­вачуваного, використовуючи для цього усі встановлені законом дії (запити, експертизи і т. д.). Для кримінального процесу характерні такі елементи, як порушення кримінальної справи; учасники; докази; підсудність; провадження в суді першої інстанції, у касаційній ін­станції, виконання вироку і т. д.;

цивільний — його змістом є спір про право, вчинені правопо­рушення і діяльність цивільного суду з вирішення такого спору; розгляд справи про цивільне правопорушення провадиться з вине­сенням рішення про вид і міру відповідальності правопорушника, використовуючи для цього усі встановлені законом дії (запити, екс­пертизи і т. п.). Цивільний процес характеризується наявністю уча­сників, доведенням і доказами, процесуальними строками, підгото­вкою справи до розгляду, порядком розгляду і вирішенням справи, винесенням постанови й ін. Його особливістю є те, що обидві сто­рони, котрі сперечаються, не мають владних повноважень;

господарський — його змістом є спір про право, вчинені пра­вопорушення і діяльність господарського суду, третейського суду з вирішення такого спору; розгляд справи про господарське правопо­рушення провадиться з винесенням рішення про вид і міру відпові­дальності, використовуючи для цього усі встановлені законом дії (запити, експертизи і т. п.). У господарському процесі також є такі елементи, як доведення і докази, процесуальні строки, підготовка справи до розгляду, порядок розгляду і вирішення справи, винесення постанови й ін.;

адміністративний — його змістом є спір про право і діяль­ність адміністративного суду з вирішення такого спору з усіма не­обхідними для цього діями (запити, експертизи і т. п.)¹⁶. В адмініс­тративному судочинстві трохи в іншій ролі виступають докази, являючи собою положення про органи і посадових осіб, та ін. Цей процес можна назвати адміністративно-юстиційним або адміністративно-судовиробничим (правозахисним) процесом по дотри­манню законності в державному управлінні.