§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні

Основним науковим центром правових досліджень в системі НАН України є Інститут держави і права ім. В. Н. Корецького, створений у 1949 р. на основі сектора держави і права АН УРСР. Головні напрямки наукових досліджень цієї установи — теоретичні і прикладні проблеми побудови України як незалежної демократич­ної, соціально-правової держави. Учені Інституту займаються роз­робкою проблем історії держави і права України і її сучасної право­вої системи, ролі закону і права в регулюванні суспільних відносин, ефективності реалізації поточного законодавства, державно-право­вого будівництва, прав і свобод людини і громадянина, організації державного управління, правових основ господарювання в умовах ринкової трансформації. Вивчаються також актуальні проблеми цивільного, трудового, екологічного і аграрного права; досліджуються проблеми судової реформи в Україні, боротьби з організованою зло­чинністю, питання міжнародного права і зовнішньополітичної правосуб'єктності України як повноправного члена міжнародної співпраці держав.

Інститут держави і права України видає щорічник «Правова дер­жава» і є одним із співвидавців журналу «Право України». Згідно з ухвалою Президії НАН України тут проведена робота з підготовки і видання 6-томної «Юридичної енциклопедії», 6-томної «Антології української юридичної думки» та ін.

Вищою установою, що координує наукові дослідження в галузі юриспруденції, є Академія правових наук України (створена в 1993 р.). її основні завдання: 1) комплексний розвиток правової науки, проведення фундаментальних і прикладних досліджень у га­лузі держави і права; 2) наукове забезпечення правотворчої діяль­ності державних органів, вивчення і узагальнення механізмів реа­лізації законодавчих актів; 3) визначення пріоритетних напрямків побудови правової держави, наукове забезпечення здійснюваних ре­форм, підготовка рекомендацій відносно удосконалення органів державної влади; 4) формування правосвідомості громадян, розви­ток юридичної освіти в країні та ін. Академіки і члени-кореспонденти Академії правових наук працюють над проблемами успішного і ефективного проведення правової реформи в Україні, вдоскона­лення її законодавства, збагачення теорії і практики конституційно­го будівництва, формування правової системи молодої держави в цілому. У загальнодержавному періодичному виданні «Вісник Академії правових наук» публікуються наукові статті з актуальних проблем теорії і практики реформування правової системи України, вітчизняної історії держави і права, політичної і правової думки, рі­зних галузей права і т. п.

У складі Академії правових наук України працюють науково-дослідні інститути: Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності (м. Харків); Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва (м. Київ); Науково-дослідний інститут державного будівництва і місцевого самоврядування (м. Харків). У складі Академії правових наук України успішно функціонує лабораторія з прав людини (м. Львів).

Науково-дослідний інститут приватного права і підприєм­ництва Академії правових наук України створений за доручен­ням Кабінету Міністрів України від 30.12.1996 р. на базі Центру до­сліджень проблем підприємництва і менеджменту, що діє у складі НАН України з грудня 1992 р. Основним напрямком наукової діяль­ності Інституту є проведення фундаментальних і прикладних ком­плексних досліджень з таких питань: 1) методологічні основи теорії приватного права; 2) методологічні і теоретичні проблеми систематизації законодавства у сфері підприємництва; 3) станов­лення і розвиток інституту приватної власності; 4) проблеми фор­мування і функціонування механізму використання права в приватному секторі економіки України; 5) проблеми формування і функці­онування механізму державного регулювання підприємницької діяль­ності в Україні.

Чималий внесок у розвиток вітчизняної юридичної науки вносить Інститут законодавства Верховної Ради України. Інститут законо­давства Верховної Ради України (створений у 1994 р.) є само­стійною науково-дослідною і прикладною державною установою в структурі апарату Верховної Ради України. Його головні завдання: 1) участь у проведенні фундаментальних і прикладних досліджень у сфері державного управління суспільством і законопроектних ро­біт, координація участі наукових установ і інших організацій в зако­нотворчій діяльності Верховної Ради; 2) розробка концепції розвитку законодавчої системи України і проектів програм законодавчої ді­яльності Верховної Ради; 3) аналіз практики застосування законів і ефективності їх дії, розробка пропозицій по удосконаленню поточ­ного законодавства України; 4) порівняльні дослідження систем за­конодавства інших держав, а також оптимальних шляхів зближення національного законодавства із зарубіжним законодавством і міжна­родним правом; 5) розробка найважливіших законопроектів, здійс­нення науково-практичної експертизи окремих законопроектів;

6) надання науково-методичної допомоги в здійсненні законодавчої і контрольної діяльності постійним комісіям Верховної Ради України;

7) участь у підготовці до видання Верховною Радою України зако­нодавчих актів і спеціальної юридичної літератури.

Центр порівняльного права, який був створений при Мініс­терстві юстиції України в листопаді 2000 р., не обмежує свою ді­яльність функціональними рамками державної організації. Центр є також секретаріатом Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Його мета — забез­печити проведення правової реформи в Україні з урахуванням єв­ропейського законодавства. Вона випливає із стратегічного курсу України на інтеграцію в ЄС і статті 51 Угоди про партнерство і спів­працю. Основні завдання Центру: 1) участь у розробці пропозицій до визначення пріоритетних напрямків діяльності України з метою га­рмонізації вітчизняного законодавства з європейським; 2) розробка рекомендацій до проектів нормативно-правових актів, які вимага­ють адаптації з урахуванням світових стандартів; 3) аналітичний огляд відповідності правових норм України нормам міжнародного права; 4) участь у підготовці збірок нормативно-правових актів і спе­ціальної юридичної літератури і т. д. Специфічний статус Центру сприяє співпраці як з урядовими, так і з неурядовими установами і організаціями, такими як Європейська Комісія, Програма TACIS, Лювенський університет (Бельгія), Афінський центр публічного пра­ва (Греція), USAID, ОБСЄ та інші. У складі Центру створено Бюро інформації з питань європейської інтеграції і права, яке формує банк даних з права ЄС, до його послуг можуть звертатися як державні, так і академічні, а також комерційні структури. На Бюро покладена функція систематизації офіційних перекладів актів законодавства ЄС в пріоритетних для України сферах адаптації.

Правові дослідження проводяться в регіональних науково-до­слідних інститутах НАН України, наприклад в Інституті економіко-правових досліджень (м. Донецьк) та ін.

Конкретний внесок у розвиток науки вносять і науково-дослідні інститути судових експертиз (Київ, Львів, Донецьк, Одеса, Хар­ків), які функціонують у системі Міністерства юстиції України, а також Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міні­стерстві юстиції України та ін.

Навколо освітніх юридичних закладів (Українська Академія державного управління при Президенті України, Національна юри­дична академія України ім. Ярослава Мудрого, юридичні факуль­тети Київського і Львівського національних університетів, Одесь­ка національна юридична академія та ін.) сформувалися наукові школи юристів. Вони надали дієву допомогу в підготовці тексту Конституції України 1996 р., входять у робочі групи по підготовці нових кодексів і інших законодавчих актів, внесли чималий внесок у розробку Концепції судової реформи, Концепції юридичної освіти в Україні та ін.

Наукова діяльність в юридичних вузах і факультетах створює особливу інтелектуальну атмосферу, сприятливу для творчого зро­стання професорсько-викладацького складу і молодої наукової змі­ни. Результати цієї діяльності оформляються у вигляді підручників, монографій, статей, повідомлень, тез доповідей, які виходять окре­мими виданнями або містяться в юридичних періодичних журна­лах, газетах, збірках і інших виданнях, а також одержують узагаль­нення в дисертаційних дослідженнях.