- •Юридична деонтологія Підручник
- •Переднє слово
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології.
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 5. Методи юридичної деонтології
- •§ 6. Функції і принципи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки.
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві і державі. Сфери прикладання праці юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста
- •§ 8. Престиж юридичної професії
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні
- •Розділ III основні види професії «юрист»
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 4. Нотаріус
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •§ 8. Державний виконавець
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§ 10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань)
- •Розділ IV юридична освіта і юридична наука у системі професійної підготовки юриста
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти в Україні
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •Розділ V юридична практика. Юридична практична діяльність
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§3. Функції юридичної практики
- •§ 4. Юридична практична діяльність як основа юридичної практики
- •§ 5. Процесуальна форма як внутрішня організація юридичної практики та її структура
- •§ 6. Юридичний процес і його види
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •Розділ VI основні види юридичної практики
- •§ 1. Класифікація юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •1. Практика місцевого суду:
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 4. Адвокатська практика
- •§ 5. Нотаріальна практика
- •§ 6. Практика юридичної консультативної служби
- •§ 7. Практика органів реєстрації (запису) актів громадянського стану
- •§ 8. Слідча практика
- •§ 9. Практика державної виконавчої служби
- •§ 10. Оперативно-розшуиова практика
- •§ 11. Практика органів дізнання
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 5. Кваліфікаційна атестація нотаріусів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників нотаріату
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний контрольно-наглядовий орган за дисциплінарною стороною діяльності суддів і прокурорів
- •Розділ IX правова культура юриста
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль
- •Його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •Розділ X психологічна культура юриста-практика
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної
- •Культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей юриста-практика як особи: темперамент, здатності, спрямованість, характер
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •4) Ухвалення рішення;
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат у службовому колективі
- •§ 6. Конфлікт у колективі, його види та стилі вирішення
- •Розділ XI політична культура юриста-практика
- •§ 1. Поняття, зміст і структура
- •Політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •2) Відношення до влади;
- •3) Відношення до політичних явищ.
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •Розділ XII етична культура юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 2. Кодекс професійної етики юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 6. Моральна деформація юриста-практика і її причини. Моральна відповідальність
- •Розділ XIII естетична культура юриста-практика
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної
- •Культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •Устремління
- •§4. Традиції і ритуали в юридичній практиці
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •Розділ XIV економічна та еколопчна культура юриста
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної
- •Культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юристи в правовому забезпеченні відповідності екологічним правам екологічних обов'язків
- •Розділ XV інформаційна культура юриста
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове
- •Суспільство і юрист
- •§ 2. Поняття, зміст і структура інформаційної культури юриста
§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів
Підвищення кваліфікації юридичних кадрів — це навчання з метою послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь виконувати додаткові завдання і обов'язки в рамках спеціальності в цілях ефективності практичної юридичної діяльності.
Перепідготовка — це навчання, здійснюване з метою отримання нової спеціальності на основі одержаного раніше освітньо-кваліфікаційного рівня і практичного досвіду або у разі переміщення на іншу (споріднену) роботу, виконання якої вимагає нових знань, умінь і навичок.
Стажування — придбання особою досвіду виконання завдань і обов'язків певної спеціальності (стажування адвоката, прокурорського працівника та ін.).
Обсяги підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в конкретній галузі, виходячи з потреб цієї галузі, її спеціалізованих установ і організацій, а також вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня працівників, і дотримуючись приписів закону.
Основне призначення у підвищення кваліфікації юридичних кадрів — вивчення змін у законодавстві і нормативно-правовій базі, що відноситься до сфери професійної діяльності, послідовне удосконалення професійної майстерності, вивчення і використання позитивного вітчизняного і зарубіжного досвіду в роботі.
Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів відбувається відповідно до основних вимог, що пред'являються державою при підборі і розстановці кадрів:
1) мати високий рівень професійної освіти і тверді громадянські установки, тобто чесно виконувати свій професійний обов'язок — служити людям;
2) володіти глибокими знаннями Конституції України, законів і усвідомлювати своє соціальне призначення — стояти на варті законності і правопорядку, захищати соціальну справедливість;
3) мати не тільки громадянство України, а й бути громадянином своєї Вітчизни, володіти самостійністю, здатністю взяти відповідальність на себе і довести почату справу до кінця.
Особа, котра пройшла перепідготовку і державну атестацію, одержує відповідний диплом про вищу освіту. Особа, котра пройшла стажування або підвищила кваліфікацію (розширила профіль), одержує відповідний документ про післявузівську освіту.
Центри підвищення кваліфікації юридичних кадрів в Україні є в усіх сферах прикладання їх праці — судовій, прокурорській, нотаріальній, адвокатській та інших. Юристи-практики підвищують свою кваліфікацію, як правило, в інститутах і на курсах підвищення кваліфікації міністерств і відомств, вищих навчальних закладів не рідше за один раз в 4—5 років.
Істотний внесок у справу професійної підготовки суддів внесли: Центр підготовки суддів при Верховному Суді і Центр суддівських студій при Міністерстві юстиції.
Створена в 2000 р. (відповідно до Указу Президента України) Українська академія суддів при Міністерстві юстиції України забезпечує практичну підготовку осіб, які вперше претендують на заняття посади судді, а також підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату суддів, проведення наукових досліджень з питань організації ефективної діяльності суддів.
У складі Вищого господарського суду з 1995 р. працює Науково-дослідний центр з комплексних проблем організації і компетенції юрисдикційних органів по вирішенню господарських спорів і підвищення кваліфікації суддів господарських судів України15. Аналога цій структурі немає в жодній.
Інститут Генеральної прокуратури України по підвищенню кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів і науково-практичних розробок з питань організації роботи на основних напрямках прокурорської діяльності (м. Київ) з 2000 р. проводить перепідготовку прокурорів з урахуванням посади і класного чину.
Зміцнюється система підвищення кваліфікації працівників Служби безпеки України, яка проводиться на базі Національної академії служби безпеки України.
Національна школа підвищення кваліфікації слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції (поліції) покликана забезпечити своєчасну перепідготовку фахівців відповідних професій.
Центри підвищення кваліфікації кадрів є в Українській академії державного управління при Президенті України (м. Київ) і її філіалах (Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Харків), а також при державних адміністраціях: АР Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських. Тут проходять практичне навчання працівники управлінь юстиції різних рівнів.
Усі центри по підвищенню і перепідготовці юридичних практичних кадрів повинні володіти новітньою інформацією про правові акти, що приймаються в державі; новітніми науково-технічними досягненнями в галузі юриспруденції в країні і за її межами; новітньою технологією отримання і обробки таких відомостей; широким науково-методичним забезпеченням викладання та ін. Необхідним є періодичне висвітлення в засобах масової інформації про роботу таких центрів, оскільки ця, здавалося б, непомітна робота є важливим показником кадрової політики держави, спрямованої на ствердження законності і правопорядку в суспільстві.
