§ 2. Предмет юридичної деонтології

Предмет юридичної деонтології — система правових, політичних, психологічних, етичних, естетичних, інформа­ційних й інших норм-вимог, що визначають соціально-правовий режим професійного спілкування юриста з колегами і клієнтами, а також основні види юридичних професій та характер юридичної практики у співвідношенні її з наукою і освітою.

Соціально-правовий режим професійного спілкування юриста розкривається в особливих психологічних, етичних, правових та інших зв'язках: юрист—клієнт, юрист—колеги, юрист—родичі клі­єн тата ін. суб’єктів.

Предмет юридичної деонтології— складний:

1) юридичні професії за їх характерними рисами;

2) юридична практика у взаємовідношенні з юридичною освітою і юридичною наукою;

3) нормативи поведінки юристів різних спеціальностей, яких вони повинні дотримуватися в процесі професійної діяльності. Вимоги, що пред'являються до юристів тощо.

Усі елементи структури предмета юридичної деонтології тісно взаємопов'язані оскільки наука юридич­на деонтологія покликана дати узагальнення деонтологічних стандартів поведінки і основних принципів професійної діяльності юриста. Сухий опис юридичної професії, юридичної освіти і науки не може вичерпати або замінити розкриття оцінної сторони профе­сійної діяльності юриста, що виражається в нормативах (регулятивах) його поведінки. Тільки через вимоги, правила (нормативи, моделі) поведінки юристів-практиків у всьому різноманітті їх вчи­нків відкриваються можливості пізнати якість, ефективність юриди­чної практики.

Юрист як представник юридичної професії виступає як представник держави і суспільства, відповідальний за підтримку режиму законності і правопорядку та представник свого клієнта у чому проявляється соціальна та професійна роль юриста та ін.

У ході професійної роботи юрист, керуючись міркуван­нями юридичного характеру, спирається на знання соціальних норм (моралі, звичаїв, політики, естетики) і виробляє відношення до тих со­ціальних цінностей (правових, політичних, економічних, екологічних, етичних, естетичних та інших), які захищаються цими нормами.

Поведінка юриста виявляється в культурі професійного мислен­ня, умінні на науковій основі організувати свою працю, майстерності спілкування, здатності оцінювати і переоцінювати професійний до­свід, аналізувати власні можливості і помилки, ухвалювати пра­вильні рішення, орієнтуватися в психологічних і моральних особли­востях клієнта, створювати сприятливий для справи психологічний клімат у колективі, естетично оформляти документи і своє робоче місце, ефективно використовувати інформаційні системи. Специфіка професійної поведінки юриста обумовлена, окрім юридичного мис­лення, рівнем кваліфікації, стилем керівництва, особливостями юри­дичної практики, компетентністю, періодичною атестацією, дисцип­лінарною відповідальністю та ін.

Різноманітність варіантів поведінки юриста в практичній діяль­ності (під час здійснення владних повноважень по відношенню до громадян і надання громадянам професійно-юридичних послуг) не піддається підрахунку. Під впливом певних нормативних приписів і конкретних життєвих ситуацій, в яких він виявляється, його пове­дінка кожного разу є неповторною, «разовою». Проте вона у всіх випадках повинна бути деонтологічною, тобто заснованою на прави­лах зобов'язуючого, дозволяючого, забороняючого і рекомендацій­ного характеру.