§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики

Становлення юриста-професіонала відбувається під впливом ті­сної взаємодії юридичної освіти, юридичної науки і юридичної прак­тики.

Юридична освіта базується на органічній інтеграції з юридичною наукою, використовує новітні теоретичні розробки в навчальному процесі, науковий потенціал професорсько-викладацького складу нав­чального закладу.

Освіта є основою культурно-правового, духовного, соціально­го, економічного розвитку суспільства і держави, «працює» на юридичну практику. Завдяки юридичній освіті збагачується ін­телектуальний, творчий потенціал народу, підвищується його культу­рний рівень, відбувається забезпечення апарату управління, правотворчих органів, правоохоронної системи, народного господарства кваліфікованими фахівцями у галузі права.

У свою чергу, юридична наука, заснована на пізнанні і усвідом­ленні відповідних суспільних процесів і явищ, є орієнтиром для практики державно-правового будівництва. Відомий діяч епохи Відродження Леонардо да Вінчі підкреслював: «Практика повинна ґрунтуватися на хорошій теорії». Наука зацікавлена у зв'язку з практикою, оскільки через неї відбувається впровадження і пере­вірка досвідом теоретичних розробок: виявляються помилки і про­галини в законодавстві, інші прорахунки наукових положень і реко­мендацій. Стан діючого права істотним чином залежить від стану науки.

По відношенню до практики систему юридичних наук розмежо­вують на два напрямки: фундаментальні (теоретичні) і прикладні (практичні) дослідження. Фундаментальні науки вивчають загальні закономірності і випадковості виникнення, розвитку і функціону­вання правових явищ в цілому, а прикладні — досліджують конк­ретні практичні проблеми, що вимагають негайного вирішення, вико­ристовують досягнення фундаментальних наук.

Юридична наука, як і всяка інша наука, розвивається завдяки поповненню її молодими ученими, які привносять нові ідеї. Тому система освіти будується так, щоб разом з підготовкою практичних юристів виявляти і ростити з числа обдарованих студентів осіб, здібних до наукової діяльності, допомагати їм у здійсненні їх творчих можливостей. У цьому призначенні юридичної освіти вбачається її знакова роль в прогресі юридичної практики і науки.

Механізм взаємодії юридичної практики, юридичної освіти і юридичної науки зводиться до того, що наукові дослідження повинні задовольняти потреби практики і піднімати рівень освіти, а освіта зобов'язана поставляти практиці компетентні і ерудовані кадри, покликані спиратися в практичній діяльності на обгрунтовані рекомендації і висновки науки. Юридична практика зацікавлена у висококваліфікованих кадрах, що поставляються освітою. Проте без розвитку юридичної науки, підкріпленої практичною перевіркою, професіоналів підготувати не можна. Практика виступає важливим критерієм перевірки якості підготовки фахівців, перевіряє істинність, цінність і ефективність наукових досліджень, на базі яких дається освіта. Практика додає динамізм як науці, так і освіті.

Юридична практика визначає цілі і завдання юридичної на­уки, вибір наукових напрямків. Фактичний матеріал, що накопичується практикою, вимагає наукового пояснення, узагальнення, систематизації. Наука узагальнює практику і підкріплюється нею. Вона постійно залучається до практики і удосконалює її. На відміну від науки, яка виробляє ідеї і поняття, практика спрямована на об'єктивну цілеспрямовану реальну зміну громадського і державного життя, завжди породжує юридичні наслідки, відповідні цілі. Проте висту­паючи стимулятором наукового пошуку, сама практика, що постійно розвивається і є мінливою, не завжди може з достатньою повнотою підтвердити або спростувати теоретичні положення і висновки. Нерідко для їх перевірки потрібний певний час.

Юридична наука і передова практика можуть допомогти юристам, котрі тільки що здобули професійну освіту, розвинути здібності, матуватися до мінливого законодавства і соціальних перемін в цілому; засвоїти навички роботи з новітньою юридичною й ін­шою інформацією; виробити справедливу самооцінку особи і про­фесійної майстерності; використовувати навички власної професій­ної самостійності у поєднанні з повагою до закону та інші.

Механізм зв'язку між наукою, практикою і освітою здійснюється в правовій системі держави і обумовлений потребами розподілу праці. Зміцнення зв'язків між ними — закономірність формування правової держави, ефективного функціонування механізму держа­ви і правової системи суспільства.

Отже, освіта, наука і практика — це постійно взаємодіючий «трикутник», що служить основою прогресу суспільства.