Розділ III основні види професії «юрист»

Види юридичних професій: суддя; адвокат; прокурор, нотаріус, юрист—державний діяч, юрист—працівник органів державної влади і місцевого самоврядування, юрист банківської діяльності, військо­вий юрист, юрист—працівник органів внутрішніх справ, юрист—пра­цівник служби безпеки, юрист—податківець, юрист-працівник мит­них органів, юрисконсульт організації, практикуючий юрист фірми, юрист—викладач, юрист—науковий працівник, юрист—журналіст та ін. Розглянемо основні з них.

§ 1. Суддя

Суддя — посадова особа відповідного суду, яка у встановленому законом порядку призначена (чи обрана) для здійснення правосуддя і виконання суддівських обов'язків на про­фесійній основі. Суддя є носієм судової влади. Правосуддя є фор­мою захисту права судовою владою, що виражається в розгляді і вирішенні цивільних, кримінальних, адміністративних справ, а також господарських спорів в цілях охорони прав і закон­них інтересів громадян, організацій, суспільства і держави. Рішення суду є актом правосуддя із захисту порушеного або оспорюваного права.

Усі судді володіють єдиним статусом і різняться лише компетен­цією. Принципи статусу суддів — незалежність, підпорядкування Конституції й іншим законам держави, незмінюваність, недоторкан­ність, правова захищеність.

Корпус суддів в Україні — значний: судді місцевих загальних і спеціалізованих (господарських і адміністративних) судів; судді апеляційних судів — загальних і спеціалізованих (адміністратив­них, господарських); судді вищих спеціалізованих судів (Вищого господарського і Вищого адміністративного); судді Верховного Суду України, який є найвищим судовим органом у системі судів загаль­ної юрисдикції, а також судді Конституційного Суду України. Осно­вне навантаження судової діяльності припадає на місцеві суди, які діють у межах району, міста (окрім міст районного підпорядкуван­ня), району в містах, декількох районів або району і міста одночасно міськрайонні. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. У назві місцевого суду використову­ється назва населеного пункту, в якому він знаходиться.

Суддя місцевого загального суду — посадова особа, що здій­снює правосуддя в процесуальному порядку у сфері цивільних, адміністративних та кримінальних правовідносин, а також правовід­носин, що виникають у зв'язку з адміністративними правопорушен­нями.

Суддя господарського (арбітражного) суду — посадова осо­ба, що здійснює правосуддя у сфері господарських (інакше: економі­чних, майнових) спорів, що вихідять із господарських правовідносин, а також спорів у сфері управління між організаціями і громадянами-підприємцями.

Суддя адміністративного суду — посадова особа, що здійснює правосуддя в особливому процесуальному порядку в сфері адміні­стративних спорів, похідних з адміністративно-правових відносин, а також спорів в галузі управління між громадянином чи організаці­єю, з одного боку, і державним органом, з іншою. Суддя адмініст­ративного суду сполучає в своїй діяльності як особливості роботи судді суду загальної юрисдикції, так і специфіку управлінської ді­яльності.

Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстроково, крім суддів, які призначаються на посаду судді вперше. Перше призначення на посаду судді терміном на 5 років здійсню­ється Президентом України. Всі інші судді, окрім суддів Консти­туційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом (ст. 128 Конституції України). На цій посаді особа може знаходитися до досягнення 65 років.

Судді військових судів обираються Верховною Радою України терміном на 10 років.

Претендент на посаду судді повинен одержати рекомен­дації кваліфікаційної комісії суддів. Необхідною умовою такої ре­комендації є складання кваліфікаційного іспиту. Ця умова не по­ширюється на осіб, що мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років. Кваліфікаційний іспит полягає в: 1) підготовці письмового реферату; 2) постановці канди­дату в судді питань в усній формі з цивільного, кримінального, про­цесуального та інших галузей права; 3) складанні проектів процесу­альних документів; 4) проведенні з ним співбесіди.

Якщо особа, яка претендує на посаду судді, не склала кваліфіка­ційного іспиту, повторне його складання допускається не раніше ніж через рік. Результати складеного кваліфікаційного іспиту дійсні впродовж трьох років.

Посаду судді місцевого суду загальної юрисдикції може зайня­ти (по рекомендації кваліфікаційної комісії суддів) громадянин України, який: досяг 25 років; має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не ме­нше 3 років; проживає в Україні не менше 10 років; володіє державною мовою.

Посаду судді військового суду може зайняти громадянин Украї­ни, який: досяг 25 років; має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не ме­нше 3 років; проживає в Україні не менше 10 років; володіє державною мовою; знаходиться на військовій службі; має військове звання офіцера.

Посаду судді апеляційного суду може зайняти громадянин Укра­їни, який: досяг 30-річного віку; має вищу юридичну освіту; має стаж роботи в галузі права не менше 5 років, із них не менше 3 років на посаді судді.

Суддею Верховного Суду України може бути громадянин Укра­їни, який: досяг 35 років; має вищу юридичну освіту; має стаж роботи з юридичної спеціальності не менше 10 ро­ків, зокрема не менше 5 років на посаді судді.

Суддею Конституційного Суду України може бути призначе­ний громадянин України, який: досяг 40 років; має вищу юридичну освіту; має стаж роботи за фахом не менше 10 років; проживає в Україні протягом останніх 20 років; володіє державною мовою.

Суддя Конституційного Суду призначається (по 6 суддів Прези­дентом, Верховною Радою і з'їздом суддів) на 9 років без права бути призначеним на повторний термін¹⁰.

Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена в діє­здатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Суддя не може належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представниць­кий мандат, займати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, окрім наукової, викладацької і творчої.

Встановлення недоторканності суддів Конституційного Суду України і суддів судів загальної юрисдикції (суддя не може бути затриманий чи арештований до винесення обвинувального виснов­ку судом без згоди на те Верховної Ради України) обумовлено не­обхідністю правового забезпечення їх безперешкодної діяльності.