- •Юридична деонтологія Підручник
- •Переднє слово
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології.
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 5. Методи юридичної деонтології
- •§ 6. Функції і принципи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки.
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві і державі. Сфери прикладання праці юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста
- •§ 8. Престиж юридичної професії
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні
- •Розділ III основні види професії «юрист»
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 4. Нотаріус
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •§ 8. Державний виконавець
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§ 10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань)
- •Розділ IV юридична освіта і юридична наука у системі професійної підготовки юриста
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти в Україні
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •Розділ V юридична практика. Юридична практична діяльність
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§3. Функції юридичної практики
- •§ 4. Юридична практична діяльність як основа юридичної практики
- •§ 5. Процесуальна форма як внутрішня організація юридичної практики та її структура
- •§ 6. Юридичний процес і його види
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •Розділ VI основні види юридичної практики
- •§ 1. Класифікація юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •1. Практика місцевого суду:
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 4. Адвокатська практика
- •§ 5. Нотаріальна практика
- •§ 6. Практика юридичної консультативної служби
- •§ 7. Практика органів реєстрації (запису) актів громадянського стану
- •§ 8. Слідча практика
- •§ 9. Практика державної виконавчої служби
- •§ 10. Оперативно-розшуиова практика
- •§ 11. Практика органів дізнання
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 5. Кваліфікаційна атестація нотаріусів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників нотаріату
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний контрольно-наглядовий орган за дисциплінарною стороною діяльності суддів і прокурорів
- •Розділ IX правова культура юриста
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль
- •Його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •Розділ X психологічна культура юриста-практика
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної
- •Культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей юриста-практика як особи: темперамент, здатності, спрямованість, характер
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •4) Ухвалення рішення;
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат у службовому колективі
- •§ 6. Конфлікт у колективі, його види та стилі вирішення
- •Розділ XI політична культура юриста-практика
- •§ 1. Поняття, зміст і структура
- •Політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •2) Відношення до влади;
- •3) Відношення до політичних явищ.
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •Розділ XII етична культура юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 2. Кодекс професійної етики юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 6. Моральна деформація юриста-практика і її причини. Моральна відповідальність
- •Розділ XIII естетична культура юриста-практика
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної
- •Культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •Устремління
- •§4. Традиції і ритуали в юридичній практиці
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •Розділ XIV економічна та еколопчна культура юриста
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної
- •Культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юристи в правовому забезпеченні відповідності екологічним правам екологічних обов'язків
- •Розділ XV інформаційна культура юриста
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове
- •Суспільство і юрист
- •§ 2. Поняття, зміст і структура інформаційної культури юриста
§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні
Громадське об'єднання юристів — добровільне самокероване формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на основі спільності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод, закріплених в установчих документах.
Участь юристів у професійних об'єднаннях і добродійних організаціях, передбачених чинним законодавством України, не суперечить основним принципам їх професійної діяльності. Міра участі юриста в суспільній діяльності визначається умінням реалізувати досягнення демократії, комплекс конституційних і законних правил і процедур.
Участь працівників юридичної сфери в професійних об'єднаннях дозволяє їм тісно співробітничати з урядовими структурами і тим самим сприяти ефективності функціонування всього суспільства. Діяльність таких громадських організацій автономна. Проте правила їх роботи визначаються через законодавство. Порядок їх утворення і діяльності регулює Закон України «Про об'єднання громадян».
В України існують наступні громадські об'єднання юристів:
- Спілка юристів України, створена на установчому з'їзді у Києві за ініціативою працівників Верховного Суду, Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України у 1991 р.;
- Асоціація українських правників, альтернативна самоврядна організація, яка об'єднала на добровільних засадах частину юристів, що не увійшли до складу Союзу юристів України, 1991 р.;
- Спілка адвокатів України, створена за ініціативою адвокатів України, має територіальні відділення у всіх областях України, 1990 р.,
- Українська правнича фундація, створена у формі добродійного фонду за ініціативою міжнародного фонду Дж. Сороса, 1992 р.;
- Світовий конгрес українських юристів, створений як союз об'єднань юристів, що діють як в Україні, так і за її межами, 1992 р.;
- Українська нотаріальна палата (УНП), створена на професійній основі на конференції нотаріусів України, 1993 р.;
- Асоціація правників України, створена за ініціативою невеликої групи українських юристів-практиків, поєднує представників усіх напрямків юридичної професії, 2002 р.;
- Все'українська асоціація патентних повірених (ВАПП), створена на професійній основі за ініціативою патентних повірених, 2005 р.;
- Українська асоціація прокурорів, створена на професійній основі, 2005 р.
Кожна громадська організація юристів складається з однодумців, має певну організаційну структуру, цілі і завдання діяльності, викладені в її статуті.
Юристи не можуть здійснювати дії, що спрямовані на обмеження професійних прав і підрив авторитету інших юристів. Вони зобов'язані свідомо і сумлінно виконувати рішення керівних об'єднань, прийнятих в рамках їхньої статутної компетенції, всіляко сприяти підвищенню ролі і авторитету своїх організацій як складової громадянського суспільства.
Спілка юристів України (1991).
Мета — сприяти юристам України в задоволенні і захисті своїх професійних та соціальних інтересів, розвитку їх громадської активності, участі в розробці і реалізації державної правової політики.
Асоціація правників України (2002).
Мета — сприяння втіленню в життя принципу верховенства права, розбудові правової держави в Україні.
Асоціація (АПУ) є професійним об'єднанням юристів України, що динамічно розвивається. У 2006 р. АПУ одержала членство в Міжнародній асоціації юристів (International Bar Association — ІВА)8 у рамках чергового з'їзду ІВА в Лондоні.
Асоціація українських правників (1991).
Мета — сприяти побудові в Україні суверенної правової держави.
Спілка адвокатів України (1990).
Мета — об'єднання зусиль адвокатів у розбудові демократичної правової держави, поліпшення юридичної допомоги, надаваної громадянам, установам, організаціям (у тому числі іноземним фізичним і юридичним особам), підвищення ролі і авторитету адвокатури в суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також набуттю адвокатурою повної самостійності й самоврядування, захист прав і законних інтересів членів Спілки, турбота про історичні традиції української адвокатури, розвиток і поглиблення міжнародних зв'язків та інше.
Українська нотаріальна палата (1993).
Мета — об'єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для задоволення та захисту їх законних соціальних та інших спільних інтересів, сприяння підвищенню їх професійного рівня та вдосконаленню правової допомоги, що надається органами нотаріату громадянам, підприємствам і організаціям.
Українська правнича фундація (1992).
Мета — допомога і сприяння побудові в Україні правової держави, реформуванню правової системи і затвердженню принципу верховенства права, створенню сучасної системи законодавства, відродженню української школи права, підняттю престижу професії юриста, розвитку наукової і освітньої діяльності у галузі права.
Українська асоціація прокурорів (2005).
Мета — захист законних прав та інтересів своїх членів; підтримка позитивного іміджу прокуратури і прокурорів; сприяння здійсненню завдань прокуратури, як органу, діяльність якого спрямована на всесвітнє утвердження верховенства права, зміцнення правопорядку.
Всеукраїнська асоціація представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) (2005).
Мета — сприяння розвитку патентної системи та правової охорони об'єктів інтелектуальної власності в Україні згідно з чинним законодавством; розширення міжнародних зв'язків у галузі правової охорони інтелектуальної власності; задоволення та захист соціальних, економічних та професійних інтересів своїх членів.
Світовий конгрес українських юристів (1992).
Мета — встановлення постійних контактів на міжнародному рівні між правовими організаціями України і правовими спілками, національними об'єднаннями і громадянами інших країн. Конгрес покликаний сприяти залученню українських юристів до участі в демократичних перетвореннях і побудові правової держави, вирішенні міжнародних і національних проблем правового та гуманітарного характеру.
Форми діяльності: 1) проведення міжнародних юридичних конгресів, конференцій, симпозіумів, семінарів; 2) розробка правових програм і окремих законопроектів; наукові дослідження з питань права; 3) видавнича, комерційна і науково-пропагандистська діяльність; 4) участь у підготовці і перепідготовці фахівців-правознавців; 5) обмін делегаціями юристів; організаційна і технічна підтримка національних правових об'єднань9.
