§ 8. Престиж юридичної професії

Престиж юридичної професії — це авторитет (вплив, повага) в суспільстві судді, адвоката, прокурора, юрискон­сульта, нотаріуса, слідчого та інших працівників-юристів. Престиж юридичної професії багато в чому залежить від:

1) правової політики держави;

2) відповідності практичної діяльності юриста професійним стан­дартам, що розкриваються через деонтологічні нормативи його культури.

Шляхи впливу правової політики держави на зростання пре­стижу юридичної професії:

1) ствердження принципу верховенства права;

2) прийняття якісних законів, що характеризуються узгодженіс­тю всіх приписів, які містяться в них;

3) підготовка висококваліфікованих кадрів;

4) створення необхідних спеціальних умов для правового обслу­говування населення, здійснення правових процедур у процесі правозастосовчої діяльності;

5) попередження порушень законності і правопорядку в державі.

Престиж юридичної професії залежить від відповідності ді­яльності юриста професійним стандартам деонтологічним нор­мативам його культури:

1) виконання професійних обов'язків повинно мати пріоритетне значення над іншими заняттями юриста;

2) юрист не вправі заподіювати збиток своїй професії на вигоду особистим інтересам або інтересам інших осіб;

3) у будь-якій ситуації юрист повинен діяти професійно, зберіга­ти особисту гідність, піклуватися про свою честь, уникати всього, що могло б завдати шкоди його репутації і поставити під сумнів його об'єктивність і компетентність;

4) юрист зобов'язаний здійснювати самоконтроль в цілях попе­редження і припинення порушень деонтологічних правил поведінки.

Самоконтроль обов'язковий для юристів, що працюють як у дер­жавній системі, так і в приватній. Особливого значення він набуває в умовах саморегулювання, що надається ряду юридичних професій (адвокатам, приватним нотаріусам), які мають певну автономність від держави і свободу від її тиску. Сама держава уповноважує пред­ставників цих професій бути значною силою в підтримці правових основ державної влади, протистояти зловживанням службовим по­ложенням.

Престиж професії визначається не тільки внутрішньою самооці­нкою, але й оцінкою інших осіб. Всією своєю поведінкою юрист зобов'язаний викликати глибоку повагу до юридичної професії, під­тримувати її авторитет. Він повинен брати участь в різнома­нітних видах діяльності, що мають значення для досягнення цієї мети.

Основна соціальна функція професійної юридичної роботи поля­гає в перекладенні загальнолюдських правових і моральних прин­ципів і норм на своєрідне узгодження суспільних і професійних інтересів, створен­ня найбільш сприятливих передумов і умов для реалізації конкрет­них юридичних завдань. Ось чому юристи України різних професій (адвокати, судді, нотаріуси та ін.) офіційно встановили деонтологіч­ні (етичні) норми-вимоги до своєї професійної діяльності з метою здійснення самоконтролю (наприклад, «Раритети» Союзу адвокатів, Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ). Це не тіль­ки зміцнює дисципліну і почуття обов'язку в їх рядах, але і сприяє підвищенню авторитету правоохоронних і судових органів, профе­сійних груп юристів як в самій країні, так і за її межами.

Керівники всіх рангів стали спроможні об'єктивно оцінювати роль права і місце професії юриста в правовій системі. Одним з показни­ків уваги громадськості і держави до юридичної професії і росту її престижу є введення в нашій країні професійних свят: Дня юриста, що відповідно до Указу Президента від 16.09.1997 р. відзначається щорічно 8 жовтня, і Дня працівників суду, який відповідно до Указу Президента від 8.12.2000 р. відзначається щорічно 15 гру­дня.