§ 3. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві і державі. Сфери прикладання праці юриста

Процес становлення нової державності України, фундаментальне оновлення законодавства, судова реформа і необхідність посилення захисту прав і свобод громадян, створення ефективно діючої рин­кової економіки і захист вітчизняного підприємництва, боротьба із злочинністю радикально змінили соціальну значимість юриста — фахівця в галузі права. Юридична професія в Україні стала однією з найбільш затребуваних, як і у всьому цивілізованому світі. Розви­нуті країни світу завжди високо цінували юристів. Наприклад, 45 % засновників Конституції США (1787 р.) були юристами. Сьогодні в Сенаті США юристи становлять близько двох третин, а в Палаті представників — близько половини. У США юридична професія традиційно є однією з престижних і високо оплачуваних.

Питома вага юристів серед фахівців у США, ФРН, Великобри­танії значно вище, ніж в Україні. В нашій державі, як і в інших кра­їнах СНД, донедавна в умовах жорсткого централізованого регулювання радянських часів не було особливої потреби в юристах (за винятком правоохоронної сфери). Юристи, як правило, не мали до­свіду участі як професіонали в масштабних державно-політичних і економічних перетвореннях. Підготовка юристів була орієнтована на потреби державного управління (сфера публічного права), оскі­льки сфера приватного права офіційно не існувала. Нині жоден зна­чний захід, вчинок приватної особи, державного органу або його посадової особи, що знаходяться поза рамками побутових стосун­ків, не може обійтися без експертизи або консультації з боку юри­ста чи адвоката.

Професійна юридична робота покликана забезпечити сфор­мовану соціальну структуру: пенсійне забезпечення, засоби масо­вої інформації, сільське господарство, сферу боротьби зі злочинні­стю, територіальне обслуговування населення і т. ін. Ринок праці (промисловість, банки, управління, торгівля, партії та інші гро­мадські об'єднання) має реальну потребу в юристах. Громадяни потребують допомоги юристів для реєстрації і перереєстрації угод із нерухомістю, одержання різного роду дозволів, захисту прав осо­би від свавілля некомпетентних і корумпованих посадових осіб і т. п.

Найбільш розроблена діяльність юристів у сфері боротьби зі злочинністю. Тут діють потужні організаційні структури МВС, прокуратури, готуються кадри в багатьох середніх і вищих навчаль­них закладах освіти МВС України. Проте без необхідного правового забезпечення сфери економіки важко досягти успіхів у боротьбі зі злочинністю.

З розвитком ринкових відносин, зміною економічної суті поведі­нки громадян і розширенням кола цінностей, що охороняються, від­булися зміни як у сфері прикладання праці юриста, так і у змісті його професійної роботи. Вагомі комерційні організації (банки, страхові та інвестиційні компанії, аудиторські фірми та ін.) заці­кавлені у залученні висококваліфікованих юристів. Роботодавцям потрібні спеціалісти в галузі претензійно-позовної роботи, судово-господарській діяльності, юридичного супроводу угод, тобто у ді­яльності, яка безпосередньо пов'язана з бізнесом.

За останні роки зросла роль адвокатів у вирішенні судових справ, у оспорюванні адміністративних рішень; виник попит на охоронні і детективні послуги, які є специфічним видом юридичних послуг; розширився зміст професійної роботи юриста за рахунок поширен­ня практики відшкодування збитків, заподіяних діями посадових осіб і державних органів; з'явилася потреба в підготовці суддів для адміністративних судів.

У зв'язку із зростанням юридичних фірм, що ведуть зовніш­ньоторговельні операції, збільшився попит на їх наступне право­ве забезпечення: укладення зовнішньоторговельних договорів, оформлення дозволів на ввіз і вивіз товарів, врахування зарубіжно­го законодавства при оформленні документів, маркіруванні прода­них товарів, сплаті митних зборів тощо. Зараз важко назвати будь-яку сферу суспільних відносин, в якій професійна робота юриста була б достатньою.

Праця юриста використовується в таких сферах:

1) власне юридичних відомствах— прокуратурі, судовій сис­темі, системах МВС, СБУ, Міністерства юстиції, Державної подат­кової адміністрації, Державної митної служби та ін.;

2) органах центральної представницької влади та органах місцево­го самоврядування;

3) органах центральної і регіональних (місцевих) органах виконавчої влади — місцевих державних адміністраціях;

4) різноманітних державних службах: службах, агентсвах, інспекціях та ін.;

5) комерційних організаціях (фірмах, корпораціях, банках і т. п.);

6) союзах (колегіях) осіб вільної професії (адвокати) і спеціалі­зованих юридичних фірмах;

7) установах інформаційного і кадрово-ресурсного забезпечення (наукових і освітніх закладах, юридичній пресі, інформаційних фондах та ін.).