2Структура естетичної свідомості

Структура естетичної свідомості- естетичне почуття; - естетична потреба;

- естетичне переживання; - естетичний ідеал; - естетичні погляди та теорії;

- естетичний смак.

. Естетичні почуття - це психічне утворення, сфера людської психіки - особлива форма відображення дійсності, в якій об´єктивно-суб´єктивні відносини сутнісно відрізняються від тих самих взаємодій у пізнавальному відображенні дійсності. Саме за допомогою естетичних почуттів людина контактує з художніми цінностями.

Естетичне почуття, як почуття духовне й ідеальне, з´являється за умов відносної свободи людини від практичних потреб. При цьому воно, як багатство людської чуттєвості і духовності, виникає і розвивається під впливом різноманітних форм практичної діяльності, в яких людина стверджує себе не тільки як істота, що потребує певних матеріальних умов

для існування, а й як істота, що вільна і здатна творити поза такими потребами

У структурі естетичної потреби можна виділити три взаємопов´язаних елемента: емоційний, раціональний, діяльнісний.

Поняття "естетична потреба" охоплює як потребу в сприйманні естетичних явищ світу, так і потребу в мистецтві та естетичній творчості. Естетична потреба є рушійною силою розвитку свідомості та практичної діяльності особистості і проявляється у намаганні перетворювати світ. Особливістю естетичної потреби є те, що вона може бути реалізована у всіх сферах діяльності людини: у відношенні до природи, у моральних відносинах, у труді, у приєднанні до мистецтва, у науковому пізнанні.

Естетична потреба проявляється як потреба у високому рівні впорядкованості, гармонізації всіх видів людської діяльності та організованості всіх її продуктів, намагання отримати духовні радощі.

Категорією «естетичний ідеал» визначають образ належної, бажаної естетичної цінності. Це високий зразок, висока мета і водночас досконалість, яка виходить за межі реального. Розробка проблем ідеалу бере початок у німецькій класичній філософії. Поняття ідеалу ввів у філософію І. Кант. Він стверджував, що у свідомості ідеал є прообразом усіх речей. Останні як недосконалі копії запозичують із нього матеріал для своєї можливості. Більш або менш наближуючись до ідеалу, ці речі є завжди далекими від того, щоб бути порівнянними з ним. Філософ підкреслював, що ідеал має нормативний характер, тому що виступає також і як зразок вчинків.

І. Кант наголошував, що в кожному випадку ідеал повинен бути не тільки загальним, а й індивідуальним. Він наполягав на його невід’ємному зв’язку з конкретно-почуттєвою формою вираження, а також на перебуванні поміж естетичним смаком та естетичними поглядами, що відбиваються в абстрактних поняттях.

Завдяки естетичному смаку людина і людство віддають перевагу одним цінностям над іншими, опановують одні цінності та відмовляються від інших, будують навколишній світ на основі тих начал, які для них є привабливими, оцінюються ними як прекрасні. З огляду на естетичний смак обирають природне і соціальне середовище для спілкування й оточення, перетворюють навколишній світ, створюють власний внутрішній світ і зовнішній вигляд. Кожне покоління на шляху його духовного розвитку успадковує систему певних естетичних смаків і для себе вирішує, чи керуватися ними в подальшому, використовувати і вдосконалювати їх, чи відмовлятися від них та прагнути їх подолати, формуючи нові смаки. У цілому естетичний смак виявляється в системі естетичних симпатій і переваг, а також антипатій, конкретизує і розкриває естетичні потреби та почуття.