Розділ II. Військовий потенціал Нової та Задунайської Січей
2.1. Озброєння козаків
Запорізькі козаки від початків свого існування виявляли певний рівень військової дієздатності , що забезпечувалось як певним вишколом і бойовим вишколом , так і відповідним військово-технічним забезпеченням. Все це було актуальним під час існування Нової Січі та Задунайського коша.
Далі пропонується короткий огляд озброєння , що застосовувалось козаками в той час. Тому спочатку зупинимось на вогнепальній зброї козаків , оскільки саме цей вид зброї на мою думку був для козака не від”ємною зброєю яку козак постійно користувався , як і шабля.
1) Вогнепальна зброя
А) Пістолі.
Пістолі за козацької доби були поширені як колісчаті , так і з кремневими замками , за допомогою яких здійснювали запалення пороху , що призводило до пострілу. Пістолі використовувались козаками у військових сутичках , тому козаки постійно відточували власні навички у володіння із вогнепальною зброєю. Проте вогнепальна зброя для козака була дуже важливою і тому козаки окрім того що використовували пістолі у збройному протистоянні , то ця зброя носила характер військово-парадної зброї , і тому її багато прикрашали і надавали прекрасного вигляду.27 Але таку зброю міг позволити собі некожен оскільки вона була занадто дорогою для простого козака не міг собі позволити цю зброю , але що стосується хорошої і справної зброї то козак завжди мав її при собі. У гетьманщині в XVIII столітті пістолі часто були озброєні представники козацької старшини і не лише у репрезентативних цілях , але і під час боїв. Що стосується пістолів , що використовували запорожці то у них переважно були вживані. Так у другій половині XVIII століття це були переважно турецькі і левантійський пістолети.28
Запорозькі піхотинці як правило носили за поясом по два пістолі і два в шкіряних кобурах , що були пришиті поверх шароварів і тому така кількість пістолів свідчила про високий рівень вогневої сили , як окремого козака , так і цілого козачого війська. Пістолі заряджались кулями , а кулі були олов’яні й чавунні.29
Б) Рушниці.
Рушниці використовували на війні як багаті козаки так і бідні. Тому старшина мала рушниці із дорогоцінними ложами , що були оздоблені сріблом з черню та насічкою. Натомість рушниці стріляли завдяки насипному пороху та прилаштованому до курка казенника рушниці , що був виготовлений із кременя.
Відносно на першу та другу половину XVIII століття то рушниця коштувала від двох до восьми карбованців. Рушниці у козаків ще мали назву самопалів і як правило виготовлялись на Запоріжжі та в Гетьманщині , але більш досконалі мушкети завозились із кордону чи перехоплювались на війні у ворогів тощо. Тому й не дивно що козаки використовували рушниці різного походження , а саме турецькі , кримські , кавказькі , німецькі , польські ,російські тощо. Рушниці активно використовували і для ведення залпового вогню по ворогу і завдяки легкості рушниці , зявилась можливість вести бій у різноманітному положенні , у тому числі і сидячи на коні.
Козаки як військова сила славились своєю навченістю у володінні вогнепальної зброї , а саме вони були хорошими стрілками і завжди при собі мали рушниці і за свідченням тогочасних письменників кожен запорожець ідучи у військовий похід мав при собі п’ять чи шість рушниць. Тому коли чисельність загону налічувала шість тисяч чоловік то кількість рушниць на них приходилась за підрахунком істориків , близько тридцяти чи дев’яноста тисяч рушниць.
Г) Стрілецька зброя – лук
Лук – це зброя що була поширена ще в античну та середньовічну епоху. І тому з виникненням вогнепальної зброї , що мала остаточно витіснити лук і поставити нову епоху озброєння військ що означало формування нових видів військ і ведення зовсім по новому війни проте цього не відбулось і на протязі тривалого часу лук і різновиди вогнепальної зброї співіснували один із одним поступаючись лише комфортабельністю і простотою використання вогнепальної зброї. Лук козаки використовували лук як зброю на війні , оскільки вважали , що вогнепальна зброя викривала місце де перебував козак, а також козаки були вмілими мисливцями і вони полювали на дичину , тому лук був для окремих козаків важливішим ніж мушкет чи пістоль і тому вони лук так же само прикрашали різними оздобленнями.
Про застосування лука говориться у джерелах , а саме про Чигиринську війну в якій неодноразово згадували факти застосування лука і стріли. А саме в 1679 році стрілою вбили сина хана , який з чамбулом брав ясир.30
Луком користувались коли на полі бою ішов дощ , оскільки вогнепальна зброя була неефективною , оскільки вологий порох втрачав вибухові властивості. Середня відстань стрільби з лука була 200-300 кроків , а кінний лучник міг влучно стріляти і до 350-400 кроків. За одну хвилину лучник випускав до 10 стріл. Лук зберігався в спеціальному налуччі , а стріли в сагайдаку.31
Луки використовували запорожці як за Нової січі , так і Задунайської січі
2.) Холодна зброя.
А) Спис (Ратища)
Холодна зброя є не лише набагато давнішою від вогнепальної, але й більш доступною. Найпоширенішою холодною зброєю тривалий час був спис.
Спис – це холодна монофункціональна древкова колольна та ручна метальна зброя. Різновид холодної зброї використовувався запорозькими піхотинцями , проте спис використовувався запорізькими кавалеристами у вигляді піки.32
Зазвичай списи виготовлялись з тонкого й легкого дерева й були завдовжки 3-3.5 метрів. Їх спірально розмальовували червоною бо чорною фарбою і на кінці ратища або списа був залізний наконечник , а нижче два невеликі та один під отвором для ремінної петлі , що одягалася на ногу. На деяких ратищах робилась залізна перетинка для того , щоб пронизаний ним неприятель не просунувся на рукоятці аж до рук козака і не зчепився знову битися з ним , адже в бою бували випадки коли воїн не помічаючи смертельної рани продовжував бій. А при тому списи використовувались нашими славетними воїнами не лише на полі бою але і як невеличкі мости під час переходу через болото , тому й не дивно , що козаки так добре були призвичаєні до боротьби у степових умовах проти кримських татар , поляків тощо. Але на мою думку це є звичайна справа для козаків , які добре були призвичаєні до боротьби у степових умовах , тому що боротьба велась на території козаків і полем бою був степ а козаки умовно з XVI століття відточили власну майстерність у веденні бою проти татар та інших ворогів. І тому вони використовували відповідне озброєння проти свого ворога.33
Б) Шаблі
Козаки славились майстерністю володіння шаблею , і з усіх видів зброї запорожці віддавали перевагу шаблі , називаючи її «чесною зброєю». Козацькі шаблі були не надто криві і не дуже довгі , оскільки їхня довжина сягали 70 сантиметрів , але вони були надзвичайно гострими про це свідчить те що за вдалого удару запорожець міг розрубати супротивника по діагоналі від плеча до пояса. Що стосується зберігання лез шабель то вони вкладалися у дерев”яні піхви , обшиті шкірою та обкладені металом. Піхви часто прикрашались на кінці , біля рукоятки , а на лезах шабель часто робили золоті насічки.34
Козаки носили шаблі на лівому боці й прив’язували за два кільця , одне з яких було розташоване вгорі , а друге нижче середини, вузеньким ремінцем до пояса.35
Клинок був сталевим , з одним широким долом. Рукоятка була із двома дерев”яними щічками , при тому скріплюючись з хвостом клинка і трьома латунними і стальними вінтами чи заклепками. 36
Шаблі так же само як і пістолі використовували як власні атрибути і тому їх прикрашали і начищали до ідеального стану. Проте перед походом козак козаки намагалися позбутися сяйва власної зброї , щоб у разі необхідності вона не сяяла на сонці і не демаскувала її. Таку ж саму процедуру вони робили із вогнепальною зброєю , а саме козаки змочували пістолі і рушниці щоб вони трохи потускніли і поіржавіли , але коли війни не було , металеві частини зброї знову начищалися до ідеального вигляду. Шаблі використовували козаки , як Нової січі так і Задунайської ( але задунайські козаки які були під протекцією Османської імперії використовували також ятаган ).
В) Ятаган – це окремий вид зброї який використовували яничари , що складали військову одиницю Османської імперії та козаки , які воюючи із татарами перехоплювали цю зброю. За часів існування Задунайського Коша, цей різновид холодної зброї став більш поширеним серед запорожців.
Ця зброя була пристосована для сильних ріжучих ударів і для нанесення уколів. Характерною особливістю ятаганів був клинок з вгнутим лезом і вигнутим вістрям. Руків”я його теж було нетиповим для шабель , оскільки складалося з двох плашок виготовлених з моржового бивня або з слонової кістки чи з металу. Навершя руків’я мало дивне роздвоєння у вигляді «вуха».
Тому із переходом козаків під протекцію Османської імперії вони почали більше використовувати ятагани але і шабля само собою не зникла із вжитку.