Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………2
Розділ I. Військово-адміністративний устрій Нової та Задунайської Січей…………………………………………………………………………………5
Військово-адміністративний устрій Нової січі……………………..5
Військово-адміністративний устрій Задунайської Січі………….....9
Розділ II. Військовий потенціал Нової та Задунайської Січей……….14
2.1. Озброєння козаків……………………………………………………..14
2.2 Спеціалізація козаків…………………………………………………..19
Висновки……………………………………………………………………26
Список літератури…………………………………………………………28
Вступ
В історії українських козацьких формувань важливе місце посідають утворення, що діяли в середині XVIII – на початку ХІХ ст., коли козацтво втрачало свої позиції та зникало з політичної арени. За таких обставин слушно виявити рівень розвитку їх військової системи, що дозволить адекватно зрозуміти закономірності буття українського військово-козацького середовища в цей час.
Звернемо увагу й на те, що після ліквідації царатом легендарної Запорізької Січі в 1775 р., відповідне козацьке середовище вдалося відродити у вигляді Коша задунайських запорожців. З огляду на це, вповні закономірною є потреба порівняти засади військової системи цих двох козацьких утворень, що дозволить виявити як спільні, так і відмінні риси.
Аналізуючи стан історіографії проблеми, наголосимо, що серед вітчизняних науковців, які заклали основи дослідження історії козацтва, першорядну роль відіграв Д.І.Яворницький.1
Досить важливу роль у вивченні Нової Січі й частково Задунайського Коша відіграла й фундаментальна праця Аполлона Скальковського «Історія Нової Січі або Останнього Коша запорозького».2 Варто виокремити й досить успішну розробку військової історії України – «Історія Українського Війська», в якій розглянуто й важливі аспекти історії Нової Січі.3
За радянських часів козацька тематика перестає бути популярною в силу тогочасних ідеологічних пріоритетів. Попри зазначене й тоді продовжувалось опрацювання військової історії запорожців, про що свідчать роботи О. Апанович та В.Голобуцького.4
Серед сучасних науковців виділимо В.Зарубу та В. Голобуцького, які ретельно дослідили військову організацію та устрій козацьких утворень 18 ст.5
Наголосимо, що у згаданих працях успішно проаналізовано військову систему запорожців, але не завжди вміщено порівняльний огляд між окремими формуваннями. Все це стосується й питання військової системи Нової та Задунайської Січей, що й викликало наш інтерес до відповідної тематики.
Джерельною базою нашого дослідження стали як літописи (О.Рігельмана, Г-Л Боплана та Ж-Б.Шерера)6 , так і усні перекази.7 Представлена джерельна база надає можливість здійснити подальше дослідження зазначеної теми.
Об’єктом дослідження є військова система Нової та Задунайської Січей.
Предметом дослідження є процес відновлення та спроби подальшої трансформації адміністративно-територіального устрою та військової організації Нової та Задунайської Січей.
Хронологічні межі охоплюють період 1734-1828 рр. Нижня межа обумовлена утворенням Нової Січі, що проіснувала до 1775 р. Верхня межа стосується ліквідації Задунайського Коша в 1828 р.
Територіальні межі дослідження охоплюють терени Південної України, що входили до «Вольностей Війська Запорозького Низового», а також землі надані Османською імперією Задунайському Кошу в Пониззі Дунаю й суміжних районах.
Мета: Дослідити адміністративний устрій та військову систему Нової та Задунайської Січей й виявити спільні та відмінні риси.
Завдання:
Визначити основи військово-адміністративного устрою Нової та Задунайської Січей;
Дослідити військовий потенціал Нової та Задунайської Січей;
Проаналізувати військову систему Нової та Задунайської Січей;
Виявити спільні та відмінні риси в військовій системі Нової та Задунайської Січей.
Методологічною основою курсової роботи став системний підхід, що обумовлює системність наукового пошуку та розуміння історичного процесу. Під час дослідження ми використали проблемно-хронологічний і порівняльний методи. За допомогою проблемно-хронологічного методу було виявлено основні аспекти проблеми дослідження та визначено хронологічні межі роботи. За допомогою порівняльного методу ми виявили відмінності між Новою й Задунайською Січами у військовій системі та військово-адміністративному устрої.
Структура курсової роботи складається із вступу, двох розділів, висновків та переліку джерел і літератури.
Розділ I. Військово-адміністративний устрій Нової та Задунайської Січей
Військово-адміністративний устрій Нової січі.
Нова Січ, або як було використано у працях Аполлона Скальковського «Останній Кіш Запорозький» - була створена згідно із умовою складеною у 1734 році в Лубнах між російськими урядовцями і запорожцями , згідно якої козаки визнавали себе підданими російської цариці.8 Запорозькі козаки підпорядковувались київському генерал-губернатору Йогану-Бернгарда фон Вейсбаха , якому на той час підпорядковувалися усі військові підрозділи на території України. 9
2 вересня 1734 року київський генерал-губернатор Йоган-Бернгард фон Вейсбах у Білій Церкві прийняв присягу на вірність від запорозьких старшин.10
У березні 1734 році було офіційно почато будівництво Нової січі (поблизу сьогоднішнього села Покровського Нікопольського району) , за якою і було закріплено назву Нової січі».11 Створена Нова Січ була у 1734 році на території , яка скоріше належала Чортомлицькій січі , розташована ця Січ була на річці Підпільній.
Що стосується самого розташування січі , то ця Нова Січ була стратегічно розташована , оскільки територія січі омивалася на півночі та сходу річкою Дніпро і річкою Підпільною , натомість ця територія була піднятою на значну висоту , що становила 5-12 метрів , а з півдня й заходу від січі знаходилась степова зона.
Довжина укріплень січі становила 4 кілометри , а площа фортифікаційних споруд становила 40 га.12
Коли козаки повернулися у підданство російській імператриці , то поставало питання , у яких кордонах буде відновлена Запорозька січ , оскільки політика Петра I була анти козацькою , то імператриця Анна Іванівна поставилась до цього питання більш лояльніше і це підтверджує той факт , що наведений вище , а саме було дозволено навіть вибрати собі територію для будівництва Нової січі.
Козаки Гетьманщини і Нової Січі брали участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. на стороні Російської імперії. Попри це, вже в той час розпочався наступ Російської імперії на автономію козацьку.
Переходячи до огляду адміністративно-територіального устрою Нової Січі, то традиційно він залишався таким самим, як і у попередніх Запорізьких Січей
Так, адміністративно-територіальний поділ Нової січі складався з 8 паланок, а саме: Кодацька , Інгульська , Бугогардовська , Прогнонська , Противчанська , Орельська , Самарська , Калміуйська паланки.13 Центром паланки являлася слобода в якій було розташовано місцеву адміністрацію і невеликий гарнізон. …
На чолі паланки був поставлений полковник , якому підпорядковувалося місцева адміністрація , яка складалася із: писаря , підписар , отаман слобод. 14 Паланки , що були населені одруженими козаками ( їх ще називали «гніздюками») і простими громадянами ( тобто селяни ,ремісники та ін. люди які не являлися козаками) , обирався паланковий полковник , що очолював паланковий кіш і паланкову старшину , а саме писарів та осавулів. Окремі поселення що не являлися козаками , але входили як піддані Запорозької Січі , вони обирали власного отамана своєї громади строком на три роки.15
Основою соціальної організації Січі був курінь. Куренем являлася самостійна економічна одиниця, що своєю соціальною організацією повторювала січ і цей соціальний масив складався переважно з селян та козаків. Кожен курінь одержав назву свого населеного пункту або прізвища отамана і став військовою одиницею , за якою закріплювалась певна територія дислокації. У XVIII столітті особовий склад куренів налічував уже в середньому до 20-30 , а в окремих випадках до 70 козаків.16
Козацька старшина складалася із: кошового , осавул , писар та курінні отамани. Вибирали їх всіх гуртом на майдані шляхом голосування усіх присутніх козаків.17
Таким чином вибирають не лише старшину а й кошового отамана , якого слухають всі козаки на Січі і ті що були по степах , тобто за межами Січі. Козаки скликали усіх старих і шанованих полковників і старих козаків , які мали авторитет , притому кожен з них віддає голос за того хто є більш відповідним кандидатом , проте якщо кандидат відмовлявся від цієї посади , то його вбивали козаки , як зрадника.18
Останнім кошовим отаманом Нової січі був Петро Калнишевський , який тривалий час перебував на посаді Кошового Отамана….
Тому Нова Січ так само як і попередні січі поділялась на 38 куренів. При тому курінь вибирав курінного отамана і курінну старшину.
Курені: батуринський , брюховецький , Васюринський , Кисляківський , Копелівський , Коренівський , Платнерівський , Полтавський , Поповичівський, Ведмедівський , Корсунський , Рогіївський , Вем”яківський , Крилівський , Сергіївський , Дерев”янівський , Кущовський , Нижньо-Стеблівський , Джерелівський , Левушківський , Донський , Мишастівський , Вищестеблівський , Дяківський , Мінський , Тимошівський , Іванівський , Незамайківський , Титарівський , Іркліївський , Пашківський , Уманський , Калниболоцький , Переяславський , Шкуринський , Канівський , Пластунівський , Щербинівський.
Тому адміністративним і військовим центром Запоріжжя продовжувала залишатись Січ. Центр військовий складався із укріплення і передмістя.
Все це засвідчує, що військово-адміністративний устрій Нової січі мало чим відрізнявся від попередніх січей. …
В Новій Січі Кошовим отаманом був Петро Калнишевський , який ніколи не перечив російській владі , навіть в той час коли була зліквідована у 1775 році січ , він навіть не намагався відстоювати власну самобутність і просто , сприйняв указ імператриці як наказ.19
Тому після закінчення війни генерал-фельдмаршал і граф Румянцев зі своєю армією вийшов із турецьких областей і командував полками для політичних обов’язків , в польських межах , в частині Подолії, у Волині і по Україні , а також в Новоросійської губернії , при тому простягаючись до Запоріжжя , асам прозимував в місті Могилевє. З літа 1775 році фельдмаршал Румянцев відійшов в Росію, проте полки під командуванням генерала поручика Теккеля , 4 червня 1775 року, за секретним указом, мали приступити до Нової Січі і ті мали окружити Січ та інші міста та поселення , але потім вони затримали кошового отамана , а також усіх старшин і курінних отаманів в Січі та всіх що перебували на Січі запорожців. 20
Підсумовуючи огляд адміністративного устрою Нової Січі, можна наголосити на тому, що він зберігав попередні основи відповідної січової системи. Поряд із цим, мало місце збільшення кількості адміністративних одиниць й округ.