2. Основні етапи розвитку риторики

Риторика, як і інші науки, має свою історію, злети й падіння. Мистецтво живого слова було відомим уже в Стародавньому Єгипті, Вавилоні. Особливого розквіту воно досягло у Стародавній Греції і в Республіканському Римі.

До недавнього часу були відомі більшою чи меншою мірою пра­ці античних риторів: Аристотеля, Цицерона, Демосфена, Квінтіліана та ін., частково й слов'янська риторична спадщина, особливо ломоносівського періоду, часів Київської Русі, епохи українського Ренесансу XVIІ-XVIІІ ст.

Дослідження останніх років виявили, що незмірні багатства зберіга­ються у рукописних відділах бібліотек у великих містах України та ко­лишнього Союзу, осередках науки й культури, адже у XVII—XVIII ст. ри­торика була традиційною шкільною дисципліною.

В Європі за Середньовіччя, в епоху Відродження і пізніше мистецтво красномовства посіло почесне місце серед навчальних дисциплін і в інших сферах суспільної діяльності — суді, богослов’ї, політиці тощо.

На українських землях про теорію красномовства відомо щонайменше дев’ять століть. Найдавнішу пам’ятку, що містить уривок риторичної праці, знаходимо серед найстаріших, збережених письмових пам’яток Київської Русі – в "Ізборнику" Святослава 1073 року. З періоду Київської Русі збереглося чимало оригінальних пам’яток ораторського мистецтва. Видатні оратори Київської Русі – це Іларіон та Кирило Туровський.

Яскраві зразки ораторського мистецтва в нашій національ­ній культурі явили митрополит Іларіон у «Слові про закон і благо­дать», невідомий автор «Золотого слова Святослава» («Слово про похід Ігорів»), Володимир Мономах у «Повчанні дітям своїм», Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Іов Борецький та інші в чис­ленних полемічних творах, Феофан Прокопович у своїх виступах і створеній ним «Риториці», Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Володимир Винниченко, Олександр Довженко, Олесь Гончар, Борис Харчук, Олесь Бердник та інші письменники у своїх творах і виступах. Зі стародавніх часів риторику поділяли на три галузі: судова рито­рика, риторика політична, урочиста риторика.

Близькі до риторики – поетика та стилістика.

Поетика

• наука про художню літературу; теорія літератури;

• теорія поезії (композиція, образність мови, ритміка, римування тощо);

• система художніх принципів того чи іншого літературного напряму або окремого поета.

Стилістика

• розділ мовознавства, що вивчає суть і специфіку стилів мови;

• розділ теорії літератури, що вивчає стилі літературно-художніх творів;

• сукупність виражальних засобів мови якого-небудь художнього твору, письменника, літературної школи тощо.

Ритор – (грец. rhetor – виголошую промову)

• у Стародавній Греції та Римі – оратор і вчитель красномовства;

• учитель риторики в братських школах України, духовних семінарах Росії у XVIII – XIX ст.ст.

10

Риторичні фігури – засіб підсилення емоційності художньої й ораторської мови, який побудований на застосуванні синтаксичних конструкцій, відмінних від звичайного порядку слів у даній мові.