1. Сутність, види та класифікації інформації.

Почато ХХІ століття характеризується новими політичними, економічними, соціально-культурними умовами, у яких відбувається формування інформаційного суспільства, модернізація освіти та управління нею. Інформаційний ресурс, управління, комунікація, інформаційні вибухи, організація, інформаційна діяльність, інформаційне суспільство є характерними ознаками нової цивілізації – інформаційної.

Політологи, соціологи, футурологи вважають, що нині спостерігається стійка тенденція переходу людства до інформаційного суспільства, у якому інформація і теоретичні знання є стратегічними ресурсами і найістотнішими цінностями суспільства.

Інформаційне суспільство базується на якісно новій інфраструктурі – комунікативній.

Характерними ознаками інформаційного суспільства є:

• створення і розвиток національної інформаційної інфраструктури, що забезпечує умови для оптимальної життєдіяльності людини в усіх соціальних сферах;

• інформатизація суспільних процесів;

• інтелектуалізація праці, що передбачає здобуття, опрацювання, трансформацію та вироблення нової інформації в процесі діяльності людини та розвитку суспільства;

• створення, розвиток і використання інформаційних ресурсів, систем, інформаційних технологій;

• запровадження інформаційних технологій, створення багатопрофільних інформаційних, локальних і глобальних комп’ютерних мереж в тому числі в сфері освіти;

• використання програмних комплексів у всіх сферах соціального виробництва;

• формування інформаційних і вдосконалення соціально-комунікаційних відносин в процесі спільної діяльності людей.

Розвиток науково-теоретичного знання, перегляд кардинальних наукових концепцій, поглядів і парадигм, зміна світоглядних і ціннісних орієнтирів, освоєння інформаційного ресурсу і формування нової інформаційно-компетентної людини, здатної жити і працювати в інформаційному суспільстві, репрезентує пріоритетність розвитку інформатизації соціальної сфери, зокрема системи освіти.

Управління навчально-виховним процесом, як і управління взагалі, є процесом надходження інформації. Від уміння організувати надходження інформації, обробляти її, аналізувати й використовувати залежить якість та оперативність праці керівника.

Інформатизація системи освіти має декілька напрямків:

• педагогічний – вивчення інформатики та інформаційних технологій як навчального предмета в інваріантній складовій навчального плану;

• інструментальний - інформаційна підтримка вивчення навчальних предметів;

• управлінський – створення і розвиток інформаційно-освітнього простору в навчальному закладі.

Інформаційне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом є компонентом інформаційно-освітнього середовища, інформаційною системою. Інформаційно-комунікаційнійні технології (ІКТ) дають змогу постійно інтерпретувати поточну інформацію, прогнозувати майбутнє, діагностувати причини проблем, формувати плани їх подолання та контролювати його виконання. Основні напрями використання ІКТ в управлінні навчальним закладом – це автоматизація документообігу, моніторингові дослідження, різнорівневі банки даних, аналітичні програми, управлінські електронні довідники, доступ до світової педагогічної інформації, самоосвіта тощо.

До сучасних технічних засобів автоматизації інформаційно-управлінської діяльності належать:

* персональні комп’ютери, об’єднані в мережі;

* системи для обробки тестів;

* копіювальні машини;

* комунікаційні засоби та засоби зв’язку;

* засоби для вводу архівних документів і пошуку інформації на нетрадиційних носіях: магнітні диски, стрічки, мікрофільми, оптичні диски тощо;

* засоби для обміну інформацією – комп’ютерні мережі, електронна пошта;

* відеоінформаційні системи;

* локальні комп’ютерні мережі;

* інтегровані мережі установ.

Широкої популярності набувають управлінські автоматизовані робочі місця (АРМ). Досвід свідчить, що АРМ повинен відповідати таким вимогам:

- своєчасне задоволення інформаційної та обчислювальної потреб фахівця;

- мінімальний час відповіді на запит користувача;

- адаптація до рівня підготовки користувача і його професійних запитів;

- простота освоєння прийомів роботи з АРМ і легкість спілкування;

- надійність і простота обслуговування;

- можливість швидкого навчання користувача;

- можливість роботи в складі обчислювальної мережі.

АРМ директора школи – це спеціалізована система, призначена для уніфікації діловодства, автоматизації процесів упралвіняя школою, планування і контролю якості навчального процесу.

Стандартні функціїональні можливості АРМу:

1. Діловодство: дає змогу вести бази даних особових справ співробітників і контингенту учнів закладу; формувати адресну й алфавітну книги; у динамічному режимі створювати звіти будь-яких форм і змісту, зокрема стандартні статистичні звіти; готувати документи необхідні для проходження процедури атестації, ліцензування, акредитації навчального закладу.

2. Планування: надає можливість формувати структуру освітньої установи; розраховувати базисний навчальний план і сітку годин; розподіляти основне і додаткове навантаження викладачів.

3. Успішність: дає змогу вести облік успішності учнів у вигляді абсолютних, відносних і узагальнених показників за звітними періодами та зрізами знань.

4. Здоров’я: надає можливість здійснювати моніторинг стану здоров’я учнів і співробітників школи; планувати проведення диспансеризацій та інших профілактичних заходів, контролювати їх результати.

5. Накази: дає змогу визначати циклограму видання наказів по закладу; готувати проекти наказів, видавати й контролювати їх виконання; вести книги обліку наказів; формувати книгу руху учнів.

6. Тарифікація: надає можливість проводити тарифікацію викладачів; розраховувати витрати на оплату праці за категоріями працівників, тарифний і надтарифний фонди.

7. Аналітика: дає змогу одержувати дані, необхідні для моніторингу якості освітнього процесу ( ступінь навченості, якість знань, успішність), проведення атестації та управління перепідготовкою кадрів.

Управління АРМу директора надасть можливість:

- сформувати основу інформаційної інфраструктури управління навчальним закладом;

- звільнити адміністрацію школи від малопродуктивної, рутинної праці зі складання звітних документів;

- здійснювати планування навчального процесу;

- одержувати достовірні дані необхідні керівнику для ухвалення рішень по управлінню роботою навчального закладу;

- поліпшити організацію перепідготовки й атестації кадрів;

- створити об’єктивну і незалежну систему моніторингу якості навчального процесу.

Для здійснення ефективного управління керівнику навчального закладу необхідна повна інформація про його функціонування і розвиток. Інформація є основою для формування різних документів, доповідей, звітів, пропозицій, різних форм управлінських рішень. Дії керівника – визначення стратегічних, тактичних і оперативних цілей освітньої організації, координація дій підрозділів і підлеглих для досягнення спільних цілей – спирається на інформацію.

Інформація локалізується і трансформується у людській мові, книжках, журналах і газетних текстах, повідомленнях радіо та телебачення, витворах мистецтва, демонстрації приладів; у виробничій діяльності – у вигляді текстів: довідки, накази, списки, дані, звіти, таблиці, плани, креслення, малюнки, схеми, фотографії; вона відображає все, що відбувається зараз або відбувалося раніше.

Фахівці мають різні точки зору щодо визначення поняття «інформація».

Інформація – (від лат. informatio – роз’яснення, викладення) – це відомості, що передаються усно, письмово чи якимось іншим способом, за допомогою умовних сигналів з використанням технічних засобів, а також сам процес передачі чи здобуття цих відомостей.

На основі інформації керівником загальноосвітнього навчального закладу:

• визначаються стратегічні, тактичні й оперативні цілі та завдання діяльності навчально-виховного процесу;

• здійснюються управлінські цикли, контроль і моніторинг за поточним станом функціонування і розвитку закладу;

• приймаються обґрунтовані та своєчасні управлінські рішення;

• координуються дії учасників навчально-виховного процесу, спрямовані на досягнення поставлених цілей.

Інформація властива всім видам і формам матерії, а тому її розподіляють як фізичну, біологічну та соціальну. Фізична інформація властива процесам відображення в неорганічній природі: елементи, речовини, планетні і зоряні системи; біологічна інформація циркулює в живій природі і формує її структури; соціальна інформація виробляється, використовується і накопичується у процесі управління суспільством і його підсистемами.

Соціальна інформація утворює систему знань, що характеризує політичні, економічні, культурологічні, соціальні та інші процеси, що відбуваються в суспільстві, в установах, а також інтереси, думки, прагнення людей в соціальних, професійних і національних групах. Соціальна інформація передається різними каналами зв’язку і засобами її поширення, вона складається з різних видів інформації: науково-технічної, політичної, економічної, публіцистичної. естетичної, наукової, екологічної, релігійної, побутової та ін., що відображають зміст, спосіб та сферу її вироблення, забезпечують реалізацію певного виду професійної діяльності людей.

До основних видів соціальної інформації відноситься педагогічна та управлінська, які функціонують у сфері освіти. Соціально-педагогічна інформація властива установам і закладам системи освіти і має специфічний зміст і характерні ознаки, вона належить до наукової інформації, бо педагогіка – це наука про виховання підростаючого покоління. Зміст соціально-педагогічної інформації має суто професійних характер і використовується учасниками навчально-виховного процесу як вихідний матеріал для реалізації своїх функціональних обов’язків і управлінських функцій. Характерною рисою соціально-педагогічної інформації є її обов’язковість для всіх членів педагогічного колективу.

Першоджерелами соціально-педагогічної інформації є суспільство, установи і загальноосвітні навчальні заклади, соціальні інститути. Керівник отримує інформацію не тільки з цих джерел, її частина – це результат власного управлінського і життєвого досвіду, безпосереднього спілкування з людьми, зв’язку з різними сторонами життя і сферами суспільства, а значно більшу за обсягом і різну за змістом частину соціально-педагогічної інформації керівник здобуває в процесі педагогічної та управлінської діяльності, безперервної освіти, через засоби масової комунікації та інші канали зв’язку.

Ученими соціологами у процесі конкретизації і класифікації соціальної інформації з урахуванням існуючих форм суспільної свідомості (наука, філософія, політика, право тощо) виділені такі основні види соціальної інформації як: комунікативна, управлінська, пізнавальна, навчально-виховна, агітаційно-пропагандистська.

Соціально-педагогічна інформація характеризується низкою функцій: комунікативною, управлінською, науково-пізнавальною, накопичення й збереження соціально-педагогічної інформації, освітньо-виховною.

Комунікативна функція соціально-педагогічної інформації проявляється у забезпеченні процесу спілкування суб’єктів управління і навчально-виховного процесу, встановленні контактів і зв’язків між індивідами, передачі знань, відомостей, даних і повідомлень від джерел вироблення або генерування до одержувача інформації.

Управлінська функція соціально-педагогічної інформації полягає в своєчасному забезпеченні системи управління актуальною, повною, вірогідною, достовірною, цінною інформацією.

Науково-пізнавальна функція соціально-педагогічної інформації проявляється у пізнанні суб’єктом цілісної наукової картини світу, у якій органічно поєднуються результати наукового і художнього його відображення; власних потреб. інтересів і мотивів, своїх індивідуально-психічних особливостей, свого місця в суспільстві та світовій цивілізації.

Функція накопичення й збереження соціально-педагогічної інформації полягає в акумулюванні та збереженні знань, даних, відомостей про різноманітні соціальні системи, процеси, явища, інституції, інфраструктуру, технології, інновації, програми та Всесвіт у часі й просторі.

Освітньо-виховна функція соціально-педагогічної інформації репрезентує:

• виховний вплив на людину всього суспільного устрою та навколишнього середовища;

• цілеспрямоване оволодіння суб’єктом системою наукових знань, яке виробило людство протягом всього існування; набуття пізнавальних умінь та навичок і формування на їх основі наукового світогляду;

• ознайомлення з дослідженнями в галузі науки, техніки, мистецтва, виробничої діяльності, що характеризують рівень науково-технічного розвитку суспільства і розвитку наукового знання;

• пізнання духовних цінностей та набуття позитивного соціального досвіду в процесі соціалізації індивіда.

Управлінська діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу базується на інформації, яка одночасно є і предметом, і «продуктом» його праці. Джерелами вироблення і споживачами різних видів інформації є суб’єкти управління, навчально-виховного процесу та працівники служб закладу. Для керівника освітньої організації найбільше значення має не обсяг, а цільова спрямованість, об’єктивність і можливість своєчасного одержання необхідної інформації. Збирання та аналіз інформації є складним процесом як у змістовому, так і в організаційному та технічному планах. Організаційний аспект питання може бути вирішений шляхом створення окремого підрозділу в освітній організації, що займатиметься інформаційно-аналітичним забезпеченням. Технічна сторона проблеми полягає в необхідності збереження та оперування різними видами інформації, яку важко відібрати, аналізувати, класифікувати.

Розглядаючи освітній заклад як відкриту соціально-педагогічну систему і не заперечуючи попередніх науково обґрунтованих класифікацій педагогічної інформації, доповнено й представлено класифікацію соціально-педагогічної інформації, в основу якої покладено: зміст, джерело надходження, ступінь обов’язковості виконання інформації, хронологію надходження інформації, призначення, спрямованість руху інформаційного потоку, способи роботи з інформацією, якість, ступінь оброблення, стан соціально-педагогічної системи, термін дії інформації, як це видно з таблиці 1.

Таблиця 1