2. Демократизація управління освітніми системами.

Демократизація – одна із провідних ідей державотворення сучасної суверенної України. Вона узаконена у відповідних державних документах і втілюється у всіх сферах нашого суспільства. На демократичних засадах розвивається політична, економічна та соціальна системи країни, утверджується свобода і незалежність її громадян.

Система освіти – одна з найважливіших галузей економіки країни, яка від гранично уніфікованої, жорстко централізованої переходить до альтернативних варіантів її перебудови, модернізації змісту та структури управління.

Демократизація освіти, науки, виховання – явище історичне. Вона передбачає забезпечення умов розвитку та саморозвитку особистості: адекватне сприйняття дійсності, вільне від впливу стереотипів, ділова спрямованість, динамічність та мобільність мислення, здатність до самопізнання та самоудосконалення, стійкі моральні норми, творчий стиль діяльності.

Однією з основних тенденцій розвитку сучасного суспільства є його гуманізація. Головним критерієм прогресу людства є рівень гуманізації суспільства, тобто становище в ньому особистості: рівень задоволення її матеріальних і духовних потреб; стан її психічного і соціального здоров`я.

Зміни що відбуваються в суспільному розвитку, зумовили появу феномену особистісно зорієнтованої освіти. Формування його принципів: визнання особистості учня, педагога, керівника суб’єктом відносин; визнання людини метою, а не засобом освітньої діяльності.

Необхідність у демократизації виникає, якщо керівник постійно виявляє авторитарність використовує тиск, примус, критику, кулуарно приймає рішення, співробітники не виявляють самостійності, їхня думка при прийнятті рішень не враховується, у змісті їхньої діяльності переважають виконавчі функції, вони почуваються незахищеними, в колективі не створено умов для свободи вибору, характерною особливістю є сувора регламентація всіх сторін життя навчального закладу, обмеження прав педагогів і колективу, жорстка централізація управління.

Особистісною основою демократизації управління навчальним закладом є перехід керівника на демократичний стиль керівництва, який будується на особистому й діловому авторитеті. Такий стиль передбачає використання своєї влади без апеляції до неї. При розробці рішень керівник спирається на активну участь ініціативних груп, однак право остаточного вибору залишає за собою. Він керується принципом свободи думок «знизу догори» і «згори до низу», робить зусилля для розвитку ділової ініціативи підлеглих, виявляє при спілкуванні з підлеглими контактність, тактовність, терплячість, оптимізм.

Демократичний стиль управління характеризується сприйняттям людини і повагою до неї у всій її цілісності, проявом високих етичних норм поведінки, створенням умов для особистісного розвитку співробітників. Вимоги ставлять у формі порад, консультацій. Головний спосіб впливу на людину – заохочення за прояв ініціативи. Керівник – демократ підтримує зі співробітниками й учнями довірчі стосунки, поводиться відверто й просто, в контролюючій діяльності не виявляє упередженості.

Реалізація демократичного стилю можлива за високого рівня інтелектуальних, організаторських, комунікативних здібностей керівника. Такий стиль керівництва найбільш ефективний, адже він забезпечує більшу ймовірність правильних рішень, активність співробітників, їх задоволеність своєю роботою, сприятливий психологічний клімат, згуртованість колективу, високі результати навчально-виховного процесу.

Керівник – прибічник демократичного стилю управління розуміє значення колегіальних органів і активно допомагає в їх становленні, зміцнює їх авторитет, він терплячий до критики, вміло веде діалог, створює умови для розвитку творчого потенціалу працівників, не протиставляє себе колективу, гласність – дисципліні, демократію – порядку.

Демократизація управління навчальним закладом передбачає делегування повноважень керівників окремим співробітникам і колегіальним органам, що дає можливість задіяти механізм самоорганізації. Делегування повноважень здійснюється при вирішенні питань планування роботи, заохоченні співробітників, розподілі навантаження викладачів, підготовці питань для обговорення на засіданнях управлінських органів, проведенні атестації співробітників, організації контролю за діяльністю членів колективу, розподілі громадських доручень. Значно рідше делегування повноважень використовують при розподілі позабюджетних коштів, коли рекомендують співробітників на більш високу посаду.

Одним із напрямків демократизації управління є розвиток колегіальних основ діяльності керівника, відмова від кулуарності прийняття управлінських рішень. Чим ширше коло людей зачіпає те чи інше рішення, тим більша необхідність розширення кола учасників підготовки цього рішення.

Найяскравішим прикладом колегіальності в управлінській діяльності є процедура планування роботи навчального закладу, яка склалася на практиці. В цьому процесі зазвичай бере участь значна або більша частина педагогічного колективу. Протилежним прикладом можна назвати традицію проведення нарад, яка склалася на практиці. По суті саме нарада – найбільш яскравий приклад реалізації принципу колегіальності управління, але в реальному житті нарадою зазвичай називають те, що таким вважати не можна. Нарада як форма роботи передбачає колективне обговорення тієї чи іншої проблеми і колективне прийняття рішення. зазвичай трапляється, що на «нараді» керівник ознайомлює підлеглих з особисто прийнятим рішенням.

Рівень колегіальності управління певною мірою можна з`ясувати, підрахувавши частку учасників у прийнятті рішення щодо загальної кількості співробітників, котрих стосується таке рішення. Та при цьому необхідно враховувати, що процедури колегіального прийняття рішень не завжди доцільні. Це стосується поточних, оперативних, організаційних рішень, розрахованих на нетривалий термін, а також гострих кризових ситуацій, що потребують швидкого розв’язання .

З колегіальністю тісно пов’язана гласність рішень, які приймаються. Вона особливо необхідна у великих за численністю співробітників навчальних закладів, де практично неможливо залучити всіх співробітників для прийняття рішення. В такій ситуації гласність полягає в повідомленні всім зацікавленим про майбутнє обговорення того чи іншого питання, у створенні умов для участі в його обговоренні бажаючих і для вільного ознайомлення всіх співробітників із прийнятим рішенням.

Оскільки одним із основних напрямів демократизації управління є делегування повноважень, що веде до виконання функцій, які не входять до посадових обов’язків співробітників, актуальною стає проблема особистої відповідальності працівників. Умовою її формування й розвитку є моральна готовність працівника до виконання нових функцій, ставлення до них як до основних, важливих, а не периферійних. Така особливість зумовлює важливість вирішення керівником завдання мотивації співробітників на виконання управлінських функцій. І тут необхідний не стільки контроль, скільки формування традицій, громадської думки, що стимулюють активну участь в управлінській діяльності.

Мотивацію співробітників можна розглядати не лише як засіб активізації участі в управлінні, а й як один з основних напрямів демократизації управління навчальним закладом. Недостатньо мотивовані співробітники зазвичай неефективно виконують свої функції, і виникає велика ймовірність використання авторитарних методів їх активації.

Для стимулювання й активізації участі членів колективу в управлінській діяльності керівник може використовувати:

• формування почуття відповідальності у співробітників;

• роз’яснення необхідності й значення майбутньої діяльності;

• опору на позитивні якості, достоїнства співробітників;

• поєднання контролю й самоконтролю в управлінні;

• вимоги, заохочення, громадська думка;

• розподіл управлінських функцій з урахуванням індивідуальних особливостей співробітників;

• облік і аналіз результатів управлінської діяльності;

• організацію методичної роботи з питань управлінської діяльності;

• створення ситуації успіху в управлінській діяльності;

• залучення співробітників до прийняття управлінських рішень.

Демократичний характер повинні мати всі основні управлінські процедури, що передбачає широку участь членів колективу в аналізі мікро- і макросередовища навчального закладу, у визначенні основних напрямів діяльності й розвитку навчального закладу, мотивації й підготовці членів колективу до реалізації планів роботи, в контролі результатів діяльності колективу.

Ключову роль у процесі демократизації управління відіграє демократизація контролю викладачів загальноосвітніх шкіл, в яких тривалий час зберігаються традиції недемократичного авторитарного контролю. Невипадково навіть у сучасній управлінській літературі йдеться про підвищену тривожність, нервозність більшості вчителів, пов’язану з очікуванням перевірок, демократизація контролю викладачів передбачає:

• відмову від контролю процесу діяльності викладача, реалізацію його права на вибір форм і методів своєї діяльності;

• розробку й використання чітких критеріїв оцінки результатів діяльності викладачів;

• об’єктивну оцінку результатів діяльності викладачів;

• створення умов для самоконтролю педагогічної діяльності;

• делегування функцій контролю членам колективу;

• урахування в процесі контролю викладачів думки учнів, інших викладачів;

• зведення кількості перевірок до мінімуму, який дає змогу отримати інформацію про результати діяльності викладачів.

Деякі керівники навчальних закладів вважають, що в згуртованих, дієздатних колективах контроль за діяльністю викладачів не потрібен. Однак у таких колективах не потрібні традиційні форми контролю, але інформація про результативність роботи викладача необхідна лише для його оцінки. Така інформація – фактор захисту прав учнівської молоді на якісну освіту.

Ефективність управління залежить від вирішення проблеми співвідношення централізації, авторитарності й децентралізації, демократизації. Пріоритет централізації і авторитарність, породжена нею, призводять до неврахування особливостей, інтересів окремих людей, зниження їх активності, звуження можливостей самореалізації. Пріоритет децентралізації і демократизації може призвести до послаблення цілеспрямованості, системних зв’язків.

Контрольні питання та завдання

Завдання для дискусії:

1. Дайте визначення стилів керівництва.

2. Охарактеризуйте типологію стилів керівництва.

3. Від яких чинників може залежати вибір певного стилю управлінської діяльності?

4. Авторитарне управління: його форми, види, системи.

5. Демократичне управління: його форми, види, системи.

6. Ліберальне управління: його форми, види, системи.

7. В чому полягають демократичні засади управління загальноосвітнім навчальним закладом?

8. Охарактеризуйте умови, що сприяють розвитку та саморозвитку особистості.

9. В чому полягає головна мета демократизації освіти в Україні?

10. Які стимули може застосовувати керівник для активізації членів колективу до участі в управлінській діяльності?

11. Дайте характеристику діловому стилю керівництва.

12. В чому полягає компанійський стиль управління?

13. Кабінетний стиль управління: його переваги і недоліки.

14. Назвіть чинники, що формують відповідний стиль керівництва.

15. Дайте визначення стилів керівництва за гендерною ознакою.

Практичне заняття:

Т Е С Т № 1: «Перевірте, який Ви керівник».

Дайте відповіді «так» чи «ні» на наведені нижче питання:

1. Чи охоче Ви беретеся за управлінські задачі, що не мають типових схем рішення?

2. Чи важко було Вам відмовитися від тих прийомів керування, якими Ви користувалися, обіймаючи нижчу посаду?

3. Чи довго Ви віддавали перевагу раніше очолюваному Вами підрозділу, пішовши на підвищення?

4. Чи прагнете Ви до того, що виробити універсальний стиль керування, що підходить для більшості ситуацій?

5. Чи умієте Ви (в основному безпомилково) дати цілісну оцінку своїм підлеглим (керівникам більш низького рангу), класифікувавши їх як сильних, середніх чи слабких керівників?

6. Чи легко Вам вийти за рамки особистих симпатій чи антипатій, вирішуючи кадрові питання.?

7. Чи вважаєте Ви, що універсального стилю керівництва немає, а тому потрібно вміти застосовувати різні стилі залежно від специфіки управлінських ситуацій?

8. Чи вважаєте Ви, що Вам легше уникати конфлікту з вищестоячим керівництвом, ніж з підлеглими?

9. Чи хочеться Вам зламати стереотипи керування, що склалися в очолюваному Вами підрозділі?

10. Чи часто виявляється правильним Ваше перше інтуїтивне враження про якості людини як керівника?

11. Чи часто Вам доводиться пояснювати невдачі в керуванні об`єктивними несприятливими факторами (відсутністю приміщень, проблемами в матеріально-технічному постачанні тощо)?

12. Чи часто Ви відчуваєте, що для ефективної роботи Вам бракує часу?

13. Чи вважаєте Ви, що якби мали можливість частіше бувати в підрозділах, то ефективність Вашого управління значно підвищилася б?

14. Чи надаєте Ви підлеглим Вам сильним керівникам значно більше значно більше повноважень і самостійності в рішенні питань, ніж слабким, хоча і ті, й інші мають той самий посадовий статус?

Ключ:

Визначте кількість набраних Вами балів за такою таблицею:

Питання	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
Відповідь «так»	1	0	0	0	2	1	1	1	0	1	1	0	0	2
Відповідь «ні»	0	1	1	2	0	0	0	2	0	0	2	1	2	0

Від 0 до 5 балів: Ви більше фахівець, ніж керівник, і, якщо видасться можливість перейти на таку посаду, як, наприклад, головний фахівець, заступник директора та ін.., не треба вагатися.

Від 6 до 10 балів: не можна сказати. Що Ви сильний керівник, але якщо в очолюваному вами колективі справи йдуть непогано, то краще не починати корінних реорганізацій. Не потрібно також погоджуватися перейти в інший колектив. Вам належить прислухатися до думки вищестоячих керівників і до думки колективу, більше уваги приділяти кадровим і перспективним питанням, ширше використовувати колективні форми прийняття рішень, прагнути створити й зміцнити традиції в колективі.

Від 11 до 15 балів: Ви належите до типу керівника-організатора, умієте сконцентрувати увагу на найбільш важливих проблемах, до них зараховуєте проблему ефективного підбору і розміщення кадрів, проблему розробки й узгодження оптимального (реально здійсненного) плану, проблему матеріально-технічного постачання. Ваша сила в тому, що Ви ніколи не захоплюєтеся поточними справами, відокремлюєте головне від другорядного, умієте будь-що домогтися рішення принципових проблем, не зупиняєтеся перед конфліктами і стягненнями. Справи в очолюваному Вами підрозділі, як правило, ідуть успішно. Вам можна дати одну пораду: не запускайте поточні справи, передоручаючи їх заступникам, час від часу контролюйте виконання.

Від 16 до 20 балів: Ви можете вивести з прориву відстаючий колектив, але Вам важко працювати в «текучці». Ви шукаєте гострих ситуацій, прагнете до перебудов і перетворень, орієнтовані на ділову кар’єру. Володіючи необхідними управлінськими здібностями, не завжди успішно адаптуєтеся, тому, що Вам заважає зайва категоричність в оцінках і судженнях, а також, зайва різкість у відносинах з вищестоячими керівниками.

Питання для самостійної роботи:

1. Типи керівників: харизматичні, трансформуючі, інтерактивні, сервісні.

2. Особливості шкільних лідерів: класифікація типів їх поведінки.

3. Десять законів лідерства за У.Бланком.

4. Синергетичний підхід до демократизації управління.

5. Сутність та напрями демократизації управління навчальним закладом.

6. Розвиток колегіальних основ управління навчальним закладом.

Теми наукових рефератів (ІНДЗ):

* Портрет сучасного менеджера освіти.

* Гуманізація як основа тенденцій розвитку сучасної освіти.

* Стилі керівництва та їх різновиди.

* Скласти опис ідеального, на Ваш погляд, керівника, вказавши якості управлінця,

з яким би Вам хотілося працювати.

* Стиль керівництва як система методів, прийомів, засобів.

Список джерел до теми:

1.Бегей В.М. Демократизація управління загальноосвітньою школою. – Т.:Кн.-журн.

вид-во «Тернопіль», 1994. – 195 с.

2. Зуб А. Т. Лідерство в менеджменті / А. Т. Зуб, С. Г. Смирнов. – К.: «Принт-Ателье», 1999. – 212 с.

3. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом / О. І. Мармаза. – Х. : Видавнича група «Основа», 2004. – 240 с.

4. Поташник М.М., Моисеев А.М. Управление современной школой (В вопросах и ответах). – М.: Новая шк., 1997. – 352 с.

5. Розанова В. А. Психология управления / В. А. Розанова. – М. : Бизнес-школа, 1999. – 352с.

6. Секреты умелого руководителя / сост. И.В. Липсиц. – М. : Экономика, 1991. – 320с.

7. Спивак В. А. Современные бизнес-коммуникации / В. А. Спивак. – СПб. : Питер, 2001. – 448 с.