Організаційно-методичні вказівки:

1. У вступній частині лекції перевірити наявність курсантів (студентів) в аудиторії, готовність їх до занять, наявність у них конспектів.

2. Оголосити тему лекції, виховну і навчальну мету, навчальні питання.

3. При викладенні питань лекції звернути увагу на важливість даної дисципліни для майбутніх фахівців системи цивільного захисту МНС.

4. Активізувати мислення курсантів (студентів) методом звернення із запитаннями, організувати короткі діалоги, поставити проблемні питання, спільно з аудиторією знаходити варіанти їх вирішення.

5. Протягом всієї лекції, під час відповідей курсантів (студентів) стежити за додержанням ними правил ввічливості.

6. У заключній частині підвести підсумки заняття, зробити висновки з усього навчального матеріалу лекції, видати завдання на самостійну підготовку.

Лекція. Подальший розвиток теорії катастроф

Аналіз стану розглянутої проблеми, проведений у перших лекціях , показав, що теорія катастроф повинна бути результатом об'єднання наук, що описують причинно-наслідковий комплекс катастроф. У чому суть необхідного єднання, які його завдання й мета?

1. Єдина фізична теорія

Ейнштейн присвятив спробам створення єдиної теорії більшу частину свого життя. Він уважав, що для цього досить об'єднати загальну теорію відносності й електромагнетизм. У цей час єдиним, загальноприйнятим "кандидатом" у якості "теорії всього" є теорія струн. Ця теорія, на думку авторів, являє собою теорію нового типу, що персоніфікує розрив фізики зі своєю минулою історією. Необхідність такої революції визначена тим, що "фізики не бачать способи одержання відповідей ні в рамках Стандартної моделі, ні в рамках простого її розширення. Згідно з теорією струн, базовими складовими матерії є не крапкові частки, а протяжні одномірні струни. Теорія струн розвивалася протягом останніх 37 років. Але, хоча "є безліч способів опису розв'язків теорії, ми дотепер не знаємо, що таке сама теорія струн, не маємо ні найменшої ідеї щодо повної структури цієї теорії" (Дэвид Гросс).

Існуючі фундаментальні теорії: механіки Ньютона, електродинаміка Максвелла, теорія відносності Ейнштейна, квантова механіка й гравидинамика Хевисайда, покликані вивчати природу, багато в чому роз'єднані між собою: мають свої самостійні закони, аксіоми й правила. За допомогою механіки не можна пояснити багато положень електродинаміки. Постулати, сформульовані Нильсом Бором, установлюють розрив квантової механіки з електродинамікою. У гравидинамике прийшли до необхідності визнання негативної маси. Це значно обмежує можливості кожної науки й усіх у цілому при розв'язку проблемних питань. Як приклад, можна привести прагнення розв'язати проблему діагностики й попередження природних катастроф. Питання цієї складної комплексної проблеми розподілені по всіх перерахованих теоріях. Але одержати загальний розв'язок неможливо через принципові розбіжності різних теорій.

Основна мета теорії – розуміння обладнання природи – є змістом фізики. Єдиною теорією повинна бути фізична теорія, що включає ідею єдності, детермінованості, об'єктивності й матеріальності миру. Фундаментальні властивості матерії повинні описуватися в рамках загального універсального підходу декількома, що доповнюють один одного, теоріями. Щоб це стало можливим, необхідно переосмислити такі поняття як "субстанція", "простір", "час", "вплив і взаємодія", "інерція".