Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Teoriya_84_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3.11 Mб
Скачать

35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.

З метою реалізації інвестиційних проектів необхідно виконувати дві основні функції: маркетинг і залучення інвестицій. Маркетинг має за мету визначення параметрів інвестиційних проектів у сфері поводження з ТПВ, залучення інвестицій, визначення механізмів реалізації інвестиційних схем. Результатом виконання цих двох функцій є стратегічне рішення про фінансування інвестиційних проектів для модернізації даної сфери. При організації інвестування необхідний жорсткий регламент робіт, направлений на забезпечення економічної безпеки.

Власні кошти, це прибуток підприємства і амортизаційні відрахування. Амортизаційна політика є одним із головних важелів, що дає можливість державі на макрорівні впливати на інвестиціну сферу.Уставний капітал також є власністю підприємства і може вкладатися у його розвиток. Але необхідно відзначити, що він формується за рахунок вкладів засновників. Якщо ці вкладення самого підприємства, то їх джерелом є все той же прибуток, а якщо сторонній засновник, то його вклади розглядаються як залучені джерела інвестування.

Найбільш суттєвих результатів можна досягти шляхом інвестицій в оновлення виробництва, тобто не тільки прибуток є джерелом збільшення об’ємів інвестицій, але і самі ефективні інвестиції є умовою росту прибутку.

Залучені кошти, такі як, емісія акцій, банківські кредити, лізинг тощо. Одним із найбільш розповсюджених методів інвестиційного забезпечення розвитку бізнесу є залучення інвестиційних кредитів, тобто надання підприємствам тимчасово вільних грошових коштів банком на платній основі. Крім того, багато комерційних банків уже створили власні лізингові компанії і вирішують проблеми інвестування в реальному секторі економіки не стільки за допомогою звичайного кредитування, скільки на основі лізингу.

36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.

Акціонування є найбільш розповсюдженим способом залучення капіталу на ін­вестиційній (початковій) стадії проекту. Залучається капітал шляхом емісії простих та привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб.

Підприємство створює корпоративний капітал, який використовується на фі­нансування інвестицій. Пайовий рахунок такої компанії перетворюється на акціонерний рахунок, який являє собою суму, що інвестується акціонерами. Корпорація може фінансувати дочірні підприємства та здійснювати конт­роль за використанням їх фінансових ресурсів за умови володіння 50% акцій дочірньої фірми.

Облігації - це цінні папери, що засвідчують внесення її власником грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну власність у передбачений в ній термін зі сплатою фіксованого відсотка.На відміну від акції облігація не дає її власникові права на участь в управлінні АТ.Облігації випускаються державними, орендними, колективними та іншими підприємствами.

Акціонерним товариством випускаються облігації на суму, що не перевищує 25% установчого капіталу. Умови випуску і контроль за їх випуском здійснює Міністерство фінансів України згідно з визначеними відповідними законодавчими актами, що діють на території України.Сплата відсотків по облігаціях підприємств здійснюється щорічно.

Лізинг - інвестування тимчасово вільних фінансових ресурсів, коли лізингодавець набуває у власність обумовлене угодою майно у певного продавця та надає це майно лізингоотримувачу за плату у тимчасове користування з підприємницькою метою.

Функції: лізинг є формою забезпечення вкладень в основні фонди, доповненням традиційних каналів фінансування; лізинг є прогресивним методом матеріально-технічного забезпечення виробництва; лізинг є способом збуту машин та устаткування, а також інструментом активного маркетингу.

Угода про розподіл продукції:

Відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона - Україна (далі - держава) доручає іншій стороні - інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.

Угода про розподіл продукції може бути двосторонньою чи багатосторонньою, тобто її учасниками можуть бути декілька інвесторів, за умови, що вони несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях, передбачених такою угодою. Галузі: нафто- та газовидобувна промисловість, розвідка та видобуток інших мінеральних ресурсів, включаючи вугілля. Умови:

- визначення частини видобутих копалин, яка передається інвесторові у власність для компенсації його витрат з виконання робіт

- розподіл між державою та інвестором прибуткової продукції;

- передача державі належної їй частки виробленої продукції за умовами договору;

- передача іноземному інвестору частини належної йому виробленої продукції;

- порядок вивозу іноземним інвестором належної йому продукції;

- утримання податку на прибуток і платежів за право користуватися надрами;

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]