77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.

У процесі приватизації в Україні викор. такі способи:

- викуп об’єктів приватизації.

- викуп п. за алтернативним планом приватизації.

- викуп держ майна зданого в оренду з викупом,

- продаж на аукціоні,

- продаж за некомерційним конкурсом,

- продаж за комерційним конкурсом,

- продаж за конкурсом з відстрочкою платежу,

- продаж акцій ВАТ.

Увесь набір способів приватизації можна поділити на дві групи за ознакою кількості потенційних покупців на один об’єкт приватизації. Перша група об’єднує так звані неконкурентні способи приватизації – це всі способи викупу, для яких характерною є наявність лише одного покупця, визнаного таким згідно із законодавчими обмеженнями права придбання об’єкта приватизації чи наданням такого права в результаті встанов-нних законодавством пільг. На першому етапі приватизації в Україні такими покупцями могли бути: товариство покупців, створене працівниками підприємства, яке було передано в оренду. Другу групу утворюють конкурентні способи приватизації, до якої належать усі форми аукціонів, конкурсів і торгів. Принципова відмінність від першої групи полягає в тому, що в процесі купівлі об’єкта приватизації бере участь кілька покупців між якими виникає змагання за умовами продажу.

Кожний спосіб має певний специфічний механізм реалізації:

- викуп об’єктів приватизації– спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець(юр або фіз особа), або товариство покупців, створене працівниками п., яке приватизується

- викуп держ. майна згідно з альтернативним планом приватизації - за яким

власником об’єкта стає товариство покупців, створене працівниками п., яке приватизується, згідно з розробленим товариством покупців планом, що є альтернативним, до плану приватизації запропонованим комісією з приватизації.

- продаж держ майна зданого в оренду з викупом – викуп здійснюється організацією

орендарів, згідно з договором оренди

- продаж на аукціоні – спосіб, за яким власником об’єкта стає покупець, який

запропонував у ході аукціону максимальну ціну. На аукціоні відбуваються вільні торги, в яких беруть участь усі потенційні покупці, які виявили бажання взяти участь в аукціоні.

- Продаж за некомерційним конкурсом – власником об’єкта стає покупець, від якого

надійшли найкращі пропозиції відповідно до умов конкурсу або за рівних умов-найкраща ціна

- Продаж за комерційним конкурсом – власником стає покупець, який запропонував

найкращу ціну за фіксованих умов

- Продаж за конкурсом з відстрочкою платежу – власником стає покупець, який на

конкурсних засадах здобув право сплати за придбаний об’єкт з відстрочкою платежу на 3 роки за умови попереднього внесення 30% його вартості

- Продаж акцій ВАТ-власником акцій, перетворених у ВАТ держ. п., на конкурсних

засадах стають покупці, які запропонували найвищу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізації акцій на пільгових умовах.

78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.

До прийняття рішення про приватизацію проводиться передприватизаційна підготовка державних підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, або мають у своєму складі відокремлені вир-ва, розвинену соц. інфрастр-ру, майно,що не підлягає приватизації. У світовій практиці приватизації застосовується багато заходів для предприватизаційної підготовки п. Найпоширеніші з них:

Корпоратизація- перетворення держ. п. на відкрите акціонерне тов-во, акції якого належать державі, а засновником є відповідні установи, уповноваженні управляти держ. майном.

Ліквідація п., визнаного банкрутом, здійснюється для погашення боргів цього п. за рахунок продажу закріпленого за ним майна. Для цього відповідний орган,уповноважений управляти держ. майном, утворює ліквідаційну комісію,завданням якої є реструктуризація боргів під-ва і визначення тих обсягів боргів,які можуть бути погашенні в рез-ті взаємозаліку між під-м, його кредиторами і державою, продажу част. майна п., і тих, котрі буде запропоновано для погашення майбутньому власнику. Приватизації підлягає майно ліквідованого п.-банкрута, що залишилося після задоволення вимог кредиторів і оплати праці членів трудового колективу цього п.

Фінансове оздоровлення п. здійснюється в такій послідовності: 1) погашення боргів п.;2) злиття збиткових п. і фінансово міцних; 3) переоформлення короткотермінових кредитів на довготермінові; 4)випуск і розміщення цінних паперів для мобілізації фін. ресурсів; 5) продаж майна п.-боржника або надання його в оренду; 6) перетворення п.-боржника на інше п..

Комерціалізація- надання структурним підрозділам статусу юр.особи відповідно до чинного законодавства. Комерціалізація передбачає ведення цими підрозділами самостійної господарської та фін.-екон. діял-ті. У процесі приватизації комерціалізація набула широкого розвитку в торгівлі, громадського харчуванні та побутовому обслуговуванні.

79. Порядок приватизації у промисловості. До прийняття рішення про приватизацію проводиться передприватизаційна підготовка державних підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, або мають у своєму складі відокремлені виробництва, розвинену соц. інфрастр-ру, майно, що не підлягає приватизації. У світовій практиці приватизації застосовують багато заходів для предприватизаційної підготовки п.. Найпоширенішими з них: 1) Корпоратизація під-в 2) Ліквідація під-в 3) Фінансове оздоровлення під-в 4) Комерціалізація.

Корпоратизація - перетворення держ. п. на відкрите акціонерне тов-во, акції якого належать державі, а засновником є відповідні установи, уповноваженні управляти держ.майном. Виділяють 3 напрямки її проведення:1) перетворення на відкриті акціонерні тов-ва держ. п. у процесі їх приватизації. 2) перетворення на відкриті акціонерні тов-ва закритих акц. тов-в, понад 75% статутного фонду, який належать державі, а також створення виробничих і наук-вироб. об’єднань. 3) перетворення на відкр. акц. тов-ва держ. п. та їх стр-х підрозділів, переданих в оренду. Кожному напрямку відповідають такі процедури корпоратизації: 1 етап- підготовчий(закінчується прийняттям відповідним органом рішення про приватизацію) 2 етап- розроблення плану приватизацію(закінч.затв-м плану приватизації держ. органом приватизації 3 етап-здійснення орг-екон. та юр-правових перетворень. 4етап-продаж акцій (власне приватизація).

80. Оцінка вартості об’єктів приватизації та її вплив на розвиток приватизаційних процесів у промисловості.

Успішне здійснення приватизаційних процесів значною мірою залежать від досконалості методів оцінки вартості майна п., що приватизуються. Якщо оцінка вартості держ. майна в процесі приватизації відповідає справедливій ринковій вартості, то приватизоване п. має можливість швидкого фін-го оздоровлення і дальшого роз-ку. І навпаки, недостовірна оцінка майна погіршує ефект-ть новостворених п., призводить до спаду вир-ва і банкрутства. В сфері державної приватизації існує багато порушень, які стосуються зниження вартості об’єктів і тіньової приватизації (незакона приватизація держ. майна за борги). Для того,щоб уникнути цих порушень потрібно ретельно аналізувати методичні підходи та організаційний механізм здійснення оцінки держ. майна під час приватизації. Адже процес ціноутворення на майно під час приватизації безпосередньо впливає на реформування відносин власності і промислову політику в Укр.

Методика передбачає можливість застосування 2 концепцій оцінки вартості майна:1)на основі даних бух. обліку(балансова оцінка). 2)на основі даних, що отриманні спеціалістами в процесі ретельного обстеження об’єкта оцінки(експертна оцінка)

Оцінка вартості цілісного майнового комплексу за балансовим методом проводиться за формулою:

Вцмк.=Оз+На+Вкі+Уні+Вдв+(Зз+Фа-Кр). Оз- залишк.вар-ть осн.засобів за даними бух.балансу. На- зал.вар-ть немат.активів,відобр.у балансі. Вкі- відносна вар-ть незаверш. капіт.вкладень. Уні- відн.вар-ть устаткування. Вдв- довг.фін.вкладення.Зз- запаси на затрати. Фа-фін.активи. Кр- кред.заборгованістьНа практиці бал.мет-д можна викр-ти лише як критерій, проміжний рез-т для наступного застосування методів оцінки ринкової вартості майна під-в,шо приват-ся .

За умов централізованої системи управління, коли держава була власником усіх засобів виробництва, контролювала розподіл та облік для оцінки вартості майна вистачало бал. вар-ті. Перехід до ринкової економіки зумовив необхідність застосування експертних методів оцінки. Експертну оцінку об’єкта приватизації відповідно до методичних вимог потребує проводити з викор-м світ.досвіду експертних оцінок. До таких осн. методів належ.: метод доходу, мет.аналогів продажу, метод витрат. Кожний метод дає змогу враховувати певні хар-ки об’єкта.

81.Особливості оцінки окремих видів майна: будівель, споруд, обладнання промислового призначення, нематеріальних активів, цінних паперів.

Методика оцінки вартості будин­ків включає в себе 3 методи: витрат, капіталізації доходу (дохідності) та порівнянного продажу.

Оцінюючи будівлі методом витрат, користуються нормативами вартості однієї одиниці фізичного параметра об'єкта-аналога. Аналіз практики застосування методу витрат у експертних оцінках вартості будинків, дає можливість висновувати, що він має як недоліки, так і переваги проти інших методів. Недоліки цього він не враховує ринкових чинників, зокрема попиту і пропозиції за визначення ціни будівель, а та­кож поточних витрат і доходів від їх експлуатації. Крім того, нормативну базу, яка використовується для визначення ціни, розроблено для морально застарілих архітектурно-будівельних рішень і вона не враховує сучасних будівельних технологій, конструкцій і матеріалів. Переваги методу:він забезпечує (за наявності відповідної інформації) ви­значення реальної відновної вартості будинку, яка може вико­ристовуватися як певний індикатор коливання цін на будівлі під впливом ринкових чинників.

У світовій практиці існує кілька методичних підходів до оцінки вартості земельних ділянок. Ці підходи можна поділити на дві групи, які відповідають двом концепціям оцінки. Перша концепція полягає в тому, що вартість земельної ділянки та вартість споруджених на ній будівель оцінюються окремо; друга — розглядає нерухоме майно, що включає саму земельну ділянку, капіталовкладення для поліпшення її якісних параметрів, будівлі та споруди, що їх розміщено на цій ділянці, як одне ціле.

З метою впорядкування оцінки вартості нематеріальних активів всі нематеріальні активи під­розділяються на три групи: об'єкт права інтелектуальної власно­сті; об'єкт права користування ресурсами або іншими вигодами; гудвіл (добра репутація фірми).

У процесі експертної оцінки нематеріальних активів застосо­вують три групи методів оцінки: методи, що ґрунтуються на роз­рахунку доходів від володіння нематеріальними активами; мето­ди, що враховують витрати на створення (відтворення) нема­теріальних активів; комбіновані (або ринкові) методи, які врахо­вують як доходи, так і витрати.

Сутність методів оцінки нематеріальних активів за доходом полягає в тому, що спочатку визначається перевага в прибутку проти тих підприємств, які виготовляють аналогічну продукцію, але без використання відповідного нематеріального активу, або проти цього самого підприємства, але до того моменту, як поча­лося використання певних нематеріальних активів. Потім вира­жену в грошовій формі прибуткову перевагу капіталізують (з урахуванням фактора часу до певного моменту, як правило, до дати оцінювання) й отриману величину беруть за вартість нема­теріального активу, що є об'єктом оцінювання. В основу витратного підходу до оцінки нематеріальних акти­вів покладається відомий постулат, що вартість об'єкта оцінки дорівнює витратам на його відтворення з урахуванням середньої для даного виду діяльності норми прибутку (звичайно, якщо ха­рактер нематеріального активу принципово допускає таке відтво­рення). Відповідно до цього підходу визначенню підлягає віднов­на вартість (вартість заміщення) за відрахуванням обґрунтовано­го зносу, тобто залишкова вартість. Ринкові методи оцінки нематеріальних активів за своєю сутні­стю подібні до методів порівняльного продажу за оцінювання вартості нерухомості: вивчається інформація про ціни, за якими укладаються угоди на купівлю-продаж нематеріальних активів, і аналогічні угоди порівнюються з тим, що оцінюється. Різниця в характері активів, що оцінюються, ураховується з допомогою відповідних коригувань. Проте застосування цього підходу на практиці є досить обмеженим, бо нематеріальні активи — річ дуже специфічна.

Оцінка вартості цінних паперів виконується тоді, коли цінні папери належать до довгострокових і короткострокових фінансо­вих активів підприємства, що приватизуються. Цінні папери, що обертаються на вторинному фондовому ринку, оцінюють методом курсової вартості. Оцінка за курсовою вартістю здійснюється на підставі офіційних котирувань фондо­вої біржі або документально підтверджених операцій електрон­ного чи позабіржових ринків.

Якщо об'єктом оцінки є акції, то передбачається, що вони не мають терміну погашення, а відповідний метод оцінки застосову­ється залежно від типу акцій.

Якщо об'єктом оцінки є облігації (ощадні сертифікати та інші види цінних паперів з точно визначеним терміном обігу), то їх вартість дорівнюватиме сумі (приведеній за ставкою дисконту до сучасної вартості) процентів за визначений період і вартості, яка повертається власнику після закінчення терміну обігу.