- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
Дохідний підхід заснований на розрахунку економічних вигод, що очікується від використання ОІВ. Висхідним пунктом дохідного підходу є перенесення цінних якостей конкретного ОІВ, виявлених сьогодні, на майбутній період. При цьому передбачається, що ніхто не буде вкладати капітал у придбання ОІВ, якщо такий самий прибуток можна одержати іншим шляхом. Цей підхід полягає в:
- установленні причинного зв’язку між функціональними властивостями ОІВ, що
використовується у конкретному інноваційному проекті, і майбутніми додатковими прибутками від його використання;
- прогнозуванні обсягу ринку інноваційної продукції, в якій використовується ОІВ, що
оцінюється;
- прогнозуванні ставок капіталізації;
- визначенні рівня ризику, пов’язаного з імовірністю отримання майбутніх додаткових
прибутків від використання ОІВ;
- визначенні економічного строку використання ОІВ.
Оцінка ОІВ за дохідним підходом може здійснюватися за допомогою таких основних
методів: дисконтування чистих грошових потоків (економічного ефекту), дисконтуванням роялті, прямою капіталізацією прибутку.
В основу методу дисконтування чистих грошових потоків (економічного ефекту) покладено теорію зміни вартості грошей у часі, відповідно до якої чим далі час одержання прибутку, тим швидше падатиме його вартість. Такі закономірності зумовлено не стільки інфляційними процесами, скільки втратами від неефективного вкладання коштів (утраченою вигодою).
де ЧГПt — приріст чистого грошового потоку від використання ОІВ (економічний ефект) у t-му році;
d — ставка дисконтування (як ставку дисконтування рекомендується брати середнє значення процента за депозитними вкладами комерційних банків);
— коефіцієнт, що враховує зміну цін у ?-му році порівняно з цінами на дату оцінки (індекс цін);
Метод роялті використовується під час розрахунку ціни ліцензії. При цьому використовується формула
де Вt — виручка від реалізації продукції, що виготовлена за ліцензією у ^-му році;
Rt — ставка роялті у t-му році, частка одиниці;
Ціна ОІВ за методом прямої капіталізації дорівнює частці від ділення чистого прибутку на ставку капіталізації. У разі здійснення практичних розрахунків ціни ОІВ беруть дані, що відповідають середньому значенню щорічного чистого прибутку й амортизації за 2—3 роки, а у ході розрахунку ставки капіталізації середню процентну ставку на депозитні вклади у комерційних банках коригують на величину поправок на ризик, на низьку ліквідність, на прогнозоване підвищення або зниження вартості активу. При цьому рівняння прямої капіталізації має такий вигляд:
де ЧОДi — приріст чистого операційного доходу від використання ОІВ (сума приросту чистого прибутку та приросту амортизації) в /-му році;
Кк — коефіцієнт капіталізації, частка одиниці;
74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки ОІВ засновується на встановленні вартості аналогічних об’єктів, відносно яких відомі дані про вартість, наприклад, на підставі угод про їх продаж на ринку. Основним методом у порівняльному підході є метод порівняльних продажів. Цей метод застосовується у разі наявності інформації про ринкові ціни продажу ОІВ подібного призначення та корисності (об’єктів-аналогів); техніко-економічні параметри інноваційної продукції, що виготовляється на основі використання об’єктів-аналогів; умов продажу та використання об’єктів-аналогів.
Ціна ОІВ за методом порівняльних продажів дорівнює ціні, яку на даному ринку на дату оцінки можуть заплатити за аналогічний за якістю, призначенням і корисністю об’єкт з урахуванням відповідних коригувань щодо розбіжностей між об’єктом, що оцінюється, і його аналогом.
За методом порівняльних продажів ціна ОІВ розраховується за формулою
,
де Цд — ціна ОІВ, обраного як аналога;
К1 — коефіцієнт, що характеризує співвідношення основних техніко-економічних параметрів ОІВ, що оцінюється, та об’єкта, обраного як аналога;
К2 — коефіцієнт, що характеризує співвідношення періодів використання ОІВ, що оцінюється, та об’єкта, обраного як аналога;
К3 — коефіцієнт, що характеризує співвідношення обсягів інноваційної продукції, яка виготовляється (або буде виготовлятися) із використанням ОІВ, що оцінюється, та виробництва аналогічної продукції;
К4 — коефіцієнт, що характеризує співвідношення умов продажу ОІВ, що оцінюється, та об’єкта, обраного як аналога.
Використовуючи метод порівняльних продажів, слід пам’ятати, що коефіцієнти К1, К2, КЗ, К4 можуть бути лінійно пропорційними до зміни співвідношення параметрів ОІВ, що оцінюється, та об’єкта, обраного як аналога (прямо чи обернено), а можуть бути й нелінійними. При обгрунтуванні наведених коефіцієнтів слід керуватися дослідженнями функціонально-вартісного аналізу продукції, яка виготовляється з використанням ОІВ.
Застосування методу порівняльних продажів для оцінки ОІВ має суттєві обмеження. Це обумовлено різноманітністю техніко-економічних параметрів ОІВ, широким спектром факторів та умов, які впливають на визначення контрактних цін на ОІВ, конфіденційністю вказаної інформації тощо.
75.Концепції реформування відносин власності:самоуправлінська концепція, концепція приватизації.
Намагання реформувати й удосконалити соціалістичну економіку виявилися невдалими, оскільки вони ґрунтувалися на спробах підвищити ефективність економіки, не торкаючись її фундаментальних відносин відносин власності. Практика показала, що без адекватної трансформації відносин власності будь-які вдосконалення не дають і не можуть дати бажаних результатів. Проголошення незалежності України поставило принципово нове завдання реформування відносин власності для створення нормальної ринкової економіки.
Реформування відносин власності може відбуватися еволюційно або революційно.
У світовій практиці відомі дві концепції реформування відносин власності, синонімами якого у вітчизняній економічній літературі є «роздержавлення»: перша — полягає в наданні економічної самостійності (самоуправлінська концепція), друга — це власне і є концепція приватизації.
Самоуправлінська концепція передбачає, що власність на засоби виробництва, хоча б тільки на початкових етапах, залишається державною, приватна власність (точніше колективна) поширюється лише на результати господарської діяльності — прибуток, який у разі його інвестування належатиме власнику (одноосібному чи колективному). Проте колективна власність завжди пов'язана з проблемами неефективного управління, її недоліки загальновідомі. Тому самоуправлінська концепція переважає на початкових етапах переходу до ринкової економіки, передбачаючи в майбутньому приватизацію державної власності.
Концепцію приватизації можна визначити як передання державної власності фізичним особам. Підприємство вважається приватизованим у тому разі, якщо будь-яка частина його майна належатиме певній фізичній особі. Підприємство є приватним і тоді, коли його акціонерами або співвласниками є інші приватні підприємства: банки, фонди та ін.
Однак ці концепції зовсім не є альтернативними. Обидві вони широко застосовуються на практиці і можна казати лише про переважання однієї з них на кожному конкретному етапі роздержавлення. Переважання тієї чи іншої концепції та темпи процесів реформування власності залежать від політичних, соціальних і економічних умов у кожній окремій країні, але більшість економістів погоджуються на тому, що приватизацію слід розпочинати за умов економічної стабілізації.
76.Основні напрямки, принципи та пріоритети приватизації в Україні.
В Україні процес приватизації регулюється такими Законами України :”Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих підприємств”, “Про приватизаційні папери”, “Про фонд державного майна України”, “Про особливості приватизації майна підприємств паливно-енергетичного комплексу”, “Про оренду майна державних підприємств та організацій, державна програма приватизації майна державних підприємств” і ін.
Принципи і пріоритети приватизації: законність; державне регулювання і контроль; забезпечення соціального захисту та рівності прав громадян України в процесі приватизації, пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна; безоплатне передання державного майна кожному громадянинові України із застосуванням приватизаційних сертифікатів; надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються; повне, своєчасне та достовірне інформування громадян про всі дії щодо приватизації; урахування особливості приватизації об’єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств; застосування переважно конкурентних способів; додержання антимонопольного законодавства; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; продаж державного майна тільки за грошові кошти.
Пріоритетне право громадян на придбання державного майна передбачає: першочергову участь громадян України у придбанні об’єктів приватизації; придбання за рахунок приватизаційних і компенсаційних сертифікатів майна за номінальною вартістю; надання пільгових безготівкових кредитів на цілі приватизації; спрощення процедури участі громадян України у приватизації, стимулювання створення приватизаційної інфраструктури.
