73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.

Дохідний підхід заснований на розрахунку економічних вигод, що очікується від використання ОІВ. Висхідним пунктом дохідного підходу є перенесення цінних якостей конкретного ОІВ, виявлених сьогодні, на майбутній період. При цьому передбачається, що ніхто не буде вкладати капітал у придбання ОІВ, якщо такий самий прибуток можна одержати іншим шляхом. Цей підхід полягає в:

- установленні причинного зв’язку між функціональними властивостями ОІВ, що

використовується у конкретному інноваційному проекті, і майбутніми додатковими прибутками від його використання;

- прогнозуванні обсягу ринку інноваційної продукції, в якій використовується ОІВ, що

оцінюється;

- прогнозуванні ставок капіталізації;

- визначенні рівня ризику, пов’язаного з імовірністю отримання майбутніх додаткових

прибутків від використання ОІВ;

- визначенні економічного строку використання ОІВ.

Оцінка ОІВ за дохідним підходом може здійснюватися за допомогою таких основних

методів: дисконтування чистих грошових потоків (економічного ефекту), дисконтуванням роялті, прямою капіталізацією прибутку.

В основу методу дисконтування чистих грошових потоків (економічного ефекту) покладено теорію зміни вартості грошей у часі, відповідно до якої чим далі час одержання прибутку, тим швидше падатиме його вартість. Такі закономірності зумовлено не стільки інфляційними процесами, скільки втратами від неефективного вкладання коштів (утраченою вигодою).

де ЧГПt — приріст чистого грошового потоку від використання ОІВ (економічний ефект) у t-му році;

d — ставка дисконтування (як ставку дисконтування рекомендується брати середнє значення процента за депозитними вкладами комерційних банків);

— коефіцієнт, що враховує зміну цін у ?-му році порівняно з цінами на дату оцінки (індекс цін);

Метод роялті використовується під час розрахунку ціни ліцензії. При цьому використовується формула

де Вt — виручка від реалізації продукції, що виготовлена за ліцензією у ^-му році;

Rt — ставка роялті у t-му році, частка одиниці;

Ціна ОІВ за методом прямої капіталізації дорівнює частці від ділення чистого прибутку на ставку капіталізації. У разі здійснення практичних розрахунків ціни ОІВ беруть дані, що відповідають середньому значенню щорічного чистого прибутку й амортизації за 2—3 роки, а у ході розрахунку ставки капіталізації середню процентну ставку на депозитні вклади у комерційних банках коригують на величину поправок на ризик, на низьку ліквідність, на прогнозоване підвищення або зниження вартості активу. При цьому рівняння прямої капіталізації має такий вигляд:

де ЧОДi — приріст чистого операційного доходу від використання ОІВ (сума приросту чистого прибутку та приросту амортизації) в /-му році;

Кк — коефіцієнт капіталізації, частка одиниці;

74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки ОІВ засновується на встановленні вартості аналогічних об’єктів, відносно яких відомі дані про вартість, наприклад, на підставі угод про їх продаж на ринку. Основним методом у порівняльному підході є метод порівняльних продажів. Цей метод застосовується у разі наявності інформації про ринкові ціни продажу ОІВ подібного призначення та корисності (об’єктів-аналогів); техніко-економічні параметри інноваційної продукції, що виготовляється на основі використання об’єктів-аналогів; умов продажу та використання об’єктів-аналогів.

Ціна ОІВ за методом порівняльних продажів дорівнює ціні, яку на даному ринку на дату оцінки можуть заплатити за аналогічний за якістю, призначенням і корисністю об’єкт з урахуванням відповідних коригувань щодо розбіжностей між об’єктом, що оцінюється, і його аналогом.

За методом порівняльних продажів ціна ОІВ розраховується за формулою

,

де Цд — ціна ОІВ, обраного як аналога;

К1 — коефіцієнт, що характеризує співвідношення основних техніко-економічних параметрів ОІВ, що оцінюється, та об’єкта, обраного як аналога;

К2 — коефіцієнт, що характеризує співвідношення періодів використання ОІВ, що оцінюється, та об’єкта, обраного як аналога;

К3 — коефіцієнт, що характеризує співвідношення обсягів інноваційної продукції, яка виготовляється (або буде виготовлятися) із використанням ОІВ, що оцінюється, та виробництва аналогічної продукції;

К4 — коефіцієнт, що характеризує співвідношення умов продажу ОІВ, що оцінюється, та об’єкта, обраного як аналога.

Використовуючи метод порівняльних продажів, слід пам’ятати, що коефіцієнти К1, К2, КЗ, К4 можуть бути лінійно пропорційними до зміни співвідношення параметрів ОІВ, що оцінюється, та об’єкта, обраного як аналога (прямо чи обернено), а можуть бути й нелінійними. При обгрунтуванні наведених коефіцієнтів слід керуватися дослідженнями функціонально-вартісного аналізу продукції, яка виготовляється з використанням ОІВ.

Застосування методу порівняльних продажів для оцінки ОІВ має суттєві обмеження. Це обумовлено різноманітністю техніко-економічних параметрів ОІВ, широким спектром факторів та умов, які впливають на визначення контрактних цін на ОІВ, конфіденційністю вказаної інформації тощо.

75.Концепції реформування відносин власності:самоуправлінська концепція, концепція приватизації.

Намагання реформувати й удосконалити соціалістичну економіку виявилися невдалими, оскільки вони ґрунтувалися на спробах підвищити ефективність економіки, не торкаючись її фундаментальних відносин відносин власності. Практика по­казала, що без адекватної трансформації відносин власності будь-які вдосконалення не дають і не можуть дати бажаних результа­тів. Проголошення незалежності України поставило принципово нове завдання реформування відносин власності для створення нормальної ринкової економіки.

Реформування відносин власності може відбуватися еволю­ційно або рево­люційно.

У світовій практиці відомі дві концепції реформування відно­син власності, синонімами якого у вітчизняній економічній літе­ратурі є «роздержавлення»: перша — полягає в наданні економіч­ної самостійності (самоуправлінська концепція), друга — це вла­сне і є концепція приватизації.

Самоуправлінська концепція передбачає, що власність на за­соби виробництва, хоча б тільки на початкових етапах, залишає­ться державною, приватна власність (точніше колективна) поши­рюється лише на результати господарської діяльності — прибу­ток, який у разі його інвестування належатиме власнику (одно­осібному чи колективному). Проте колективна власність завжди пов'язана з проблемами неефективного управ­ління, її недоліки загальновідомі. Тому самоуправлінська конце­пція переважає на початкових етапах переходу до ринкової еко­номіки, передбачаючи в майбутньому приватизацію державної власності.

Концепцію приватизації можна ви­значити як передання державної власності фізичним особам. Підприємство вважається приватизованим у тому разі, якщо будь-яка частина його майна належатиме певній фізичній особі. Підприємство є приватним і тоді, коли його акціонерами або співвласниками є інші приватні підприємства: банки, фонди та ін.

Однак ці концепції зовсім не є альтернативними. Обидві вони широко застосовуються на практиці і можна казати лише про пе­реважання однієї з них на кожному конкретному етапі роздержа­влення. Переважання тієї чи іншої концепції та темпи процесів реформування власності залежать від політичних, соціальних і економічних умов у кожній окремій країні, але більшість еконо­містів погоджуються на тому, що приватизацію слід розпочинати за умов економічної стабілізації.

76.Основні напрямки, принципи та пріоритети приватизації в Україні.

В Україні процес приватизації регулюється такими Законами України :”Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих підприємств”, “Про приватизаційні папери”, “Про фонд державного майна України”, “Про особливості приватизації майна підприємств паливно-енергетичного комплексу”, “Про оренду майна державних підприємств та організацій, державна програма приватизації майна державних підприємств” і ін.

Принципи і пріоритети приватизації: законність; державне регулювання і контроль; забезпечення соціального захисту та рівності прав громадян України в процесі приватизації, пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна; безоплатне передання державного майна кожному громадянинові України із застосуванням приватизаційних сертифікатів; надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються; повне, своєчасне та достовірне інформування громадян про всі дії щодо приватизації; урахування особливості приватизації об’єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств; застосування переважно конкурентних способів; додержання антимонопольного законодавства; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; продаж державного майна тільки за грошові кошти.

Пріоритетне право громадян на придбання державного майна передбачає: першочергову участь громадян України у придбанні об’єктів приватизації; придбання за рахунок приватизаційних і компенсаційних сертифікатів майна за номінальною вартістю; надання пільгових безготівкових кредитів на цілі приватизації; спрощення процедури участі громадян України у приватизації, стимулювання створення приватизаційної інфраструктури.