- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
Трансфер інтелектуальної власності може здійснюватися на будь-якому етапі життєвого циклу або охоплювати всі етапи: від зародження ідеї до втілення її у продукцію й реалізацію на ринку. Існуючі засоби передачі ОІВ відрізняються за інтенсивністю, тривалістю й характером взаємозв’язків між учасниками інноваційного процесу. їх поділяють на комерційні й безоплатні, двосторонні й багатосторонні, внутрішні та зовнішні. Формами передачі ОІВ на комерційній основі є угоди, до складу яких входять:
- ліцензійна угода —- торговельна угода, за якою одна зі сторін (ліцензіар) надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання ліцензії. Предметом ліцензії може бути як запатентований (зареєстрований), так і незапатентований ОПВ. Таким чином, за своєю юридичною формою ліцензії можуть, бути патентними та безпатентними;
- угода про передачу ноу-хау — надання технічного досвіду й секретів виробництва, які включають відомості технічного, технологічного, економічного, управлінського, фінансового характеру. Предметом купівлі-продажу є незапатентовані ОПВ, що мають комерційну цінність. Відсутність правового захисту обумовила специфіку цих договорів, в яких міститься розділ про збереження конфіденційності інформації, що передається, і про відшкодування збитків у разі її порушення;
- надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу й використання машин та обладнання, напівфабрикатів та матеріалів, отриманих за рахунок закупівлі, оренди, лізингу або яким-небудь іншим шляхом;
- промислова та технічна співпраця у часині, що стосується технічного змісту машин, обладнання, напівфабрикатів і матеріалів;
- надання інжинірингових послуг, до яких належить підготовка техніко-економічних обґрунтувань, проектів; консультації; будівельний, інвесторський і технічний нагляд; проектування нової технології; технічне сприяння проведенню спеціалізованих робіт; проведення випробувань і перевірки машин та обладнання. Переробка сировини замовника з використанням оригінальної технології;
- передача ОПВ у рамках науково-технічної кооперації (як на контрактній основі, так і у разі утворення змішаних товариств), коли значною мірою об’єднується науково-технічний потенціал кожної зі сторін;
- передача ОПВ у вигляді статутного внеску до спільних підприємств, а також внесків під час укладання договорів про спільну діяльність та інвестиційних договорів.
Крім перелічених вище форм угод, існують й некомерційні форми трансферу ОІВ, до яких належать передача науково- технічної інформації у різних видах, проведення наукових конференцій, симпозіумів, виставок і ярмарків, обмін публікаціями тощо.
68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
Передача прав на ОПВ, здійснювана у формі купівлі-продажу ліцензій, в даний час є універсальною формою в усіх країнах світу, через поширення патентного права як права виключного користування. Сучасні ліцензійні угоди включають не тільки право ліцензіата на використання ОПВ, а й передбачають передачу йому знань, технічного досвіду, секретів виробництва тощо, необхідних для практичного освоєння предмета ліцензії.
Оцінка економічної вигоди від операції продажу ліцензії передбачає зіставлення чистого операційного доходу від продажу ліцензії з імовірними втратами частини виключних прав на ОПВ, що є Предметом ліцензії. Ці втрати можуть вивлятися у різних сферах, зокрема, у можливості втрати техніко-технологічного лідерства у майбутньому або у частковій утраті ринків збуту продукції чи надання послуг.
Придбання ліцензій дає змогу заощаджувати час, відмовившись від проведення власних НДДКР, і спрямувати зекономлені трудові, матеріальні та фінансові ресурси в інші сфери виробництва, отримуючи додатковий економічний ефект від використання ОПВ і виробництва продукції.
Обґрунтування доцільності операцій купівлі—продажу ліцензій передбачає проведення аналізу технічного результату та економічної ефективності ліцензійного договору. Аналіз технічного результату полягає у виявленні переваг технічних і технологічних параметрів об’єктів ліцензії порівняно з власними дослідженнями й розробками. Технічні параметри оцінюються у натуральних одиницях виміру, які мають постійний масштаб, що важливо для зіставлення рівня техніки й технології різних країн. Економічний аналіз дає змогу узагальнити оцінювані варіанти техніки, перейти від оцінки окремих параметрів до оцінки сукупності їхніх якостей у цілому та встановити економічний ефект, який можна отримати від купівлі-продажу ліцензій.
У закордонній практиці обґрунтування доцільності купівлі- продажу ліцензій найчастіше враховуються такі фактори: частка продажу на даному ринку, ступінь проникнення на ринок, зміна тенденцій в обсязі продажів, а також розмір ліцензійної винагороди, якість продукції, виготовленої на підставі ліцензійного договору.
