67. Форми трансферу інтелектуальної власності.

Трансфер інтелектуальної власності може здійснюватися на будь-якому етапі життєвого циклу або охоплювати всі етапи: від за­родження ідеї до втілення її у продукцію й реалізацію на ринку. Існуючі засоби передачі ОІВ відрізняються за інтенсивністю, трива­лістю й характером взаємозв’язків між учасниками інноваційного процесу. їх поділяють на комерційні й безоплатні, двосторонні й багатосторонні, внутрішні та зовнішні. Формами передачі ОІВ на комерційній основі є угоди, до складу яких входять:

- ліцензійна угода —- торговельна угода, за якою одна зі сторін (ліцензіар) надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на викорис­тання ліцензії. Предметом ліцензії може бути як запатентований (зареєстрований), так і незапатентований ОПВ. Таким чином, за своєю юридичною формою ліцензії можуть, бути патентними та безпатентними;

- угода про передачу ноу-хау — надання технічного досвіду й секретів виробництва, які включають відомості технічного, тех­нологічного, економічного, управлінського, фінансового харак­теру. Предметом купівлі-продажу є незапатентовані ОПВ, що мають комерційну цінність. Відсутність правового захисту обу­мовила специфіку цих договорів, в яких міститься розділ про збереження конфіденційності інформації, що передається, і про відшкодування збитків у разі її порушення;

- надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу й використання машин та обладнання, напівфабрикатів та матеріалів, отриманих за рахунок закупівлі, оренди, лізингу або яким-небудь іншим шляхом;

- промислова та технічна співпраця у часині, що стосується тех­нічного змісту машин, обладнання, напівфабрикатів і матеріалів;

- надання інжинірингових послуг, до яких належить підготовка техніко-економічних обґрунтувань, проектів; консультації; буді­вельний, інвесторський і технічний нагляд; проектування нової тех­нології; технічне сприяння проведенню спеціалізованих робіт; про­ведення випробувань і перевірки машин та обладнання. Переробка сировини замовника з використанням оригінальної технології;

- передача ОПВ у рамках науково-технічної кооперації (як на контрактній основі, так і у разі утворення змішаних товариств), коли значною мірою об’єднується науково-технічний потенціал кожної зі сторін;

- передача ОПВ у вигляді статутного внеску до спільних під­приємств, а також внесків під час укладання договорів про спіль­ну діяльність та інвестиційних договорів.

Крім перелічених вище форм угод, існують й некомерційні форми трансферу ОІВ, до яких належать передача науково- технічної інформації у різних видах, проведення наукових кон­ференцій, симпозіумів, виставок і ярмарків, обмін публікаціями тощо.

68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.

Передача прав на ОПВ, здійснювана у формі купівлі-продажу ліцензій, в даний час є універсальною формою в усіх країнах сві­ту, через поширення патентного права як права виключного ко­ристування. Сучасні ліцензійні угоди включають не тільки право ліцензіата на використання ОПВ, а й передбачають передачу йо­му знань, технічного досвіду, секретів виробництва тощо, необ­хідних для практичного освоєння предмета ліцензії.

Оцінка економічної вигоди від операції продажу ліцензії пе­редбачає зіставлення чистого операційного доходу від продажу ліцензії з імовірними втратами частини виключних прав на ОПВ, що є Предметом ліцензії. Ці втрати можуть вивлятися у різних сферах, зокрема, у можливості втрати техніко-технологічного лі­дерства у майбутньому або у частковій утраті ринків збуту про­дукції чи надання послуг.

Придбання ліцензій дає змогу заощаджувати час, відмовив­шись від проведення власних НДДКР, і спрямувати зекономлені трудові, матеріальні та фінансові ресурси в інші сфери виробниц­тва, отримуючи додатковий економічний ефект від використання ОПВ і виробництва продукції.

Обґрунтування доцільності операцій купівлі—продажу ліцен­зій передбачає проведення аналізу технічного результату та еко­номічної ефективності ліцензійного договору. Аналіз технічного результату полягає у виявленні переваг технічних і технологіч­них параметрів об’єктів ліцензії порівняно з власними дослі­дженнями й розробками. Технічні параметри оцінюються у нату­ральних одиницях виміру, які мають постійний масштаб, що важливо для зіставлення рівня техніки й технології різних країн. Економічний аналіз дає змогу узагальнити оцінювані варіанти техніки, перейти від оцінки окремих параметрів до оцінки сукуп­ності їхніх якостей у цілому та встановити економічний ефект, який можна отримати від купівлі-продажу ліцензій.

У закордонній практиці обґрунтування доцільності купівлі- продажу ліцензій найчастіше враховуються такі фактори: частка продажу на даному ринку, ступінь проникнення на ринок, зміна те­нденцій в обсязі продажів, а також розмір ліцензійної винагороди, якість продукції, виготовленої на підставі ліцензійного договору.