- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
64. Об’єкти промислової власності.
У Конвенції, яка заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВІОВ), укладеній у Стокгольмі 14 липня 1967 р., зазначається, що інтелектуальна власність включає права на об’єкти. Об’єктами промислової є права на:
Винаходи у всіх галузях людської діяльності
Промислові зразки
Товарні знаки, знаки обслуговування, торгівельні найменування і позначення
Перелік ОПВ, зафіксований у Конвенції ВЮВ, неодноразово доповнювався, зокрема, Паризькою конвенцією з охорони промислової власності 1996 р. корисними моделями, фірмовими найменуваннями, зазначеннями походження чи найменуваннями місць походження. Цей перелік має приблизний характер і з розвитком інтелектуальної діяльності може бути доповнений у законодавстві окремих країн. Так, промислова власність трактується у найширшому сенсі та поширюється не лише на промисловість і торгівлю, а й на галузі сільського господарства та видобувної промисловості, а також на всі продукти промислового чи природного походження, а саме: сорти рослин і фруктів, породи тварин, назви лікеро-горілчаних, виноробних, тютюнових, пиво- безалкогольних виробів, квіти тощо.
Реалізація інноваційної моделі розвитку промисловості обумовлює особливу важливість захисту прав на ОПВ: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг (торгові марки), фірмові найменування, позначення Місць походження товару; об’єкти інших сфер інтелектуальної власності, а саме: наукові відкриття, програми для комп’ютерів, бази даних, топології інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, ноу-хау; право на захист від недобросовісної конкуренції.
65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
Одним з основних напрямів реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України є створення ефективного механізму управління інтелектуальною власністю. У процесі формування ринкових відносин власності результати інтелектуальної творчої діяльності конкретних людей перетворюються в основний предмет інноваційного процесу та основний компонент виробничих сил. Інноваційний розвиток економіки принципово неможливий без надійної правової охорони й механізму регулювання відносин інтелектуальної власності, які б сприяли активізації наукових досліджень, винахідництва, технічної та конструкторсько-естетичної творчості, розвитку ринку інтелектуальної власності. Рівень правової охорони інтелектуальної власності, передусім стан патентної системи, може стимулювати або, навпаки, стримувати інноваційну діяльність фірм і компаній. При опублікуванні інформації про нові розробки чи випуск продукту на ринок без відповідного патентного захисту конкурент отримує можливість заощадити час і кошти на НДЦКР і за рахунок цього отримати додатковий прибуток. Більше того, він може не очікувано запатентувати потрібну йому розробку, що ставить під загрозу випуск продукції на підприємстві, яке є її розробником. Тому охорона інтелектуальної власності у сфері промислового виробництва входить до складу стратегічних завдань промислової політики. Регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності здійснюється на основі Конституції України. Так, стаття 41 Конституції проголошує: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним». У статті 54 зазначено: «Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або порушувати їх без його згоди за винятками, встановленими законом» . Загальні положення про право інтелектуальної власності розкриті у главі 35 Цивільного кодексу України. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові та майнові права на інтелектуальну власність. Немайновими правами є: право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) ОІВ; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації їх творця; інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майновими правами є: право використовувати, дозволяти використання або перешкоджати неправомірному використанню ОІВ. Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) ОІВ (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності
