64. Об’єкти промислової власності.

У Конвенції, яка заснувала Всесвітню організацію інтелектуаль­ної власності (ВІОВ), укладеній у Стокгольмі 14 липня 1967 р., зазначається, що інтелектуальна власність включає права на об’єк­ти. Об’єктами промислової є права на:

1. Винаходи у всіх галузях людської діяльності

2. Промислові зразки

3. Товарні знаки, знаки обслуговування, торгівельні найменування і позначення

Перелік ОПВ, зафіксований у Конвенції ВЮВ, неодноразово доповнювався, зокрема, Паризькою конвенцією з охорони про­мислової власності 1996 р. корисними моделями, фірмовими найменуваннями, зазначеннями походження чи найменуваннями місць походження. Цей перелік має приблизний характер і з роз­витком інтелектуальної діяльності може бути доповнений у зако­нодавстві окремих країн. Так, промислова власність трактується у найширшому сенсі та поширюється не лише на промисловість і торгівлю, а й на галузі сільського господарства та видобувної промисловості, а також на всі продукти промислового чи приро­дного походження, а саме: сорти рослин і фруктів, породи тва­рин, назви лікеро-горілчаних, виноробних, тютюнових, пиво- безалкогольних виробів, квіти тощо.

Реалізація інноваційної моделі розвитку промисловості обу­мовлює особливу важливість захисту прав на ОПВ: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг (торгові марки), фірмові найменування, позначення Місць похо­дження товару; об’єкти інших сфер інтелектуальної власності, а саме: наукові відкриття, програми для комп’ютерів, бази даних, топології інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, ноу-хау; право на захист від недобросовісної конкуренції.

65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.

Одним з основних напрямів реалізації інноваційної мо­делі розвитку економіки України є створення ефективного механі­зму управління інтелектуальною власністю. У процесі формування ринкових відносин власності результати інтелектуальної творчої діяльності конкретних людей перетворюються в основний предмет інноваційного процесу та основний компонент виробничих сил. Інноваційний розвиток економіки принципово неможливий без надійної правової охорони й механізму регулювання відносин ін­телектуальної власності, які б сприяли активізації наукових досліджень, винахідництва, технічної та конструкторсько-естетичної творчості, розвитку ринку інтелектуальної власності. Рівень правової охорони інтелектуальної власності, передусім стан патентної системи, може стимулювати або, навпаки, стриму­вати інноваційну діяльність фірм і компаній. При опублікуванні інформації про нові розробки чи випуск продукту на ринок без відповідного патентного захисту конкурент отримує можливість заощадити час і кошти на НДЦКР і за рахунок цього отримати до­датковий прибуток. Більше того, він може не очікувано запатенту­вати потрібну йому розробку, що ставить під загрозу випуск про­дукції на підприємстві, яке є її розробником. Тому охорона інте­лектуальної власності у сфері промислового виробництва входить до складу стратегічних завдань промислової політики. Регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності здій­снюється на основі Конституції України. Так, стаття 41 Консти­туції проголошує: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуа­льної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно по­збавлений права власності. Право приватної власності є непору­шним». У статті 54 зазначено: «Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на ре­зультати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або порушувати їх без його згоди за винятками, встановленими законом» . Загальні положення про право інтелектуальної власності роз­криті у главі 35 Цивільного кодексу України. Право інтелектуа­льної власності становлять особисті немайнові та майнові права на інтелектуальну власність. Немайновими правами є: право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) ОІВ; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи ре­путації їх творця; інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майновими правами є: право ви­користовувати, дозволяти використання або перешкоджати не­правомірному використанню ОІВ. Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (твор­ці) ОІВ (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуа­льної власності