- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
60. Методи державної інноваційної політики
Основними методами реалізації державної інноваційної політики є такі:
• підтримка і прямий розвиток науково-технічної сфери, створення перспективних науково-дослідних інститутів і лабораторій, які розробляють інноваційні проекти;
• надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують інноваційний продукт, безпроцентних позичок за рахунок коштів Державного інноваційного фонду та інших цільових фондів;
• створення приватних інноваційних фондів, що користуються значними податковими^ кредитними пільгами;
• розроблення та впровадження системи податкових пільг для виробників інноваційного продукту;
» створення системи атестації інноваційної продукції, тобто розроблення методик атестації, визначення установ та організацій, які матимуть право проводити таку атестацію, розроблення та затвердження форм атестатів інноваційної продукції, які надаватимуть право користування податковими пільгами виробникам такої продукції;
• створення державної інформаційної інфраструктури — розвиток загальнонаціональної інформаційної мережі з приєднанням до світової мережі бібліотек, інформаційних центрів, баз даних, мережі «Інтернет», установ для надання консультаційних дорадчих та організаційних послуг інноваторам;
» фінансова допомога вченим, винахідникам і малим фірмам, які працюють над створенням і впровадженням інноваційного продук-
ту — гранти, позички, субсидії, гарантовані кредити, забезпечення дослідників та інженерів відповідним обладнанням і приладдям, приміщенням та сервісом, експортне кредитування тощо;
• зниження державного патентного мита для індивідуальних винахідників;
• розвиток та підтримка системи освіти: повне або часткове утримання закладів загальної та вищої освіти, спеціальної фахової підготовки, системи підвищення кваліфікації;
• створення належного правового середовища для інноваторів, тобто розвиток державного патентного права, правничих засад виробництва та споживання якісної продукції: системи стандартизації виробництв та окремих видів продукції, дозвіл новатору на тимчасову монополію;
• створення сприятливих умов для міжнародної інвестиційної діяльності, зокрема зниження ставок ПДВ на обладнання, що ввозиться для виробництва інноваційної продукції;
• обстоювання прав та інтересів вітчизняних інноваторів у міжнародній кооперації праці;
• зниження державного мита для індивідуальних винахідників;
• прискорення амортизації та інші амортизаційні пільги;
• державне замовлення та закупівля продукції інноваційних фірм.
61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
Під фінансовим механізмом державного інвестування інноваційної діяльності слід розуміти регламентовану державою форму вираження фінансових відносин, що визначає конкретні способи формування й використання цільових фінансових ресурсів з метою активізації та підвищення ефективності інноваційних процесів і забезпечення на цій основі окупності інвестованих коштів.
До джерел фінансування інноваційної діяльності, крім бюджетних коштів та кредитних ресурсів комерційних банків, слід також включати власні кошти інноваційних підприємств, іноземні інвестиції та кошти приватних інвесторів. Це дає змогу розширити сферу й збільшити обсяги інвестиційних ресурсів, що залучаються до інноваційного процесу, та виокремити такі форми інвестування: кредитну, лізингову, компенсаційну, акціонерну, облігаційну
До складу інституціональних засад належить організаційне забезпечення, кадрове забезпечення, інфраструктура забезпечення, моніторинг інноваційного процесу. Важливим практичним інструментом реалізації державної інноваційної політики є чіткий законодавчий розподіл повноважень, відповідальності та способів формування й використання фінансових ресурсів між різними органами управління.
Організаційну основу фінансово-кредитного механізму державного інвестування інноваційної діяльності становлять: Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності та його регіональні відділення, державні інноваційні фінансово-кредитні установи та їх регіональні відділення, місцеві органи державної влади та самоврядування, комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи.
До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері реалізації інноваційної політики належать: виконання державного бюджету щодо фінансування наукових установ і вищих навчальних закладів, створення спеціалізованих державних фінансово-кредитних установ та підготовка у складі Державного бюджету України пропозицій щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки виконання інноваційних проектів і програм.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності здійснює заходи щодо проведення єдиної науково-технічної та інноваційної політики; проводить експертизу та здійснює державну реєстрацію інноваційних проектів; доручає державним інноваційним фінансово- кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів і здійснення фінансової підтримки цих проектів; організовує підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері інноваційної діяльності. Повноваження щодо доручення державним інноваційним фінансово-кредитним установам здійснення конкурсного відбору інноваційних проектів із пріоритетних галузевих (регіональних) напрямів інноваційної діяльності і здійснення їх фінансової підтримки надані також іншим центральним органам виконавчої влади та місцевим державним адміністраціям. Місцеві органи самоврядування створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи, визначають кошти місцевих бюджетів для фінансування місцевих інноваційних програм.
Державні інноваційні фінансово-кредитні установи та їх регіональні відділення, а також комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи проводять конкурсний відбір інноваційних проектів регіональних інноваційних програм і здійснюють їх фінансову підтримку у формах повного або часткового безпроцентного кредитування, передавання майна у лізинг, повної чи часткової компенсації процентів за користування банківським кредитом, надання державних гарантій комерційним банкам, майнового страхування реалізації інноваційних проектів.
Фінансова підтримка державними та комунальними інноваційними фінансово-кредитними установами інноваційних проектів у формі надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умов наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо
