- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
59. Складові організаційно-економічного механізму
Необхідною умовою ефективної реалізації інноваційної політики є комплексний підхід до створення та функціонування організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності. Складовими цього механізму є комплекс напрямів, методів та інструментів впливу держави на інноваційні процеси в економіці; система державного інвестування інноваційної діяльності; заходи, спрямовані на створення сприятливого соціально-економічного середовища для інноваційної діяльності.
Напрями державного регулювання інноваційної діяльності передбачають:
—визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; —розробку цільових комплексних програм;
—податкове регулювання;
—бюджетне регулювання;
—кредитне регулювання;
—розвиток конкуренції та обмеження монополізму в інноваційній сфері;
—кваліфікування та експертизу інноваційних проектів, видачу свідоцтва про внесення інноваційного проекту до Державного реєстру;
—державне замовлення на проведення наукових досліджень та підготовку кадрів для науково-технічної сфери;
—захист інтелектуальної власності;
—міжнародну науково-технічну кооперацію.
Кожен з цих напрямів реалізується на практиці за допомогою універсальних методів та інструментів державного регулювання економіки (надання податкових пільг, визначення бюджетних асигнувань, надання кредитних пільг, зменшення митних тарифів тощо).
Поряд з універсальними методами та інструментами реалізація інноваційного напряму промислової політики передбачає застосування специфічних заходів. До основних специфічних методів та інструментів державної інноваційної політики належать: (визначення й підтримка пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного, галузевого, регіонального та місцевого рівнів, науково-дослідних інститутів і лабораторій, технопарків і технополісів; формування та реалізація загальнодержавних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм, спрямованих на створення та організацію виробництва наукомісткої високотехнологічної конкурентоспроможної на внутрішньому й зовнішньому ринках продукції; створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки та стимулювання інноваційної діяльності, захист прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності тощо)
Напрями, методи та інструменти державного регулювання інноваційної діяльності є елементами системи, між якими існують причинно-наслідкові зв’язки. Саме наявність цих зв’язків дозволяє розглядати їх як складові механізму державного регулювання інноваційної діяльності. Відсутність хоча б одного елемента (або неефективне його застосування) знижує результативність механізму в цілому.
Центральною складовою організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності є система державного інвестування, яка включає функціональні (цільові) засади, нормативно-правове забезпечення, фінансово-кредитне забезпечення, інституціональні засади тощо.
Функціональні (цільові) засади спрямовані на досягнення сталого й динамічного розвитку національної економіки, прискорення впровадження досягнень науки, техніки й технологій у виробництво, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, розвиток міжнародної науково-технологічної кооперації, розвиток науково-технічного та інноваційного потенціалу, збільшення національних та закордонних інвестицій в інноваційну сферу, підвищення ефективності інноваційної діяльності, підвищення добробуту та соціального статусу працівників інноваційної сфери.
Нормативно-правове забезпечення включає законодавче забезпечення, інструктивно-методичні документи з питань формування та використання фінансових ресурсів, адміністративне регулювання.
Законодавче забезпечення засновується на законах України щодо регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності, стимулювання пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, відповідних нормах цивільного, адміністративного, трудового, податкового та інших галузей чинного законодавства. Законодавчою базою державного регулювання інноваційної діяльності є Конституція України, Закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1991), «Про наукову і науково-технічну експертизу» (1995), «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» (2001), «Про інноваційну діяльність» (2002), «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» (2003), «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» (1999), «Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України» (1999).
