- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
Формування та реалізацію ПП здійснюють державні органи місцевої та центральної влади: Президент України, ВРУ, КМУ, міністерства, відомства, місцеві державні адміністрації. Президент: формує стратегію ПП як складову стратегії соціально – економічної політики держави; здійснює правове регулювання економічних відносин у промисловості: видає укази й розпорядження стосовно проведення економічних реформ у пром. Комплексі, затверджує закони, ухвалені ВРУ, або використовує право вето із наступним поверненням законів; призначає Міністрів економіки і ПП, Голів Фонду держмайна та Антимонопольного комітету, голів місцевих державних адміністрацій, і припиняє їх повноваження. Утворює, реорганізовує та ліквідує міністерства, державні комітети та ін. центральні органи виконавчої влади. ВРУ: ухвалює закони, що регулюють розвиток промисловості; визначає засади ПП в процесі розгляду та прийняття «Держ. програми соц-ек розвитку»; затверджує програми ек. й науково-технічного розвитку; передбачає потребу фінансування цих програм у держбюджеті; контролює використання бюджетних коштів; дає згоду на посади та звільнення з посад Президентом України голів Фонду держмайна та Антимонопольного комітету; затверджує перелік об’єктів пром. призначення, що не підлягають приватизації. КМУ: забезпечує проведення державної ПП; організовує підготовку та реалізацію цільових комплексних програм розвитку промисловості; забезпечує розроблення й виконання програм структурної перебудови промисловості; визначає пріоритетні галузі промисловості; здійснює заходи з реструктуризацією та санацією пром. підприємств; забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника; реалізує державну інвестиційну та науково-технічну політику; визначає обсяги державного замовлення; здійснює згідно із законами управління об’єктами державної власності в промисловості; розробляє та забезпечує виконання державних програм приватизації; реалізує державну фінансову та податкову політику; створює сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій у промисловість4 здійснює в межах закону регулювання ЗЕД промислових підприємств. Міністерство економіки та з питань Європейської інтеграції: координує діяльність інших центральних та місцевих органів виконавчої влади; розробляє стратегію і механізм реалізації структурної, інвестиційної, науково-технічної та інноваційної політики в промисловості; аналізує та узагальнює стан і тенденції розвитку промисловості; розробляє механізм регулювання розвитку промисловості; здійснює координацію міжгалузевих зв’язків. Мінпромполітики: (діяльність Мінпромполітики спрямовує та координується Кабінетом Міністрів України). Завдання: підготовка пропозицій щодо формування держпромполітики та забезпечення її реалізації; розроблення прогнозних стратегічних напрямів структурної інвестиційної політики, аналіз фінансово-економічного стану розвитку промисловості; розроблення проектів держпрограм розвитку промисловості, координація їх виконання; участь в підготовці пропозицій з удосконалення механізму держрегулювання розвитку промисловості; сприяння створенню правових та економічних умов, що стимулюють прискорення інноваційних та інвестиційних процесів у промисловості, налагодження міжнародних господарських зв’язків. Фонд держмайна: здійснює визначені Конституцією та законами України повноваження власника державного майна, виконує функції з управління об’єктами державної власності; реалізує держполітику у сфері приватизації промпідприємств, здійснює управління цими об’єктами в процесі приватизації, виступає як орендар цілісних майнових комплексів промпідприємств, що є в державній власності. Антимонопольний комітет: розвивати конкуренцію та демонополізацію економіки.
