- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
В Україні існує розгалужена структура державних органів, що здійснюють науково-технічну політику. У структурах як законодавчих, так і виконавчих органів державної влади створено відповідні органи, до функцій яких належить формування засад науково-технічної політики.
При Президентові України створено Національну раду з питань державної політики у сфері науково-технічної діяльності, до якої входять провідні вчені різних галузей науки, відповідальні урядовці, працівники міністерств та відомств, на які покладено реалізацію НТ політики. Національна рада готує пропозиції щодо визначення принципів державної НТ політики, пріоритетних напрямів розвитку НТП, та механізмів її реалізації.
Верховна-Рада України:
- ухвалює закони та постанови, що визначають основні цілі, напрями, принципи державної НТ політики,
- затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, та перелік національних науково-технічних програм,
- створює систему кредитно-фінансових, податкових та митних регуляторів у науково-технічній сфері,
- встановлює обсяги бюджетного фінансування національних НТ програм,
- визначає розміри відрахувань до позабюджетних фондів.
Для розв'язання питань формування НТ політики при Верховній Раді України створено комітет з питань науки та народної освіти.
КМУ:
- координує роботу органів державної виконавчої влади з реалізації НТП
- ухвалює постанови, спрямовані на створення на основі чинного законодавства економічних, правових і організаційних механізмів
- організує розроблення національних та державних НТ програм, створює органи управління і механізм реалізації програм, контролює їх виконання, розподіляє кошти бюджету, призначені для фінансування і використання позабюджетних фондів для НТ діяльності
- координує роботу міністерств, відомств та інших центральних органів державного управління України і місцевих органів державної влади.
Безпосередню роботу з розроблення, обґрунтування та ресурсного забезпечення національних та державних науково-технічних програм проводять Міністерство економіки та Європейської інтеграції (головний виконавець), Міністерство промислової політики, галузеві міністерства, Міністерство освіти і науки, Міністерство фінансів, Національна академія наук України, галузеві академії наук. При Національній академії наук України працює міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень. З метою реалізації комплексного підходу до вирішення проблем НТ розвитку при Кабінеті Міністрів України створено відповідну комісію.
Проте незважаючи на велику кількість державних органів, до функцій яких належить здійснення НТ політики, нині єдиного державного органу, відповідального за реалізацію цієї політики, у країні немає. Так, проведення НТ політики в промисловості здійснюється Міністерством промислової політики. Водночас розв'язання питань науки і інтелектуальної власності, а також роботи зі впровадження більшості інноваційних проектів у промисловості, належать до компетенції Міністерства освіти і науки. Чинна структура не забезпечує реалізації всього комплексу методів проведення НТ політики, і зокрема належної дії фінансово-кредитних та податкових регуляторів
З метою централізації функцій з реалізації НТ політики пропонується створити Міністерство науки і технології, в компетенцію якого входитимуть вирішення питань інтелектуальної власності та інноваційного розвитку, а також підпорядкувати новоствореному Державному банку розвитку науки, техніки і технології фінансово-лізингову компанію. Для впровадження на практиці положень законів України, якими передбачається використання фінансово-кредитних і податкових регуляторів, пропонується залучити до структури органів, що здійснюють НТ політику, НБУ, ДПА та Державний комітет з нагляду за страховою справою, тобто органи, безпосередньо пов'язані із впровадженням конкретних методів реалізації НТ політики.
