- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
Однією з основних проблем оцінки ефективності інвестиційної політики є проблема вибору критерію оцінки. Класична ринкова теорія розглядає три критерії ефективності: продуктивність, економічна ефективність, технічна ефективність.
Згідно з традиційним визначенням продуктивність — це співвідношення між отриманим результатом та витраченими за одиницю часу ресурсами. Продуктивність інвестиційної політики характеризується кількістю рішень, котрі ухвалюють працівники органів державної влади у певному напрямку інвестиційної політики.
Індекси продуктивності відображають зміну співвідношення між кількісною характеристикою результату і кількісною характерне тикою витрачених на його отримання ресурсів. Для установ з од ним видом послуг і одним видом ресурсу (працею) індекс може розрахувати за такою формулою:
де
Sh
—
складність /-го інвестиційного проекту
в поточному періоді;
L0 — середня кількість працівників у поточному періоді; п — кількість інвестиційних проектів у поточному періоді; SІо — складність /-го інвестиційного проекту в базовому періоді;
L1 — середня кількість працівників у базовому періоді;
т — кількість інвестиційних проектів у базовому періоді.
У разі, коли державна установа виконує кілька видів послуг (приймає різні рішення) і використовує кілька видів ресурсів (наприклад працю і матеріальні ресурси), продуктивність можна розрахувати за формулою:
де
N — кількість одиниць складності
інвестиційних проектів, щодо яких
ухвалено рішення протягом місяця (або
іншого певного періоду)
L — середня кількість працівників установи; К — вартість основних засобів, які використовуються для прийняття рішень;
F -фондоозброєність праці в державній установі;
K -вартість основних засобів, які використовуються в даному місяці для прийняття рішення одиничної складності (свого роду «фондомісткість рішення»).
У теорії економічної ефективності більшість учених виділяє два показники економічної оцінки результату: абсолютний і відносний.
Величина економічного ефекту, так само як і економічної ефективності, формується не тільки під впливом конкретного рішення, а є ще й результатом певного рівня розвитку промисловості. Урахування приросту вигод і витрат потребує уточнення наведених раніше формул: економічна оцінка результату (ефект) прийняття рішень = зміна економічної вигоди в результаті прийняття рішень – зміна економічних ресурсів;
економічна оцінка результату (ефективність) прийняття рішень = (економічні вигоди після прийняття рішень* витрати економічних ресурсів до прийняття рішень)/(економічні вигоди до прийняття рішень*витрати економічних ресурсів після прийняття рішень)
Для визначення якісних параметрів інвестиційної політики використовується критерій технічної ефективності. Технічна ефективність характеризує рівень досягнення результату, тобто рівень просування до бажаної цілі. Принципова відмінність між економічною і технічною ефективністю полягає в способі оцінки вигід і витрат. Економічна ефективність розраховує результат ухвалення рішення як різницю між тим, що було до його ухвалення і тим, що стало після його ухвалення і реалізації на практиці. Технічна ефективність визначає результат прийняття рішення як різницю між максимально можливим позитивним результатом від нього та результатом фактично досягнутим.
З метою оцінки витрат та вигід для розрахунку технічної ефективності вводяться поняття, явних та неявних витрат і вигід. Явні витрати та вигоди — це фактичні показники, на підставі яких виконується розрахунок економічної ефективності. Неявні витрати — це неодержані доходи від найліпшого альтернативного рішення у сфері інвестиційної політики.
Для розрахунків технічної ефективності інвестиційної політики засадничим є поняття альтернативної вартості. Альтернативна вартість використовується за проведення аналізу можливих витрат і вигід. Альтернативна вартість використаного в певний спосіб ресурсу визначається його цінністю в разі використання на інші альтернативні цілі, які можуть дати максимально можливий позитивний результат.
