- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
Залучення іноземного капіталу для інвестування економіки країни здійснюється в трьох основних формах:
- прямого інвестування через створення як підприємств з іноземним капіталом, так і спільних підприємств;
- через продаж іноземним інвесторам цінних паперів;
- через отримання кредитів, позик та гарантій міжнародних фінансових інституцій, державних установ різних країн, банків тощо.
Діяльність іноземних інвесторів в Україні регулюється майже 70-ма законодавчими та нормативними актами, зокрема законами України «Про захист іноземних інвестицій» (1991 р.), «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (1994 р.), «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.), низкою положень інших законів. Через численні «призупинення» та пряме скасування окремих законодавчих положень намагання держави створити сприятливі умови для іноземного інвестування тільки дискредитували себе.
Активізація залучення іноземних інвестицій у виробничу сферу потребує певного пільгового режиму оподаткування. Україна не може встановлювати вищі ставки оподаткування прибутку від іноземних інвестицій, ніж в інших країнах Східної Європи. Ефективними засобами також є запровадження інвестиційного податкового кредиту, або податкових канікул, швидке списання капіталу через прискорену амортизацію, тимчасове створення пільгових умов для реалізації продукції, виробленої на підприємствах з іноземними інвестиціями.
Важливою сферою державного регулювання інвестиційної діяльності є встановлення умов інвестування за межі країни. Відповідно до чинних нормативних актів встановлено такі умови надання індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами інвестицій за межі країни:
- резиденти можуть здійснювати інвестиції за межі України через: участь у підприємствах, які створюються спільно з іноземними юридичними чи фізичними особами; придбання частки в діючих іноземних підприємствах чи придбання у власність таких підприємств у цілому; створення за межами країни підприємств, які б повністю належали українським інвесторам, а також від криття філій та інших окремих підрозділів; придбання нерухомого та рухомого майна, інших майнових прав та прав інтелектуальної власності; придбання акцій, облігацій, інших цінних паперів іноземних держав, фірм, банків тощо;
- інвестиції за межі країни здійснюються резидентами виключно за рахунок власних коштів, зарезервованих та відображених з цією метою на рахунках бухгалтерського балансу. Заборонено використовувати для цього позичені кошти;
- усі види грошових інвестицій за межі країни мають здійснюватись лише в безготівковій формі виключно через кореспондентські рахунки вповноважених банків у банках країн інвестування;
- усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті (прибуток, дивіденди та ін.), які отримані від здійснення інвестиційної діяльності за межами України, мають зараховуватись на валютні рахунки резидентів.
35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
рис. Інфраструктура інвестиційного ринку
На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру Взаємодія цих посередників з інвесторами, виробниками та власниками інвестиційних товарів характеризує ступені розвитку ринкових відносин в інвестиційній сфері.Стан інвестиційного ринку та його окремих сегментів характеризують показники попиту, пропозиції, ціни, конкуренції. Ці показники перебувають під впливом багатьох різнорідних внутрішньоринкових і макроекономічних чинників, які обумовлюють динаміку інвестиційного ринку.
Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення його показників визначається за допомогою кон'юнктурних досліджень. Динаміка інвестиційного ринку в цілому й промисловості зокрема має циклічний характер і є вельми чутливою відносн" політичних та економічних очікувань.
На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру Взаємодія цих посередників з інвесторами, виробниками та власниками інвестиційних товарів характеризує ступені розвитку ринкових відносин в інвестиційній сфері.
40. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства
Для оцінки рентабельності підприємств використовується методика аналізу, розроблена корпорацією «Дюпон», яка дає змогу об'єднати показники рентабельності в єдиній системі
Аналіз ділової активності дає змогу виявити зрушення у швидкості обертання активів і через те вказує на можливі терміни погашення кредиторської заборгованості й відновлення платоспроможності промислового підприємства.
Інвестиційна привабливість підприємства в кінцевому підсумку безперечно залежить від величини прибутків, отриманих інвесторами на вкладений капітал та можливістю їх отримання в майбутньому. Це визначає ринкову вартість акцій, а значить і суму капіталу, якою володіє акціонер. За допомогою норми прибутку на капітал здійснюється порівняння інвестиційної привабливості підприємств і робляться остаточні висновки про доцільність реалізації конкретних інвестиційних проектів. Світова практика опрацювала досить досконалу систему показників фінансово-економічного аналізу підприємств, які зараз активно використовуються як національними, так і закордонними інвесторами. Ця система показників виконує індикативні функції і набуває все більшого поширення в практиці обґрунтування заходів інвестиційної політики.
