34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави

Залучення іноземного капіталу для інвестування економіки країни здійснюється в трьох основних формах:

- прямого інвестування через створення як підприємств з іноземним капіталом, так і спільних підприємств;

- через продаж іноземним інвесторам цінних паперів;

- через отримання кредитів, позик та гарантій міжнародних фінансових інституцій, державних установ різних країн, банків тощо.

Діяльність іноземних інвесторів в Україні регулюється майже 70-ма законодавчими та нормативними актами, зокрема законами України «Про захист іноземних інвестицій» (1991 р.), «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (1994 р.), «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.), низкою положень інших законів. Через численні «призупинення» та пряме скасування окремих законодавчих положень намагання держави створити сприятливі умови для іноземного інвестування тільки дискредитували себе.

Активізація залучення іноземних інвестицій у виробничу сферу потребує певного пільгового режиму оподаткування. Україна не може встановлювати вищі ставки оподаткування прибутку від іноземних інвестицій, ніж в інших країнах Східної Європи. Ефективними засобами також є запровадження інвестиційного податкового кредиту, або податкових канікул, швидке списання капіталу через прискорену амортизацію, тимчасове створення пільгових умов для реалізації продукції, виробленої на підприємствах з іноземними інвестиціями.

Важливою сферою державного регулювання інвестиційної діяльності є встановлення умов інвестування за межі країни. Відповідно до чинних нормативних актів встановлено такі умови надання індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами інвестицій за межі країни:

- резиденти можуть здійснювати інвестиції за межі України через: участь у підприємствах, які створюються спільно з іноземними юридичними чи фізичними особами; придбання частки в діючих іноземних підприємствах чи придбання у власність таких підприємств у цілому; створення за межами країни підприємств, які б повністю належали українським інвесторам, а також від криття філій та інших окремих підрозділів; придбання нерухомого та рухомого майна, інших майнових прав та прав інтелектуальної власності; придбання акцій, облігацій, інших цінних паперів іноземних держав, фірм, банків тощо;

- інвестиції за межі країни здійснюються резидентами виключно за рахунок власних коштів, зарезервованих та відображених з цією метою на рахунках бухгалтерського балансу. Заборонено використовувати для цього позичені кошти;

- усі види грошових інвестицій за межі країни мають здійснюватись лише в безготівковій формі виключно через кореспондентські рахунки вповноважених банків у банках країн інвестування;

- усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті (прибуток, дивіденди та ін.), які отримані від здійснення інвестиційної діяльності за межами України, мають зараховуватись на валютні рахунки резидентів.

35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку

рис. Інфраструктура інвестиційного ринку

На інвестиційному ринку працює велика кількість різних по­середників, які створюють його інфраструктуру Взає­модія цих посередників з інвесторами, виробниками та власни­ками інвестиційних товарів характеризує ступені розвитку рин­кових відносин в інвестиційній сфері.Стан інвестиційного ринку та його окремих сегментів харак­теризують показники попиту, пропозиції, ціни, конкуренції. Ці показники перебувають під впливом багатьох різнорідних внутрішньоринкових і макроекономічних чинників, які обумовлюють динаміку інвестиційного ринку.

Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення його показників визначається за допомогою кон'юнктурних досліджень. Динаміка інвестиційного ринку в цілому й промисловості зокрема має циклічний характер і є вельми чутливою відносн" політичних та економічних очікувань.

На інвестиційному ринку працює велика кількість різних по­середників, які створюють його інфраструктуру Взає­модія цих посередників з інвесторами, виробниками та власни­ками інвестиційних товарів характеризує ступені розвитку рин­кових відносин в інвестиційній сфері.

40. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства

Для оцінки рентабельності підприємств використовується методика аналізу, розроблена корпорацією «Дюпон», яка дає змогу об'єднати показники рентабельності в єдиній системі

Аналіз ділової активності дає змогу виявити зрушення у швидкості обертання активів і через те вказує на можливі термі­ни погашення кредиторської заборгованості й відновлення пла­тоспроможності промислового підприємства.

Інвестиційна привабливість підприємства в кінцевому підсум­ку безперечно залежить від величини прибутків, отриманих інве­сторами на вкладений капітал та можливістю їх отримання в майбутньому. Це визначає ринкову вартість акцій, а значить і су­му капіталу, якою володіє акціонер. За допомогою норми прибут­ку на капітал здійснюється порівняння інвестиційної привабли­вості підприємств і робляться остаточні висновки про доцільність реалізації конкретних інвестиційних проектів. Світова практика опрацювала досить досконалу систему показ­ників фінансово-економічного аналізу підприємств, які зараз ак­тивно використовуються як національними, так і закордонними інвесторами. Ця система показників виконує індикативні функції і набуває все більшого поширення в практиці обґрунтування за­ходів інвестиційної політики.