4. Методи та засоби промислової політики

Відродження та зростання економіки України передбачає розроблення і реалізацію такої промислової політики, яка ґрунтується на принципі поєднання інтересів усіх верств суспільства. Логічну структуру ПП можна зобразити за допомогою алгоритму: інтереси – цілі – пріоритети – напрями – методи. Обов’язковою умовою розвитку промисловості є інтенсифікація відтворювальних процесів за допомогою засобів структурної та амортизаційної політики. Одним із напрямів є розробка цільових комплексних програм, для розробки яких використовуються балансовий, нормативний, сітьовий методи планування. Напрям – податкове регулювання розвитку промисловості ґрунтується на регулювальній функції податків і є засобом створення сприятливих умов для розвитку як промисловості в цілому, так і окремих галузей і виробництв. Грошово – кредитне регулювання розвитку окремих секторів економіки, зокрема промисловості використовує наступні методи: диференціація та зміни облікових ставок, регулювання обсягів фінансування, зміна норм обов’язкових резервів, створення спеціалізованих банків, що кредитують промисловість. Засобом амортизаційної політики як напряму є: гнучка система нарахування амортизації, яка дає можливість підприємствам самостійно вибирати методи нарахування амортизації та вільно переходити з прискореного методу на рівномірний і регресивний. Напрям державної інвестиційної політики полягає у створенні умов для активізації інвестиційної діяльності приватних інвесторів та стимулювання припливу капіталу в промислове виробництво. З цією метою держава користується широким діапазоном правових, економічних та адміністративних методів державного регулювання, які можуть забезпечити концентрацію та ефективне використання інвестиційних ресурсів у пріоритетних напрямах, створення ефективних науково – виробничих комплексів, структурні зрушення в напрямку виробництва конкурентноспроможної продукції, розширення внутрішнього ринку й експорту промислових товарів. Напрям реформування відносин власності здійснюється через приватизацію, корпоратизацію та передавання в оренду державних підприємств. Напрям – контроль і регулювання ціноутворення на промислові товари здійснюється в першу чергу за рахунок спостереження за рівнем цін, змін ставок та порядку нарахування амортизації, зміни в оподаткуванні, вступу України до міжнародних інтеграційних об’єднань, встановлення квот і мита в зовнішній торгівлі. Напрям державне замовлення - використовує документ, який визначає права та обов’язки держави і підприємства, яке перемогло на конкурсі, державний договір – контракт. Контракти є за призначенням (за видами продукції, робіт і послуг ) і за методами ціноутворення (з фіксованою ціною, з відшкодуванням обґрунтованих витрат, заохочувальні).

Головною метою ПП є забезпечення відновлення і зростання виробництва в промисловому секторі економіки.

3.Напрямки реалізації промислової політики.

Промислова політика реалізується у таких напрямках:

Промислова політика реалізується у таких напрямках:

- Розробка цільових комплексних програм застосовується у тих випадках, коли за рахунок ринкових механізмів не можна виконувати конкретні завдання промислового розвитку. Комплексні цільові програми дозволяють взаємно пов’язати виконання етапів і робіт, виконавців, строки, ресурси, які потрібно залучити для досягнення цілей програм.

- Розвиток конкуренції та обмеження монополізму. Необхідність таких заходів з боку держави пояснюється неефективністю монопольного виробництва з погляду розподілу та використання ресурсів. Вживаються заходи, спрямовані не на ліквідацію монополій, а на обмеження монопольних позицій на ринку шляхом усунення штучних бар’єрів та розвитку конкуренції.

- Податкове регулювання розвитку промисловості ґрунтується на регулюючій функції податків і виступає як засіб створення сприятливих умов розвитку промисловості як у цілому, так і окремих її галузей та виробництв.

- Амортизаційна політика. Суть її в застосуванні гнучкої системи нарахування амортизації, яка дає змогу підприємствам самостійно обирати методи нарахування амортизації та вільно переходити з прискореного методу на рівномірний і регресивний.

-Державна інвестиційна політика спрямована на створення високотехнологічних промислових підприємств, модернізацію та реконструкцію діючих виробництв. Її стратегія полягає у створенні умов для активізації інвестиційної діяльності приватних інвесторів та стимулювання притоку капіталу в промислове виробництво.

- Науково-технічна та інноваційна політика. В умовах посилення міжнародної економічної конкуренції виробництво наукомісткої продукції та впровадження прогресивних технологій стають стратегічним напрямком боротьби на світовому ринку. Вирішальним чинником успіху є здатність науково-промислового комплексу розробити та швидко засвоїти у виробництві нові види продукції.

- Реформування відносин власності, яке здійснюється шляхом приватизації, корпоратизації та передачі в оренду державних підприємств. Принциповим у процесі реформування відносин власності є вибір ефективного власника, який здатний розпоряджатися своєю власністю з максимальною економічною вигодою.

- Контроль і регулювання ціноутворення на промислові товари. Втручання держави в процеси ціноутворення передбачає спостереження за рівнем цін, яке здійснюється центральними статистичними органами держави, науково-дослідними установами та громадськими організаціями.

- Державне замовлення, забезпечує потреби в промисловій продукції, роботах та послугах у сферах оборони, охорони громадського порядку, охорони здоров’я, освіти, культури, соц.захисту виконання науково-технічних розробок,і ін.

- Інтеграція промисловості України у світове господарство. Інтеграційні процеси вимагають реформи зовнішньої торгівлі в напрямку її лібералізації. Забезпечення економічної

безпеки, яка дає контури всіх рішень у сфері пром.політики. Головною проблемою тут є необхідність раціонального поєднання лібералізації з протекціонізмом щодо пріоритетних галузей національної промисловості.