- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
Істотним важелем активізації інвестиційних процесів є грошово-кредитна державна політика. Така політика впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг та роботу банківської системи, яка мультиплікативно створює грошові кошти. НБУ залежно від стану економіки здійснює кредитну експансію чи кредитну рестрикцію. Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду для стимулювання економічного розвитку. Політика кредитної рестрикції має на меті стримування інвестиційної активності. Подорожчання кредитних ресурсів примушує інвесторів вкладати кошти в найефективніші, прибуткові проекти.
НБУ справляє істотний вплив на інвестиційний процес також і через регулювання норми обов'язкових, або мінімальних резервів. Норми обов'язкових резервів для комерційних банків установлюються як певний процент від суми депозитів, котрі в НБУ зберігаються на їх рахунках. За збільшення кредитних ресурсів комерційні банки розширюють кредитні операції, збільшують частки довгострокових кредитів і навпаки.
Держава через Національний банк проводить операції на фондовому ринку, тобто здійснює емісію, продаж, купівлю державних цінних паперів. Установлюючи вигідні умови придбання (ціна або дивіденди) своїх цінних паперів, держава стимулює купівлю їх юридичними та фізичними особами і цим зменшує кількість вільних грошей, що можуть бути використані для кредитування інвестицій через банківську систему. Навпаки, знижуючи цінові та дивідендні умови державних цінних паперів, держава стимулює продаж їх юридичними та фізичними особами. Тому в останніх з'являються додаткові кошти, які через банківську систему або безпосередньо використовуються для фінансування інвестицій.
Закріплений на законодавчому рівні принцип децентралізації інвестиційної діяльності має підкріплюватися відповідним блоком заохочення до нагромаджень та реінвестування. Банківська система в Україні має вже неабиякий капітал, придатний для інвестицій. Необхідно розробити механізм стимулювання перерозподілу банківських активів у бік довгострокового інвестування. Активізувати участь комерційних банків в інвестиційному процесі можна переходом на змінні процентні ставки, створенням промислово-фінансових груп, пільговим оподаткуванням доходів банків від довгострокових кредитів.
29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
Амортизаційна політика є одним з головних важелів, що дають можливість державі на макрорівні впливати на інвестиційну сферу.
Аналізуючи процеси відтворення основних фондів в Україні більшість економістів висновує, що існуюча амортизаційна політика не сприяє, а навпаки – протидіє нагромадженню інвестиційних ресурсів. Розміри амортизаційних відрахувань підприємств в кілька разів менші від сум, необхідних для відтворення основних фондів. За останні десять років для українських підприємств амортизаційні фонди практично повністю втратили своє значення як джерело власних коштів для фінансування інвестицій.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» для всіх суб'єктів підприємницької діяльності встановлено режим прискореної амортизації, який ґрунтується на запровадженні підвищених, але постійних на весь період, норм амортизаційних нарахувань та розрахунку зносу, виходячи із залишкової вартості груп основних фондів. Такі заходи можна було б розглядати як намагання держави суттєво знизити загальний рівень оподаткування внаслідок перерозподілу прибутку в амортизаційні фонди і відповідного скорочення бази податку на прибуток. Більший обсяг сформованих коштів амортизаційного фонду може бути спрямований на нове інвестування. Але така загальна позитивна сутність прискореної амортизації суттєво обмежується визначеним у законі порядком нарахування амортизації та ухваленим 1998 року порядком відрахувань частини амортизаційних нарахувань до бюджету. Зараз цей метод майже не використовується.
З метою активізації інвестиційних процесів доцільно: проводити індексацію основних фондів відповідно до темпів зростання цін з періодичністю не менше ніж один раз на рік; відмовитись від застосування знижувальних коефіцієнтів щодо норм амортизації; припинити практику вилучення амортизаційних нарахувань в бюджет; дозволити підприємствам самостійно вибирати методи амортизації та вільно переходити з прискорених методів на рівномірні в будь-який час; запровадити систему контролю цільового використання амортизаційних фондів на цілі інвестування у виробництво.