- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні відрахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів в приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. 38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного механізму
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
Важлива роль в організації інвестиційної діяльності належить державі. Державна інвестиційна політика – це комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів. Аналіз світової практики інвестиційних процесів дає змогу виділити два типи державної інвестиційної політики: пасивну та активну.
Пасивна політика полягає в тому, що держава застосовує методи переважно правового та економічного характеру, максимально обмежуючи безпосереднє адміністративне “втручання” в інвестиційні процеси.
За активної державної інвестиційної політики держава широко застосовує всі види захрдів (у тому числі й адміністративні), і часто сама виступає як інвестор.
В Україні інвестиційний процес регулюють понад 100 законів та нормативних актів, що з них найважливішими є Закон України “Про інвестиційну діяльність” (1991р.), Закон України “Про іноземні інвестиції”(1992р.), Декрет Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування”(1993р.), Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”(1991р.) та ін.
На дальшу активізаційно-інвестиційних процесів було спрямовано “Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки”, затверджену Постановою КМУ від 1 червня 1995р.. Ця концепція визначає основні напрямки державної інвестиційної політики з урахуванням реальної економічної ситуації, перспектив залучення інвестицій та їх використання.
Метою державної інвестиційної політики є створення конкурентного середовище, реалізація програм структурної перебудови економіки України, спрямування інвестицій у пріоритетні галузі та програми.
В основу державного регулювання інвестиційної діяльності покладено такі принципи:
- послідовна децентралізація інвестиційного процесу;
- збільшення частки внутрішніх коштів суб'эктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів;
- перенесення центру ваги з безповторного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;
- виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки, за адресним принципом;
- фінансування об'єктів, будівництво яких починається за рахунок бюджетних коштів, як правило на конкурсній основі;
- надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню і реконструкції діючих підприємств;
- здійснення відповідними державними організаціями контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;
- розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;
- удосконалення нормативної і правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;
- запровадження системи страхування інвестицій.
25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
Центральною проблемою державної інвестиційної політики є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, що мають відповідати як національним інтересам держави, так і завданням, котрі випливають із сучасного стану та структури економіки України.
У програмі залучення іноземного капіталу визначено основні пріоритетні сфери інвестиційної діяльності:
* агропромисловий комплекс (високопродуктивні агротехнології, модернізація підприємств переробної та харчової промисловості, виробництво тари, сільськогосподарське машинобудування, міні-цехи фермерських господарств, хімічні засоби захисту рослин);
* медична та мікробіологічна промисловість;
* легка промисловість;
* лісопромисловий комплекс;
* машинобудування (телерадіоапаратура, електропобутові прилади, пасажирський транспорт, важкі вантажні літаки, медтехніка, верстати з програмним управлінням);
* металургійний комплекс (порошкова металургія, виробництво білої жесті, алюмінієвого листа і труб);
* розвиток паливно-енергетичного комплексу і впровадження енерго- і ресурсоощадних технологій;
* транспортна інфраструктура;
* зв'язок;
* хімічна й нафтохімічна промисловість;
* соціальна інфраструктура;
* подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Головним недоліком цієї програми є незрозумілі засади визначення пріоритетів. Цей перелік є необгрунтованим, занадто розгалуженим, складним для практичної реалізації.