36

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3РОЗДІЛ 1. ПОХОДЖЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОГО КОЗАЦТВА………………….5

1. Історіографія та джерельна база дослідження …………………………….5

2. Етимологія терміну «козак» та перші писемні згадки про козаків ………8

3. Теорії походження козацтва ………………………………………………..13

Висновки до розділу 1 ………………………………………………………… 17

РОЗДІЛ 2.СТАНОВЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОГО КОЗАЦТВА…………..……. 19

2.1. Історичні передумови та причини виникнення козацтва……………….. 19

2.2. Джерела формування козацтва…………………………………………….22

Висновки до розділу 2 ……………………………………………………… …28

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… ..30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………. 33

ВСТУП

Протягом тривалого часу на українських землях саме козаки виступали оборонцями православної церкви, врятували український етнос від асиміляції, виступили творцями оригінального стилю козацького бароко, а Козацька держава і досі залишається символом ідеального демократичного устрою.

Зрозуміти будь-яке історичне явище глибоко і всебічно можна лише через звернення до його коренів. Такий підхід набуває особливої актуальності при вивченні витоків українського козацтва та утвердження його в суспільному житті. Всі дослідники українського козацтва сходяться в одному, що на певному етапі історичного розвитку саме козацтво почало відбивати загальні тенденції та закономірності розвитку українців як окремої етнічної спільноти. Вони залишили помітний слід в усіх сферах життя українського народу. Козаки створили господарські структури, які не лише не вписувалися у панівний спосіб виробництва, а, по суті стали його антиподом, провісником тих змін, які відбулися набагато пізніше. В політичній сфері козацтво започаткувало новий етап у державотворчому процесі, внісши в нього кардинально якісні зміни. Не варто забувати і про, не менш вагомий, внесок козацтва у розвиток духовної культури українського народу.

Вивчення історії українського козацтва з кожним роком набуває все більшої актуальності, оскільки воно є невичерпним, тому що увійшло у свідомість українського народу як унікальний соціальний феномен і символ прагнення до свободи, демократії і національної незалежності.

Мета роботи - дослідити процес зародження українського козацтва.

Відповідно до мети сформульовані завдання дослідження:

1. Проаналізувати доступні джерела та літературу з обраної теми.

2. Дослідити етимологію терміна «козак».

3. Охарактеризувати теорії походження козацтва.

4. Розглянути історичні передумови та причини виникнення козацтва.

5. З'ясувати джерела формування козацтва.

Об'єкт дослідження: українське козацтво.

Предмет дослідження: виникнення козацтва.

Хронологічні рамки: друга половина XV - XVI століття.

Територіальні рамки: територія степового Подніпров’я.

Методи дослідження: загально-наукові методи: бібліографічно-описовий метод, пошуковий, аналіз і узагальнення історичної літератури.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1 походження запорізького козацтва

1. Історіографія та джерельна база дослідження

Проблемою виникнення запорізького козацтва цікавились ледь не всі українські історики, висловлюючи погляд на це питання хоча б побіжно у загальних працях, не кажучи вже про численні монографії і статті, присвячені окремим аспектам цього явища.

Однією з перших спроб повного викладення історії запорожців є «Коротка історія козаччини» [1] В. Б. Антоновича, професора Київського університету, засновника документальної школи істориків. В своїх дослідженнях дослідник обґрунтовує автохтонну гіпотезу, підкреслюючи, що покріпачення селян призводило до їх втеч на окраїни, де вони і поповнювали ряди запоріжців.

Деякі з російських істориків ХІХ ст. також не оминали причин виникнення козацтва. Зокрема, М. М. Карамзін у другому томі «Истории Государства Российского» [16] розповідає про утворення Чорноклобуцького союзу та відносини руських князів з кочовиками. У праці С. М. Соловйова «История России» [25], яка написана на основі літописів, згадуються бродники, болоховці, також звертається увага на політичну організацію кочового населення на прикордонні.

Велику кількість історичних документів, фактів, етнографічних матеріалів зібрав Д. І. Яворницький у своєму двохтомнику «Історія запорозького козацтва» [29; 30]. Поряд с даними про клімат, тваринний і рослинний світ степів, побут козаків та політичні події, Д. І. Яворницький також викладає свій погляд на ґенезу козацтва, пов’язуючи його з татарськими ордами на прикордонні Русі. Стосовно виникнення козацтва він зазначив, що «початки козацтва слід шукати не в Європі, а в Азії» [29, с. 6].

М. С. Грушевський в своїх дослідженням присвятивши сьомий том «Історії України-Руси» [8] козацьким часам. Історик вважає, що козацтво – це місцевий стан, люди, які втекли від польських магнатів та займалися промислами у степах. Також він робить декілька критичних зауважень щодо інших гіпотез, які пов’язують запорожців з давніми кочівниками.

В окремих розділах своєї двотомної «Історії України» Н. Полонська-Василенко [22] теж розглядаючи козацьку добу, докладно розповівши про козацьку культуру, освіту, також виклала свій погляд на роль козацтва в історії України. Однак вона вказує, що «початок козацтва, як окремої групи населення, тяжко встановити» [22, с. 35].

Хозарська теорія, яку одними з перших виклали ще «козацькі літописці», була пізніше обґрунтована Л. М. Гумільовим у праці «Открытие Хазарии» [9]. Дослідник використовував не тільки письмові джерела, а й археологічні дані, на основі яких зробив декілька цікавих припущень про хозарсько-руське походження бродників, які, в свою чергу, стали прямими попередниками козаків.

У праці В. Голобуцького «Запорізьке козацтво» [6] розглядається соціальна теорія виникнення козацтва, а також вплив татарських орд на генезис цього стану. Крім того, дослідник розглядає історіографію питання, висловлює свій погляд на теорії, викладені у різні часи.

Не оминають цю тему і сучасні дослідники.

У збірниках статей та матеріалів з конференцій, присвячених проблемам, пов’язаним з козацтвом (другий випуск «Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина» [26]) викладено новітні результати вивчення письмових та археологічних джерел, погляди на можливість існування історичних попередників козацтва, на його роль в історії.

Н. Яковенко у роботі «Нариси з історії Середньовічної та Ранньомодерної України» [32] також розглянула історіографію питання, виклала декілька цікавих зауважень щодо впливу татар на козацькій побут, культуру, окрему увагу приділяючи феномену Дикого Поля.

Визначаючи етимологію поняття «козак» ми використовували використовувались не тільки гіпотези, викладені у працях Д. І. Дорошенка, Д. І. Яворницького та інших істориків, а й бралась до уваги досить парадоксальна теорія сучасного дослідника А. І. Клоса, аргументована у статті «Етимологія концепту «козак» у контексті питання виникнення та формування козацтва» [18].

Також нещодавно був виданий двотомник «Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т.», відповідальним редактором якого був В. А. Смолій [15]. У цій книзі також викладено погляди сучасних дослідників на виникнення запорожців.

Щодо джерел, які використовувались при написанні роботи, то серед основних слід відзначити твори «козацьких літописців», тих, хто були відділені від Національно-визвольної війни – кульмінаційної точки козацької історії – лише кількома поколіннями. Це перш за все твори Григорія Граб’янки [20]та Самійла Величка [4].

Щоб зрозуміти процес генезису козацтва, перш за все потрібно проаналізувати повсякденне життя запорожців, їх основні заняття, звичаї. Першочерговим джерелом у цьому питанні є спогади Гійома Левассер де Боплана («Опис України»), який перебував на службі у польського короля у 30-40 роках XVII ст., був архітектором Кодацької фортеці, спрямованої якраз на обмеження дій козацьких військових загонів та «Літопис Малоросії». Даючи опис заняттям козаків він наголосив: «усі вони досить кмітливі, але саме в тих справах, які вважають для себе корисними й необхідними, головним чином, що пов’язане з їхнім селянським життям» [3]. Цікавим є зауваження Жана-Бенуа Шерера, який, в свою чергу, жив у XVIII ст. і був аташе французького посольства в Петербурзі, про козацькі традиції: «В запорозьких козаків курені завжди стоять відчинені. Будь-який мандрівник чи перехожий може туди зайти і з’їсти все, що він знайде їстівного, якщо навіть нікого нема вдома. Йому навіть ніхто не дорікне, як він усе з’їсть, але він не може нічого забрати з собою, якщо не хоче наразитися на суворе покарання, бо існує священний принцип недоторканності будь-якої речі, що знаходиться в курені» [27]. Ці твори дають нам також цінні відомості про клімат тогочасної України, природні багатства Степу, військову тактику запорожців та їх найперших ворогів – татар.