Підсумки

Німецька система охорони здоров’я, яка має найбільший досвід серед зарубіжних країн у системі соціального медичного страхування, представляє великий інтерес для нашої країни.

Дійсно, держава відповідальна перед суспільством за надання кожному його членові соціальних гарантій, але реалізацію цих гарантій воно передає самоврядним, незалежним організаціям, які управляються виборними зборами представників, а не державними чиновниками. Це дозволяє працівникам, роботодавцям, лікарям реально впливати на функціонування системи соціального медичного страхування. При цьому держава контролює дотримання цими незалежними організаціями законодавчо встановлених рамок і мають право припиняти неправильні дії. Таким чином, у Німеччині реалізований механізм оптимального взаємодії сторін у медичному страхуванні.

Це не означає, що ми повинні сліпо копіювати німецьку модель. Вона не є ідеальною: дорожнеча всієї системи, відсутність соціальної справедливості при сплаті страхових внесків в різні лікарняні каси, неефективна система оплати медичної допомоги – все це повторювати не варто.

Але багато характеристик німецької моделі можуть бути корисними при впровадженні системи медичного страхування в Україні:

1. Соціальна справедливість при отриманні медичної допомоги – обсяг і якість допомоги ніяк не залежать від розміру сплачених внесків (однорідність обслуговування при різноманітті фінансування);

2. Чіткий поділ обов’язкового і приватного страхування. Приватне страхування дає переваги тільки сервісного характеру. Воно проводиться окремими юридичними особами, які не займаються обов’язковим страхуванням.

3. Захист інтересів пацієнтів, застрахованих по обов’язковому страхуванню: встановлення квот на право обслуговувати приватних пацієнтів.

4. Участь пацієнтів у витратах на охорону здоров’я: сплата 50% від загальної суми страхового внеску зі свого заробітку; доплата при лікуванні в стаціонарі; доплата за ліки.

5. Страхування працюючими не тільки себе, але і непрацюючих членів сім'ї.

6. Залучення приватного лікарсько-амбулаторного сектору в суспільну охорону здоров’я через договори з лікарняними касами.

7. Переважання державних і громадських лікарень в лікарняному секторі.

8. Доручення державою своїх функцій самоврядним незалежним організаціям – лікарняним касам і асоціаціям лікарів з обов’язковим членством.

Список джерел :

1. Н.І. Машина. Міжнародне страхування.

http://ebooktime.net/book_325.html

2. О.В. Баєва. Менеджмент у галузі охорони здоров’я. http://westudents.com.ua/knigi/301.html

3. Система здравоохранения в Германии. http://referatbox.net

4. В. Исаенко. Система здравоохранения в Германии. Коротко о главном. http://www.de-online.ru/news/2014-06-22-282

5. Плюсы и минусы системы здравоохранения в Германии. http://toemigrate.com/blog/germany

19