Художній образ

Художнім образом моєї вистави являється Бабуся Верба(Пластичне рішення групова індифікація) та Духи Лісу. Бабуся Верба є символом матері природи та почути її або побачити Духів лісу може лише той хто відкритий до сприйняття світу.

Сценарно-режисерський хід

За допомогою введених персонажів Духів Лісу та Бабусі верби розкривається поступова зміна світобачення Джона Сміта. Після зустрічі з Покахонтас, героїня завдяки Духам лісу показує Джонові наскільки він помилявся що до «нецивілізованості» та примітивності її світу. Та саме Бабуся Верба явившись Джонові змусила переосмислити думку, що переговори не мають сенсу та погодитись на розмову з Вождем.

Атмосфера:

Сцена 1 – Атмосфера першозданної природи, де співають птахи, шум водоспадів, шелест листя, подухи вітру, відчуття повної гармонії з природою.

Сцена 2 – індіанське святкування, радість, тріумф перемоги, вітання воджя, що повернувся.

Сцена 3 – Атмосфера усамітниності, умиротворення, легкої занепокоєності.

Сцена 4 – Атмосфера ділова, дослідницька, відчувається діловий підхід до єкспедиції, чіткі роспорядження.

Сцена 5 – Атмосфера легка, романтична, грайлива.

Сцена 6 – Відчувається наростання тревоги, страх, гнів фракцій, що починають ворогувати.

Сцена 7 – Атмосфера стревоженості ще присутня, у повітрі висить напружена тривога, горить питання – «Як протистояти війні?».

Сцена 8 – Атмосфера напружується все сильніше.

Сцена 9 – Розгубленість обережно перетікаюча в рішучість. Атмосфера війни.

Фінал – Атмосфера Миру, спокою, героїв переповнює сум через поранення Джона, але на серці у всіх умиротворення.

Темпоритм

Сцена 1 – помірний

Сцена 2 – швидкий

Сцена 3 – помірний спокійний

Сцена 4 – темпоритм пришвидчуеться

Сцена 5 - мінливий

Сцена 6 - швидкий

Сцена 7 - помірно пришвидчений

Сцена 8 - швидкий

Сцена 9 - швидкий

Фінал - спокійний

Мізансцени

Мізансцена 1

На сцені дикорація з 4х вертикально розміщених вуалей задикорованих під тропічний ліс. В залі починає звучати легенда. На останні слова легенди на сцену виходить Покахонтас за нею розглядаючи все навколо йде Міко. Вона спокійно, як у себе вдома, виходить на аванссцену та дивиться замислившись вдалину, Міко дивиться на неї намагаючись зрозуміти про що вона думає. Із-за куліси чутно крик Накоми. Покахонтас, почувши крик, відволікається від своїх думок, дивиться на Міко, пропонуючи йому гру, та вони ховаються за вуалями в глибині сцени. Виходить Накома. Вона шукає Покахонтас. Покахонтас та Міко Перемішаються між вуалями, так щоб Накома не бачіла, а потім раптово вистрибують до неї. Покахонтас бере подругу за руки та кружиться з нею. Міко бігає навколо. Накома каже, що батько Покахонтас повернувся. Питаеться що вона робила на скалі. Покахонтас знову ховаючись за вуаллю, виглядає та відповідає, що вона думала. Накома, намагаючить бути більш серйозною ніж Покахонтас, питає чи не про той самий сон вона думала, та Покахонтас ниби розкривши найважливіший секрет існування, пояснює, що вона розуміє, що цей сон щось значить, але поки що вона не знає що. Накома переконує Покахонтас зустрітися з батьком. Покахонтас та Накома йдуть, Міко йде за ними. Герої йдуть в одну кулісу. А з іншої вже доноситься музика, співи індіанців, що зустрічають вождя.

Мізансцена 2

Вуалі розміщені побоках сцени та в глибині, по центру велике дикоративне вогнище. На сцені танцюючи індіанські танці з`являються індіанці. Вони танцюють та тріумфують перемогу над ворогом. Серед танцюючих йдуть воїни. Поступово всі створюють півколо та на сцені з`являється Шаман та Паухотан. Шаман вітає Вождя. Паухотан вітає Шамана та свій народ, об`являє перемогу над Мосомонакі. Індіанці тріумфують. Поухотан питається де його донька. На сцені зявляється Покахонтас, Міко та Накома. Накома одразу приєднується до всіх індіанців, Міко йде за Накомою. Покахонтас вітається з батьком. Батько жестом пропонує Покахонтас стати до усіх, та продовжує промову. Він виділяє Кокума серед усіх воїнів. Кокум робить крок в перед, та його благословляє Шаман. Накома та більшість дівчат захоплено зіткають, але Покахонтас він не цікавий, вона знаходить підтримку у Міко, якому теж байдуже до Кокума. Починається підготовка до нічного святкування, натхненні індіанці танцюють. Паухотан відводить доньку на край аванссцени. Більш прохолодним світлом підкреслюється те що вони знаходяться у шатрі. Міко також обережно прямує за Покахонтас. Батько розповідає доньці про те, що хоче видати її за Кокума. Намагаючись переконати донбку, вождь дає їй намисто її матері, та йде. Разом із Паухотаном в затемненій частині сцени щезають й інші індіанці. На сцені лишається одна Покахонтас та Міко. Мізансцена 4

За спинами глядачів, позаду актової зали педвішані білі полотна, задикоровані наче англійський корабель. Починає грати пісня та із кінця зали починають виходити моряки Томас, Моряк1, Моряк2 та Джон Сміт. Всі моряки тігнуть через центр зали канат, ніби пришвортовуючи шлюбку, та роздивляються навколо. Джон озираеться, вилазить із залу на аванссцену – ниби то на сушу. На сцені дикорація з 4х вертикально розміщених вуалей задикорованих під тропічний ліс. За одною з вуалей Покахонтас та Міко роздивляються незваних гостей. Моряки пришвартувавши шлюбку уходять в передні двері зали. На сцені залишається Джон. Роздивляється. До Джона виходить Міко. Джон знайомиться з Міко, за ним із-за вуалей піддивляється Покахонтас. Кличуть Джона, він іде в тіж двері куди йшли моряки.