11. Поняття, ознаки та види господарських організацій.

Одним з найпоширеніших видів суб’єктів господарювання є господарські товариства Їх правовий статус визначається положеннями Глави 8 ЦК “ Господарські товариства “ , главою 9 ГК, та Законом України від 19 вересня 1991 року “ Про господарські товариства “  Згідно з ч. 1 ст. 79 ГК господарськими товариствами є підприємства або інші суб’єкти господарювання , створені юридичними особами та / або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку 

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

З наведеного визначення можна сформулювати наступні ознаки  1.     організаційна єдність  2.     товариство створюється шляхом об’єднання майна засновників  3.     учасники товариства беруть участь в діяльності товариства  4.     наявність відокремленого майна  5.     товариство створюється з метою отримання прибутку  Господарські товариства являють собою організоване в єдине ціле об’єднання декількох осіб для ведення господарської діяльності , виготовлення продукції ( товарів ), виконання робіт, надання послуг, із метою отримання прибутку, тобто належать до господарських організацій корпоративного типу.  Важливою ознакою також є поєднання в них особистих і майнових сил учасників. Майно, внесене учасниками товариства як їхні вклади ( паї) , належать товариству на праві власності. У той же час частина майна може бути передана товариству його засновниками ( учасниками ) на праві користування. Участь у господарському товаристві є водночас обов’язком і правом його учасників Майнова участь є обов’язковою , а особиста – правом , а в персональнихтовариствах ( повному та командитному ) – обов’язком  Наступна ознака господарського товариства – наявність відокремленого майна Відокремленість майна товариства від майна його засновників (учасників ) іправо власності на це майно дозволяє товариству самостійно вести господарську діяльність і відповідати за її результати   Основна мета господарських товариств – отримання прибутку , це досягається шляхом промислу - систематичного виконання на професійній основі господарської діяльності ( виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг ) не для власних , а для чужих потреб [1]  Господарські товариства є юридичними особами Суб’єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарськоготовариства , зберігають статус юридичної особи , тобто вони продовжують діяти як суб’єкти права  Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність , яка не заборонена законом  Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації  Господарське товариство може відкривати рахунки в банках , а також укладати договори та інші угоди лише після державної реєстрації Угоди укладені засновниками товариства до дня його реєстрації , визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством у порядку , визначеному законом та установчими документами  Угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди. 

Господарські товариства можуть набувати майнових та особистихнемайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді від свого імені.

Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

 Відповідно до ст. 115 ЦК України майно господарського товариства складається з:  ·        майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу;  ·        продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;  ·        одержаних доходів;  ·        іншого майна, набутого на підстава не заборонених законом.  Закріплене за господарським товариством майно створює необхідну базу для його нормальної діяльності.  Законом передбачена можливість створення господарського товариства однією особою. Це положення не поширюється на повні та командитні товариства. Учасниками господарського товариства можуть бути фізичні або юридичні особи, як резиденти, так і іноземні суб’єкти права. 

*** Щербина В. С. Д госп. Організаціями розуміє асоційовані підприємства, тобто залежні (дочірні).

Види господарських товариств  Види господарських товариств названі у ч. 1, ст. 80 ГК України , до господарських товариств належать :  ·              акціонерні товариства ;  ·              товариства з обмеженою відповідальністю ; 

·              товариства з додатковою відповідальністю ;  ·              повні товариства ;  ·              командитні товариства 

11. Права і обов’язки учасників господарського товариства.

Учасники господарського товариства - це суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин (споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації), які виступають засновниками (учасниками) товариства. Це можуть бути як юридичні особи, так і громадяни.

Їх права і обов'язки як учасників господарського товариства (незалежно від виду товариства) встановлені ст. 88 ГК, згідно з якою учасники господарського товариства мають право:

брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами;

брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо;

вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Учасники товариства мають також інші права, передбачені ГК, іншими законами та установчими документами товариства. Так, згідно з п. 4) ч. 1 ст. 116 ЦК учасники товариства, крім перелічених прав, мають також право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Частина 3 ст. 88 ГК покладає на учасників господарського товариства наступні обов'язки:

додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління;

вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до ГК та закону про господарські товариства;

нести інші обов'язки, передбачені ГК, іншими законами та установчими документами товариства (наприклад, не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства (п.3 ч. 1ст. 117ЦК).

11. Правове становище засновників та учасників господарських організацій.

Див. пит. 15.

11. Правове становище державних унітарних підприємств.

Державне унітарне підприємство — це підприємство, створене державою, в особі його компетентних органів, котре держава наділяє необхідним для існування майном, формує статутний фонд, що не ділиться на частини (паї). Уповноважений державою орган (далі -державний орган) затверджує статут унітарного підприємства, розподіляє доходи, через ке­рівника, ним призначеного, керує його діяльністю.

2. Державне унітарне підприємство створюється, як зазначалось вище, державним орга­ном. Саме Кабінет Міністрів своїм декретом «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» [480] наділив міністерства і відом­ства, окремі суб'єкти господарювання державної форми власності (об'єднання підприємств вугільної промисловості та ін.) правами щодо створення державних підприємств, затвердження їх статутів, призначення ке­рівників створених суб'єктів господарювання тощо.

Державне унітарне підприємство створюється в розпорядчому порядку, що означає наяв­ність процедури видання наказу керівника державного органу щодо створення нового госпо­дарського суб'єкта. Виданню розпорядчого документа має передувати аналіз ситуації на ринку виробництва товарів або надання послуг у певному сегменті економіки країни, в яко­му передбачається здійснення діяльності створюваного підприємства. За результатами ана­лізу готується обґрунтування необхідності створення підприємства державним органом з ви­кладом усіх аспектів, що підлягають вирішенню.

Діяльність державного унітарного підприємства контролюється державним органом, у сфері управління якого воно перебуває. майно закріплюється за державним унітарним підприємство на праві господарського відання чи право оперативного управління.

4. законодавча новела зобов'язує організа­торів підприємств обов'язково вказувати в назві унітарного підприємства слова «державне підприємство», що має забезпечити інформованість учасників господарських відносин про суб'єкти, їх належність до державної власності.

5. Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави або уповноваженого нею органу, який, як уже зазначалось вище, є державним органом вико­навчої влади. Підприємство як самостійний господарюючий суб'єкт має власну правоздат­ність, відокремлене майно, обсяг його прав та обов'язків визначається в статуті. Підставами для виникнення зобов'язань державного підприємства може бути укладена ним угода, пла­новий акт (державне замовлення), оформлений належним чином державним органом. Орган же, уповноважений управляти від імені держави державним підприємством, діє на підставі власного положення, має статус юридичної особи і несе відповідальність за своїми зо­бов'язаннями самостійно.

6. Керівника державного унітарного підприємства призначає орган, який створив підпри­ємство і до сфери управління якого воно входить (ці органи в більшості випадків збігають­ся).

7. Враховуючи, що результати діяльності державного унітарного підприємства можуть істотно впливати на становище в державі, її оцінку на міжнародній арені, а недоліки в роботі можуть завдати шкоди інтересам народу України, до керівників таких господарюючих суб'єктів пред'являються підвищені вимоги, їм може бути надано особливий статус (напри­клад, окремі підприємства оборонного комплексу очолюють військовослужбовці).

8. В останній частині коментованої статті визначаються види державних унітарних підпри­ємств - державні комерційні та казенні підприємства.