11. Організаційна структура та управління підприємством.

У господарському законодавстві (ст. 64 ГК) вперше закріплено організаційну структуру підприємства.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Згідно зі ст. 65 ГК управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства, з яким укладається договір (контракт).

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються ГК та законами про такі підприємства.

11. Правовий статус фізичної особи-підприємця.

Згідно законодавства України (ст. 50 ЦКУ, 128 ГКУ) будь-яка фізична особа яка має повну цивільну дієздатність має право вільно здійснювати господарську діяльність, що не заборонена законом .

Фізична особа набуває статусу фізичної особи – підприємця (ФОП)з моменту реєстрації в  державного реєстратора цього рішення в ЄДРПОУ.

Діяльність фізичної особи – підприємця регулюється Конституцією України,  Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, якщо інше не зазначене в самому нормативно-правовому акті або не випливає з суті правової норми.

Фізична особа – підприємець (ФОП) відповідає по своїм боргам перед кредиторами всім своїм майном в тому числі своєю часткою в спільному сумісному майні. Винятком є лише майно на яке не може бути накладене стягнення (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Приватними підприємцями не можуть бути військовослужбовці, державні службовці, народні депутати, особи, які мають судимість за корисливі злочини тощо.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа-підприємець самостійно діє на ринку, вступаючи у відносини та набуваючи при цьому відповідних прав та обов'язків, може здійснювати діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону. Проте законодавство містить обмеження щодо можливості провадження фізичними особами-підприємцями певних видів діяльності. Зокрема, фізичні особи-підприємці не можуть:

·         надавати фінансові послуги, якщо інше прямо не передбачене законом;

·         займатися діяльністю у сфері організації телебачення і радіомовлення;

·         займатися космічною діяльністю ;

·         займатися діяльністю у сфері здійснення операцій з металобрухтом;

·         займатися діяльністю у сфері загальної середньої та вищої освіти;

·         займатися концесійною діяльністю щодо будівництва та експлуатації автомобільних доріг.

На відміну від юридичних осіб фізичні особи-підприємці діють без установчих документів. Фізична особа-підприємець уособлює і власника відповідного бізнесу, і орган управління ним.

Чинне законодавство України не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна. Так, ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України прямо встановлюють правило про те, що громадянин-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Фізична особа реєструється підприємцем за місцем свого проживання (реєстрації).