3.8. Товарне виробництво і суб’єкти конкурентних відносин

 

Товарне виробництво - це створення  різних життєвих благ і послуг економічно відокремленими і самостійними суб’єктами господарювання, що спеціалізуються на їх реалізації (збуті, продажі обміну) на товарному ринку.

 

Суб’єктами конкурентних відносин є всі юридичні і фізичні особи – виробники- продавці, покупці-споживачі, і торгові посередники. Саме між ними виникає та існує конкуренція.

 

Функціонування товарного виробництва і ринку спирається на такі соціально-економічні умови:

 

1.                  Суспільний поділ праці і спеціалізація суд’єктів виробництва. На відміну від натурального господарювання господарська спеціалізація виробництва обумовлює неможливість задоволення потреб виробників тільки продукцією власного виробництва і об’єктивно вимагає товаро-ринкового обміну на продукцію безлічі інших спеціалізованих виробників.

 

2.                  Приватна власність (одноособова, корпоративна, акціонерна) на джерела, виробничу продукцію і обмежену економічну роль держави. Приватна власність обумовлює повну свободу вибору кожним суб’єктом господарювання своїх контрагентів на ринку і цивілізоване економічне поводження. Держава втручається у відносини між суб’єктами господарювання лише в тих випадках, коли це необхідно для створення конкурентного середовища і підтримки конкуренції, тобто його роль обмежується спостереженням.

 

3.                   Відокремленість суд’єктів господарювання. Особисті економічні інтереси незалежних суб’єктів господарювання спрямовані на максимізацію доходів при мінімізації витрат. Такі інтереси є основним мотивом виробничо-господарської діяльності , невгамовних пошуків шляхів її удосконалення і в остаточному підсумку підвищення економічної ефективності суспільного виробництва.

 

Тема 4. Фірма і її місце на ринку

 

 

4.1. Огляд історії фірми

 

Головною діючою особою конкурентних відносин на ринку виступає фірма. Сам термін “фірма” вперше став використовуватися в північних і центральних областях Італії в XIV – XV ст. з початком розвитку капіталізму. Якраз нажитому фірмами багатству зобов’язані своїм возвишенням італійські міста того часу – Венеція, Флоренція, Мілан. В XV – XVІІ ст. капіталістичні фірми отримують роозповсюдження в Голландії, Англії, Франції, Німеччині, а в подальшому і в усьому світі.

Перші капіталістичні фірми були невеликими підприємствами, організованими як одноосібні володіння або товариства (останній тип фірм також називають партнерствами або товариствами на паях). Власник або співвласники вносив весь необхідний для діяльності фірми капітал і особисто управляв фірмою. У випадку банкрутства фірми він був зобов’язаний відповідати за її борги усім своїм майном, а не тільки внесеними в діло засобами.

Велика заінтересованість власника (або вузької групи власників) в успіху фірми і практично повна відсутність формалізму і бюрократизму зробили одноосібні компанії і товариства ідеальним типом організації малої фірми. Аж до нашого часу якраз на таких основах діє 4/5 загального числа фірм розвинутих капіталістичних країн.

В ХІХ ст. спочатку в залізничному будівництві, а потім в більшості галузей економіки виникають великі фірми, які діють в загальнонаціональнихабо навіть міжнародних масштабах. До такого розмаху одноосібні підприємства і товариства були не готовими.

 

По-перше, для великого підприємства недостатні засоби, які один чоловік або невелика група можуть вкласти в справу.

 

По-друге, судьба великих підприємств з сотнями і тисячами зайнятих і гігантською вартістю обладнання не може залежати від готовності або неготовності спадкоємців засновника фірми продовжити справу, що неминуче в одноосібному підприємстві або вузькому партнерстві.

 

По-третє, велике підприємство потребує впрофесіональної ієрархії управлінців (менеджерів), менеджерів, відносно незалежних від власника, чого в одноосібних підприємствах звичайно не буває.

 

Доцільна для великих підприємств форма організації компанії – акціонерне товариство або корпорація – була знайдена ще в ХVII ст. В цій формі  в 1600 р. була організована англійська Ост-Індська, а в 1602 р. – голландська Ост-Індська компанії. В даний час акціонерні товариства є панівною формою організації компаній, на них приходиться біля 90% всього об’єму виробництва товарів і послуг.