Свердління, зенкерування і розвертання

Свердління, зенкерування і розвертання виконують на сверд­лильних верстатах різних типів, розточувальних, агрегатних, а та­кож на верстатах токарної групи. Крім того, для цих робіт вико­ристовують ручні і механічні дрилі.

С вердління. Свердлінням роблять отвори в суцільному ма­теріалі, використовуючи при цьому свердла як різальний інстру­мент. Головний рух при свердлінні обертальний, рух подачі — по­ступальний. На свердлильних верстатах загального призначення і розточувальних верстатах головний рух має свердло; на токарних верстатах і спеціальних верстатах для глибокого свердління сверд­ло має тільки поступальний рух, а заготовка — обертальний; це сприяє високій точності обробки.

С вердла є спіральні, центрувальні, перові, свердла з пластин­ками із твердих сплавів і свердла для глибоких отворів. Спіральні свердла (рис. 248) —самий ходовий інстру­мент для свердління і розсвердлювання; їх виготовляють діаметром від 0,1 до 80 мм. На робочій частині свердла (рис. 248, а) є дві гвин­тові канавки; різальна частина l₁ має два різальних зуби. Кожний різальний зуб має передню поверхню 4 (рис. 248, в), задню поверх­ню 3 і різальну кромку 2; межею зубів є поперечна кромка 5. Ка­лібрувальна частина l₂ має стрічки 1, які напрямляють свердло під час свердління і зменшують нагрівання його. Хвостовик l₄ роблять конічним — для закріплення в шпинделі верстата чи в перехідній втулці, або циліндричним (рис. 248, б) — для закріплення в пат­роні. На шийку /з наносять маркування свердла. Кут 2ψ (кут при вершині свердла) між різальними кромками беруть від 140 (для мармуру та інших крихких матеріалів) до 80° (для алюмінію, бабіту та інших м'яких металів).

Для свердління сталі і чавуну цей кут становить 116—118°. Кут нахилу гвинтової канавки о визначає величину переднього кута і змінюється від 10 (для свердління крихких матеріалів) до 45° (для м'яких матеріалів); для сталі і чавуну цей кут дорівнює 30°. Све­рдло найчастіше працює в суцільному матеріалі у важких умовах, тому отвори бувають неточними, з грубою поверхнею (R_α = 10— 20 мкм). Пояснюється це зміненням свердла, здебільшого внаслідок наявності поперечної кромки, яка при роботі свердла не ріже, а тисне на заготовку. Встановлено, що близько 65 % зусилля подачі припадає на поперечну кромку. Щоб полегшити умови роботи сверд­ла, поперечну кромку підточують (рис. 248, г); з тією ж метою роб­лять подвійну заточку свердел, які працюють по чавуну і сталі, з кутом 2ψ₁=75/80 ° (рис. 248, д). Ширину в задньої поверхні дру­гої заточки роблять у межах 0,18—0,22 діаметра свердла. В резуль­таті подвійної заточки збільшується ширина стружки за рахунок товщини, зменшується кут при вершині, тому підвищується стій­кість свердла.

Центрувальними свердлами (рис. 249, а) свердлять центрові отвори для встановлення заготовок у центрах. Ці свердла роблять комбінованими і двосторонніми для кращого використання інструментальної сталі.

Перові свердла (рис. 249, б) роблять у вигляді лопаток. Застосовують їх рідко, в основному для свердління отворів у твер­дих поковках і литві.

Свердла з пластинками із твердих сплавів (рис. 249, в) виготовляють діаметром від 3 до 50 мм і застосову­ють для свердління відбіленого чавуну, твердих сталей і т. п.

Глибокими вважають отвори, довжина яких у 5 раз і більше перевищує їх діаметр.

Свердла для глибокого свердління виготовляють діаметром від 6 до 100 мм для роботи на спеціальних свердлильних верстатах.